Яскравість — Вікіпедія

Було запропоновано приєднати статтю Яскравість поверхні до цієї статті або розділу, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з липня 2014.

Яскрáвість — світлова характеристика тіл, які є джерелами світла. Відношення сили світла, що випромінюється поверхнею в одиницю тілесного кута до площі її проєкції в площині, перпендикулярній напряму спостереження. Одиниця вимірювання SI: кд/м². Існують також інші одиниці вимірювання яскравості — ніт, стильб.

Розрізняють фотомеричну яскравість (англ. luminance) і яскравість, яка сприймається оком людини (англ. luminous intensity).

Фотометрична яскравість визначається, як

${\displaystyle L_{v}={\frac {d^{2}F}{dS\,d{\Omega }\cos \theta }}}$,

де F — світловий потік, ${\displaystyle dS}$ — елемент площі поверхні, ${\displaystyle d\Omega }$ — елемент тілесного кута, ${\displaystyle \theta }$ — кут між напрямом до спостерігача й нормаллю до поверхні.

Для того, щоб визначити яскравість, яка сприймається оком людини, необхідно врахувати чутливість людського ока до світла різного кольору (див. крива спектральної чутливості ока).

Див. також[ред. | ред. код]

• Освітленість

Джерела[ред. | ред. код]

• Борн М., Вольф Э. (1973). Основы оптики. Москва: Наука.