Ґустав Віґеланн — Вікіпедія

	Ґустав Віґеланн
	;
Народився	11 квітня 1869; хутір Віґеланн
Помер	12 березня 1943 (73 роки); Осло
Громадянство	Норвегія
Навчання	Осло, Париж, Флоренція
Напрямок	реалізм, постмодернізм
Роки творчості	1889 - 1942
Працював у містах	Париж, Флоренція, Нідарос, Осло
Основні роботи	Парк скульптур Вігеланна

Ґустав Віґеланн (норв. Gustav Vigeland; 11 квітня 1869 — 12 березня 1943) — норвезький скульптор.

Повне ім'я скульптора — Адольф Ґустав Віґеланн. Батько — Елесеус Торсен (1835—1886), був теслярем, робив меблі. Мати — Енн Аненсдаттер (1835—1907). У родині був також молодший син Емануель Віґеланн. Аби Ґустав опанував ремесло тесляра, сина відправили до школи в Осло. Рання смерть батька перервала навчання юнака і той повернувся на хутір, аби допомагати родині.

Навчання і подорожі[ред. | ред. код]

У 19-річному віці (1888 р.) він знову прибув до Осло з метою стати скульптором. Здібного юнака зауважив скульптор Брійнульф Берґслін, що й підтримав його. Вже 1889 року Ґустав представив на виставку свій перший твір біблійної тематики — «Агар та Ізмаїл». Аби вдосконалити власну майстерність, подорожував по країнах Західної Європи, зокрема бував у Копенгагені, Берліні, Парижі, Флоренції. У столиці Франції відвідував майстерню Огюста Родена, але працював в іншій художній манері.

Більш значущими були тематика і впливи італійської середньовічної скульптури та доби раннього відродження. На свідомість скульптора вплинули біблійні та середньовічні теми — танок смерті, людина та смерть, алегорії людського віку, стосунки між жінками та чоловіками, тема кохання. Подорожі за кордоном (1891—1896) закінчилися і він повернувся на батьківщину.

Продовження творчого шляху[ред. | ред. код]

Творчий шлях продовжився створенням нових скульптур і участю в виставках 1894, 1896 років. Серед цікавих для скульптора завдань були реставраційні роботи в місті Тронгеймі, у Нідароському соборі.

Початок XX століття був важливим етапом у житті митця і в житті країни. До 1902 року він працював у Тронгеймі, 1905 року Норвегія отримала незалежність від Швеції, провінцією якої була. Скульптор посів головне місце серед митців нової держави та через продуктивність, і через рівень обдарованості. Уряд віддав йому під майстерню покинуте приміщення, він почав отримувати значні гонорари. Серед замов цього періоду — фонтан, який планували розташувати на площі перед парламентом країни. Проєкт мав затримку в реалізації, тому скульптор продовжив працю над ним. Був вироблений цілий комплекс із фонтаном, скульптурними групами, кульмінацією комплексу стала велетенська скульптурна колона.

Творчість[ред. | ред. код]

Художня манера[ред. | ред. код]

Ґустав Віґеланн відмовився від відтворення одягу, його персонажі узагальнені й оголені, фігури приземкуваті, акцент зроблено на ракурс, на жест. З роками посилюються риси символізму та філософії — звідси алегоричність скульптурних груп, поєднання реальних фігур і скелетів.

На базі фонтану скульптором створено рельєф — закохана пара намагається утримати один одного, бо між ними Смерть, що силоміць розриває їх обійми. Рельєф — своєрідна програма всього творчого шляху Ґустава Віґеланна.

Парк скульптур Вігеланда[ред. | ред. код]

Докладніше: Парк скульптур Вігеланна

За планом уряду, від 1921 року розпочалася реконструкція в Осло. Будинок скульптора підлягав знесенню. Уряд запропонував митцю нову велику студію в обмін на його твори. Обмін відбувся і Ґустав Віґеланн перебрався в район Кіркевейн, неподалік від парку Фроньєр. Саме цей парк і став місцем для збільшеного і детально проробленого архітектурно-скульптурного комплексу з фонтаном і величною колоною. Віґеланн працював 20 років. Комплекс отримав назву Парк скульптур Віґеланна.

Музей скульптора в Осло[ред. | ред. код]

Друга майстерня стала і будинком для скульптора. Він мешкав на третьому поверсі споруди. По смерті Віґеланна споруда стала музеєм митця.

Джерела[ред. | ред. код]

Gjengset, Gunnar Forsteinet liv. En biografisk fortelling om Gustav Vigeland (Direkte forlaget. 2000) ISBN 82-91690-23-5 Norwegian
Hennum, Gerd Gustav Vigeland i svart og hvitt (Fædrelandsvennen. 1985) ISBN 82-90581-01-7. Norwegian
Wikborg, Tone Gustav Vigeland — mennesket og kunsten (Oslo: Aschehoug, 1983) ISBN 82-03-11042-8 Norwegian
Wikborg, Tone Gustav Vigeland — His Art and Sculpture Park (Oslo: Aschehoug, 1985) ISBN 82-03-16150-2.
Wikborg, Tone Gustav Vigeland. En biografi (Gyldendal. 2001) ISBN 82-05-27590-4. Norwegian
Матеріали періодичних видань.

Посилання[ред. | ред. код]

Віґеланд // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ґустав Віґеланн