12-те Головне управління Міністерства оборони — Вікіпедія
12-те Головне управління Міністерства оборони Росії | |
---|---|
рос. 12-е Главное управление Министерства обороны России | |
На службі | з 1947 |
Країна | СРСР → Росія |
Належність | Міністерство оборони |
Тип | орган військового управління |
Роль | Управління та контроль за підтриманням, розвитком і експлуатацією ядерного арсеналу Росії |
Гарнізон/Штаб | Москва, Великий Знаменський провулок, будинок № 19 |
Вебсайт | 12glavk.iz.ru |
Командування | |
Поточний командувач | генерал-майор Ігор Колесников |
12-те Головне управління Міністерства оборони — орган Міністерства оборони Росії (раніше Міністерства оборони СРСР), відповідальний за підтримку, розвиток та експлуатацію ядерного арсеналу Збройних сил Росії, включаючи забезпечення ядерної безпеки, фізичного захисту та антитерористичної стійкості, а також за здійснення контролю над проведенням іншими країнами ядерних випробувань на Земній кулі та прилеглому космічному просторі.
Історія[ред. | ред. код]
Датою заснування 12-го ГУ МО вважається 4 вересня 1947 - день утворення Спеціального відділу Генерального штабу (ГШ), першого підрозділу в ЗС СРСР, зайнятого в реалізації радянського атомного проєкту і створеного для забезпечення ядерних випробувань. У завдання підрозділу входили створення першого полігону (Семипалатинський ядерний полігон), вивчення разючих факторів ядерних вибухів та розробка засобів і способів протиатомного захисту військ і населення.
Спеціальний відділ ГШ переформований у 6-е управління ГШ ЗС, на яке було покладено функції координації науково-дослідних робіт, розробки спеціальних вимог по бойовому використанню військ в умовах застосування ЯЗ, організації та проведення випробувань ЯЗ, контролю діяльності спеціальних відділів у видах ЗС. У 1958 р в складі 6-го управління була створена Служба контролю за ядерними вибухами (з 1960 р - Служба спеціального контролю).
В кінці 1950 року Рада Міністрів СРСР ухвалила рішення про створення центральних баз зберігання ядерної зброї, тобто організацій, які здійснюють складання і зберігання вироблених на заводах Міністерства середнього машинобудування СРСР (МСМ СРСР) ядерних боєприпасів. Першими такими базами стали:
- «Об'єкт 711» Івано-Франківськ-16 (в/ч 51989);
- «Об'єкт 712» Сімферополь-10 або Феодосія-13 (в/ч 62047);
- «Об'єкт 713» Новгород-18 (в/ч 71373);
- «Об'єкт 714» Можайск-10 (в/ч 52025)[1](рос.).
У 1992-1998 рр., з початком процесів ядерного роззброєння, проведена реорганізація системи ядерно-технічного забезпечення ЗС РФ. Суть реорганізації полягала у підвищенні ступеня централізації та передачі всіх сил і засобів ядерно-технічного забезпечення «під єдине керівництво з усіх питань в особі 12-го Головного управління Міністерства оборони РФ».
У 1997 р у складі ГУМО створено Центр ядерно-технічного забезпечення ЗС РФ.
З 1996 р 12-е ГУМО активно бере участь у створенні Міжнародної системи моніторингу, передбаченої Договором про всеосяжну заборону ядерних випробувань.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Базы хранения (арсеналы) ядерного оружия. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016. Процитовано 20 серпня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- 12-е Головне управління Міністерства оборони Російської Федерації [Архівовано 15 лютого 2010 у Wayback Machine.](рос.)
Це незавершена стаття з військової справи. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|