14-та ракетна дивізія (РФ) — Вікіпедія

14-я ракетна Київсько-Житомирська ордена Кутузова дивізія (військова частина 34096) — з'єднання в складі 27-ї гвардійської ракетної Вітебської армії Ракетних військ стратегічного призначення, розташоване у місті Йошкар-Ола у Марій Ел.

Історія[ред. | ред. код]

25 травня 1960 року на базі 234-ї гаубичної артилерійської бригади, 222-го винищувального протитанкового артилерійського Київсько-Житомирського ордена Кутузова полку, 88-го окремого винищувального протитанкового дивізіону, 215-й та 74-й шкіл ВПС була сформована 201-ша ракетна бригада. У серпні того ж року управління бригади та вузла зв'язку були передислоковані з міста Саранськ до міста Йошкар-Ола у Марійській АРСР.

30 травня 1961 року 201-ша ракетна бригада директивою МО СРСР перетворена на ракетну дивізію з дислокацією у місті Йошкар-Ола. Почесне найменування й орден Кутузова III ступеня передані по наступності.

У січні 1962 року були завершені роботи по монтажу пускових пристроїв й вантажним випробуванням постановників, а 12 лютого 1962 року управління ракетної дивізії та її перший ракетний дивізіон заступили на бойове чергування.

Всього бойовими розрахунками дивізії було проведено 61 навчально-бойовий пуск ракет, з них 40 — на оцінку «відмінно»[1][2][3].

Склад[ред. | ред. код]

Склад на 1962 рік (201-ша ракетна бригада)[4][5][6][ред. | ред. код]

  • Управління ракетної бригади (в/ч 34096);
  • 675-й ракетний полк (в/ч 54070);
  • 676-й ракетний полк (в/ч 44083);
  • 687-й ракетний полк (в/ч 44158);
  • 690-й ракетний полк (в/ч 44204);
  • 1536-та рухлива ремонтно-технічна база (в/ч 54200);
  • 293-й вузол зв'язку (в/ч 03301);
  • 235-й окремий батальйон охорони (в/ч 03597);
  • Окрема батарея бойового забезпечення (в/ч по літеру);
  • 573-та окрема експлуатаційно-ремонтна рота (в/ч 34535);
  • 65тя окрема залізнична експлуатаційна рота (в/ч 34584);
  • 456-та окрема інженерно-технічна рота (в/ч 34571);
  • 463-та окрема автотранспортна рота (в/ч 34466);
  • 492-та ремонтна майстерня ракетного та артилерійського озброєння (в/ч по літеру);
  • Гарнізонний офіцерський клуб (в/ч по літеру);
  • 536-та хлібопекарня (в/ч по літеру);
  • Школа підготовки сержантів (в/ч по літеру).

У 1965 році (14-та ракетна дивізія)[ред. | ред. код]

  • 124-й ракетний полк з 2 ПУ Р-16;
  • 558-й ракетний полк з 2 ПУ Р-16;
  • 611-й ракетний полк з 2 ПУ Р-16;
  • 675-й ракетний полк з 2 ПУ Р-16;
  • 687-й ракетний полк без озброєння;
  • 690-й ракетний полк з 2 ПУ Р-16;
  • 702-й ракетний полк з 2 ПУ Р-16.

У 1972 році[ред. | ред. код]

  • 124 ракетний полк з 10 ШПУ РТ-2;
  • 514 ракетний полк з 10 ШПУ РТ-2;
  • 518 ракетний полк з 10 ШПУ РТ-2;
  • 558 ракетний полк з 10 ШПУ РТ-2;
  • 611 ракетний полк з 10 ШПУ РТ-2;
  • 690 ракетний полк з 6 ПУ Р-16;
  • 675 ракетний полк з 6 ПУ Р-16;
  • 702 ракетний полк з 10 ШПУ РТ-2.

У 1982 році[ред. | ред. код]

  • 124 ракетний полк з 10 ШПУ РТ-2П;
  • 514 ракетний полк з 10 ШПУ РТ-2П;
  • 518 ракетний полк з 10 ШПУ РТ-2П;
  • 558 ракетний полк з 10 ШПУ РТ-2П;
  • 611 ракетний полк з 10 ШПУ РТ-2П;
  • 702 ракетний полк з 10 ШПУ РТ-2П.

В 2000 році[ред. | ред. код]

  • 290 ракетний полк з 9 ПУ РТ-2ПМ;
  • 697 ракетний полк з 9 ПУ РТ-2ПМ;
  • 702 ракетний полк з 9 ПУ РТ-2ПМ;
  • 779 ракетний полк з 9 ПУ РТ-2ПМ.

Командири[ред. | ред. код]

ПГРК «Ярс» 14-й ракетної дивізії відпрацьовують зміну позиції. 21 березня 2019 року
  • 4 серпня 1960 року — 12 квітня 1963 року — генерал-майор Агєєв Дмитро Дмитрович[7].
  • 12 квітня 1963 року — 13 березня 1969 року — полковник (з 16 травня 1965 року — генерал-майор) Утросін Анатолій Андрійович[8]
  • 3 березня 1969 року — 2 червня 1971 року — генерал-майор Альошкін Анатолій Олександрович[9]
  • 2 червня 1971 року — 19 квітня 1973 року — полковник (з 14 грудня 1972 року — генерал-майор) Яшин Юрій Олексійович[10]
  • 19 квітня 1973 року — 30 серпня 1976 року — полковник, генерал-майор Кочемасов Станіслав Григорович[11]
  • 30 серпня 1976 року — 8 липня 1980 — полковник (з 30 жовтня 1978 року — генерал-майор) Колесніков Геннадій Олексійович[12]
  • 8 липня 1980 — 26 лютого 1985 року — полковник (з 17 грудня 1982 року — генерал-майор) Сізов В'ячеслав Михайлович[13]
  • 26 лютого 1985 року — 14 листопада 1987 року — полковник, генерал-майор Пермінов Анатолій Миколайович[14]
  • 14 листопада 1987 року — 30 грудня 1994 року — полковник (з 25 квітня 1990 року — генерал-майор) Цечоєв Муса Султанович[15]
  • 30 грудня 1994 року — 19 січня 2004 року — полковник (з 22 лютого 1996 року — генерал-майор) Шевцов Володимир Ігорович[16]
  • 19 січня 2004 року — 11 жовтня 2007 року — генерал-майор Краснов Михайло Геннадійович[17]
  • 11 жовтня 2007 року — 29 жовтня 2010 — генерал-майор Іваницький Сергій Степанович[18]
  • Жовтень 2010 року — серпень 2013 року — полковник (з грудня 2012 генерал-майор) Афонін Ігор Сергійович[19]
  • Август 2013 року — грудень 2014 року — полковник (з грудня 2013 генерал-майор) Бурбін Андрій Анатолійович[20]
  • З грудня 2014 року — полковник (з грудня 2016 генерал-майор) Тарасов Віталій Михайлович[21]

Озброєння[ред. | ред. код]

У різні роки на озброєнні дивізії стояли ракетні комплекси:

  • У 1969—1977 рр. — Р-16У (8К64У);
  • У 1971—1980 рр. — РТ-2 (8К98);
  • У 1976—1994 рр. — РТ-2П (8К98П);
  • З 1985 р — РТ-2ПМ «Тополя» (15Ж58)[22][23].
  • З 2017 року — РС-24 «Ярс»[24].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Среди дивизий, вооружённых комплексом «Тополь», лучшим признано Йошкар-олинское ракетное соединение. 21 листопада 2008. Архів оригіналу за 24 січня 2020. Процитовано 18 листопада 2017.
  2. ↑ Оренбургская стратегическая, 2001, с. 328.
  3. ↑ Баллистическую ракету "Тополь" испытали на "надежность": она успешно поразила условную цель. NEWSru. 3 листопада 2011. Архів оригіналу за 24 січня 2020. Процитовано 18 листопада 2017.
  4. ↑ 14-я ракетная Киевско-Житомирская ордена Кутузова дивизия (в/ч 34096). Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 24 січня 2020.
  5. ↑ 14th Kievsko-Zhitomirskaya order of Kutuzov Missile Division [Архівовано 24 грудня 2019 у Wayback Machine.] англ. 
  6. ↑ 201-я ракетная бригада (в/ч 34096). Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 24 січня 2020.
  7. ↑ Мочаев, 2017, с. 13.
  8. ↑ Мочаев, 2017, с. 456.
  9. ↑ Мочаев, 2017, с. 22.
  10. ↑ Мочаев, 2017, с. 531.
  11. ↑ Мочаев, 2017, с. 221.
  12. ↑ Мочаев, 2017, с. 210.
  13. ↑ Мочаев, 2017, с. 397.
  14. ↑ Мочаев, 2017, с. 334.
  15. ↑ Мочаев, 2017, с. 477.
  16. ↑ Мочаев, 2017, с. 498.
  17. ↑ Мочаев, 2017, с. 225.
  18. ↑ Ракетную дивизию, расквартированную в Марий Эл, возглавил генерал-майор из Красноярского края. MariMedia. 11 жовтня 2007. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 7 червня 2018.
  19. ↑ В Киевско-Житомирской ракетной дивизии — новый командир. MariMedia. 18 вересня 2013. Архів оригіналу за 24 січня 2020. Процитовано 18 листопада 2017.
  20. ↑ Мочаев, 2017, с. 65.
  21. ↑ Мочаев, 2017, с. 433.
  22. ↑ {{{Заголовок}}}. — М. : «Военный Парад», 2007. — С. 188. — 2000 прим. — ISBN 5-902975-12-3.
  23. ↑ Оренбургская стратегическая, 2001, с. 158.
  24. ↑ В РВСН заявили о перевооружении всех ракетных дивизий на комплекс "Ярс" до 2026 года. ТАСС. 13 листопада 2017. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 10 травня 2018.

Література[ред. | ред. код]

  • Военный энциклопедический словарь ракетных войск стратегического назначения / Министерство обороны РФ.; Гл.ред.: И. Д. Сергеев, В. Н. Яковлев, Н. Е. Соловцов. — Москва: Большая Российская энциклопедия, 1999. — 632 с. — 8500 экз. — ISBN 5-85270-315-X.
  • Оренбургская стратегическая. Хроника основных событий истории Оренбургской ракетной армии / под общ.ред. А. С. Борзенкова. — Пермь: Пермское книжное издательство, 2001. — 328 с. — 7000 экз. — ISBN 5-93683-001-2.
  • Марийская биографическая энциклопедия / Авт.-сост. В. А. Мочаев. — 2-е изд. — Йошкар-Ола: Марийский биографический центр, 2017. — 606 с. — 1500 экз. — ISBN 978-5-905314-35-3.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=14-та_ракетна_дивізія_(РФ)&oldid=39685281