300 арагвинців — Вікіпедія

300 арагвинців
Зображення
Дата смерті 11 вересня 1795(1795-09-11)
День святого 11 вересня[d]
Країна Грузія
Місце розташування Крцаніська битваd

300 арагвинців (груз. სამასი არაგველი) — в грузинській історіографії — загін горян з долини Арагві, які під час Крцаніської битви у 1795 році обороняли Тбілісі від вторгнення Каджарської армії. Грузинська православна церква канонізувала 300 арагвинців і в 2008 році зачислила їх до мучеників.

Історія[ред. | ред. код]

Загін скалдавці з мешканців долини річки Арагві, через що і отримав свою назву. Загін брав участь у військових діях проти персів при вторгненні до Грузії військ Ага-Мохаммед-хана у 1795 році і відзначився 11 вересня в битві на полях Крцанісі на південних підступах Тбілісі та в боях на вулицях міста. Грузинське військо під командуванням царя Іраклія II зазнало поразки від супротивника (5 000 грузин протистояло 35 000 персів та їхніх союзників). Згідно з грузинськими хроніками, арагвинці присяглися битися до смерті і залишалися вірними своїй клятві. Більшість з них були вбиті в битві, давши Іраклію з військом, що залишилося, можливість безпечно відступити.[1][2]

Вшанування[ред. | ред. код]

Вперше про подвиг арагвинців згадав принц Теймураз (син царя Георгія XII), який був активним учасником Крцаніської битви. 300 арагвинців як героїв у своїх творах прославляли провідні діячі грузинської літератури 19-20 століть, такі як Григол Орбеліані, Ілля Чавчавадзе, Якоб Гогебашвілі, Важа Пшавела, Галактіон Табідзе, Ладо Асатіані тощо.[3]

1959 року на місці розкопок могил загиблих встановлено пам'ятник авторства О. Бакрадзе. На честь 300 арагвинців названо сусідній парк, міст через Куру[4] і станція Тбіліського метро[5].

27 червня 2008 року Священний Синод Грузинської Православної Церкви під головуванням католікоса-патріарха Іллі II канонізував «300 арагвинців, духовенство і мирян, які загинули в битві біля Крцанісі 1795 року», як «святих мучеників», встановивши 11 вересня як день їхнього вшанування.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Rayfield, Donald (2012). Edge of Empires: A History of Georgia. London: Reaktion Books. с. 256. ISBN 978-1780230306.
  2. ↑ Silogava, Valeri; Shengelia, Kakha (2007). History of Georgia: From the Ancient Times Through the "Rose Revolution". Tbilisi: Caucasus University Publishing House. с. 167. ISBN 978-9994086160.
  3. ↑ Zhorzholiani, Tamaz (31 серпня 2009). შერცხვენილი იყოს ის, ვინც ჩვენგან ცოცხალი შინ დაბრუნდეს!. [Disgrace to those of us who will return home alive!..]. Arsenali / Kviris Palitra (Georgian) . Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 6 квітня 2013.
  4. ↑ Andronikashvili, Lali (25 листопада 2011). Monument of 300 Aragveli. Tbilisi City Hall. Архів оригіналу за 29 червня 2014. Процитовано 6 квітня 2013.
  5. ↑ Subway station "300 Aragvelians". Tbilisi Explorer. Tbilisi City Hall. Архів оригіналу за 2 липня 2013. Процитовано 6 квітня 2013.
  6. ↑ Holy Synod Session at Patriarchate of Georgia on 27 June 2008. Patriarchate of Georgia. 1 липня 2008. Процитовано 6 квітня 2013.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=300_арагвинців&oldid=40827478