4-та Київська стрілецька дивізія Армії УНР — Вікіпедія

4-та Київська стрілецька дивізія Армії УНР
Командир дивізії генерал-хорунжий А. Вовк.
На службі 1920 — 1921
Країна УНР
Належність Армія УНР
Вид Сухопутні війська
Війни/битви Українсько-радянська війна 1917-21
Другий зимовий похід
Командування
Визначні
командувачі		 генерал-хорунжий Тютюнник Юрій Йосипович
полковник Вовк Андрій Миколайович
генерал-хорунжий Янченко Володимир Ананійович

4-та Київська стрілецька дивізія Армії УНР — піхотна дивізія армії УНР, створена як Київська збірна дивізія (група) із частин Київської групи, 9-ї стрілецької, Гуцульського полку морської піхоти; сформована 15 листопада 1920 р, під командуванням генерала-хорунжого Ю.Тютюнника.

Відділ складався з військових частин:

  • 5-й піший збірний полк
  • 5-й кінний полк
  • 5-й гарматний полк

Після переформування 25 травня 1920 р. перейменована у 4-ту Київську стрілецьку дивізію.

Склад дивізії:

  • 10-та стрілецька Київська бригада
  • 11-та стрілецька Київська бригада
  • 12-та стрілецька Київська бригада
  • 4-й кінний Київський полк
  • 4-та гарматна Київська бригада (формувалася)
  • 4-й технічний курінь.

Склад дивізії на 1921 р.:

  • 10-та стрілецька Київська бригада(28-30-й стрілецькі курені)
  • 11-та стрілецька Київська бригада(31-й стрілецький курінь)
  • 4-й кінний Київський полк
  • 4-та гарматна Київська бригада
  • 4-й технічний курінь.

Другий зимовий похід[ред. | ред. код]

Докладніше: Другий зимовий похід

Восени 1921 року 4-та київська дивізія УНР склала основу Повстанчої армії. Наказом від 25 жовтня 1921 року почалося формування збірної Київської дивізії. Начальником дивізії став генерал Янченко, начальником штабу — підполковник Лушненко. Наказом від 27 жовтня призначалися командири частин: гарматної бригади — полковник Русанів, 1-го гарматного куреня — сотник Вітко, 2-го гарматного куреня — сотник Мазарюк, 1-го куреня — сотник Шевченко, 2-го куреня — підполковник Климач, 3-го куреня — сотник Бабиченко, 4-го куреня — сотник Григоряк, 5-го куреня — підполковник Минаківський, технічної сотні — сотник Скорняков, начальник штабу 1-ї бригади — сотник Сіткевич, начальник штабу 2-ї бригади — сотник Янішевський, дивізійний інженер — підполковник Копац, начальник постачання — урядовець Хоха, дивізійний лікар — сотник Плітас.[1]

Військовики дивізії[ред. | ред. код]

Капелани Дивізії[ред. | ред. код]

Біографії військовиків дивізії — Героїв Базару[ред. | ред. код]

Дзячківський Іван Вікентійович[ред. | ред. код]

Іва́н Віке́нтійович Дзячкі́вський (нар. 1892 — †22 листопада 1921) — вояк Армії УНР. Учасник Другого Зимового походу, розстріляний більшовиками після бою під Малими Міньками.

Народився 1892 року в Торчині Луцького повіту Волинської губернії (нині селище міського типу Луцького району Волинської області). Українець. Селянин. Закінчив двокласну школу. Писар суду. Безпартійний.

Служив у Червоній армії. 1919 року під Луцьком потрапив у полон «до поляків». Був інтернований у табір міста Александров Куявський в центральній Польщі.

Під час Другого Зимового походу — писар інспекторського відділу штабу 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії.

Розстріляний 22 листопада 1921 року у місті Базар. Реабілітований 25 березня 1998 року[2].

Луб'яний Василь Онуфрійович[ред. | ред. код]

Василь Онуфрійович Луб'яний (1896 — пом. 22 листопада 1921) — бунчужний Армії УНР.

Народився в селі Юшків Ріг Таращанського повіту Київської губернії. Українець. Селянин. Закінчив сільську школу. Безпартійний.

В українській армії з 1918 року. Інтернований у табір м. Александров Куявський. Стояв на обліку в кулеметній сотні 16-го куреня 6-ї дивізії. Під час Другого Зимового походу — бунчужний кулеметної сотні 4-ї Київської дивізії. У полон потрапив близько 16.00 год. 17 листопада під с. Малі Миньки.

Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар

Реабілітований 25 березня 1998 р.

Мон За Літ[ред. | ред. код]

Мон За Літ, Момзаліт (1885 м. Харбін — 22 листопада 1921 м. Базар) — козак 4-ї Київської дивізії.

Китаєць. Освіти і спеціальності не мав. Якийсь час жив у м. Казань, де працював чорноробочим (до 1918 р.). Безпартійний. У Червоній армії не служив. В Армії УНР із 1919 р. Під час Другого Зимового походу — козак 4-ї Київської дивізії. Потрапив у полон 17 листопада під с. Малі Миньки.

Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 27 квітня 1998 р.

Кавалер Ордену Симона Петлюри.

Редкин Максим Григорович[ред. | ред. код]

Максим Григорович Редкин (1900, м. Херсон — 22 листопада 1921 р.) — воїн Армії УНР, учасник Другого зимового походу.

Український міщанин. Закінчив початкове училище (в м. Херсон). Чорноробочий, безпартійний.

В Армії УНР із 1919 р. Інтернований в одному з польських таборів. Під час Другого Зимового походу — козак 4-ї Київської дивізії.

Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 27 квітня 1998 р.

Синиця Стефан[ред. | ред. код]

Синиця Стефан (*1887, с. Узин, Васильківський повіт, Київська губернія — 22 листопада 1921, Базар) — старшина Армії УНР, начальник господарчої частини 4-го Сірожупанного полку 1-ї Рекрутової дивізії.

Безбатченко. Закінчив двокласне училище та Київську школу прапорщиків. Учителював. Від 1918 в українській армії. 1920 року служив у 3-й Залізній дивізії на посаді помічника обозного 21-го куреня, начальником штабу якого був Василь Прохода. Під час Другого зимового походу — помічник начальника господарчої частини 5-го куреня 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії.

16 листопада потрапив у полон під с. Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 25 березня 1998 року.

Сокрут Наум Аврамович[ред. | ред. код]

Сокрут Наум Аврамович (1 грудня 1891, слобода Нижня Сироватка, Сумський повіт, Харківська губернія — 22 листопада 1921, м. Базар). Українець. Селянин. Закінчив Сумське сільськогосподарське училище (в 1912 р.) та 2-гу Іркутську школу прапорщиків. Спеціальність — агроном. Штабс-капітан царської армії (командир інженерної роти) 4-ї Сибірської стрілецької дивізії. Партійність — «петлюрівець» (так вказав у анкеті). В Армії УНР із 1 січня до листопада 1919 р. (був січовим стрільцем), коли потрапив у полон до денікінців, з якими пізніше був інтернований до табору м. Александров Куявський. У 1920 р. воював у складі Київської дивізії, з якою відступив у Польщу, де знову був інтернований у табір м. Александров Куявський. Під час Другого Зимового походу — ройовий технічної сотні 4-ї Київської дивізії. В полон потрапив 17 листопада. Розстріляний 22 листопада 1921 у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.

Тимощук Михайло Іванович[ред. | ред. код]

Миха́йло Іва́нович Тимощу́к (*1899, село Велика Березна, Заславський повіт, Волинська губернія — †22 листопада 1921, м. Базар) — український військовик.

Народився 1899 року в селі Велика Березна Заславського повіту Волинської губернії (нині Полонського району Хмельницької області). Українець. Селянин. Закінчив двокласне училище. Безпартійний.

В Армії Української Народної Республіки із 7 березня 1919 року. Під час Другого Зимового походу — козак гарматної бригади 4-ї Київської дивізії. Потрапив у полон до більшовиків 17 листопада. Розстріляний 22 листопада 1921 року у місті Базар. Реабілітований 27 квітня 1998 року.

Тронько Оксентій Іванович[ред. | ред. код]

Оксентій Іванович Тронько (3 лютого 1890 — 23 листопада 1921) — фельдшер Армії УНР.

Народився у с. Соколюк Чеботарівської волості, Ольвіопольського повіту, Подільської губернії. Українець. Селянин. Закінчив двокласне училище та фельдшерську школу. Безпартійний.

В Армії УНР із 1919 р. Інтернований у таборі м. Вадовиці (Польща). Під час Другого Зимового походу — фельдшер 4-ї Київської дивізії. Будучи пораненим, 17 листопада потрапив у полон коло с. Звіздаль.

Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Лицарі Зимових походів. 1919—1922 рр./ Я.Тинченко. — К.: «Темпора», 2017. — сс. 159—160. ISBN 978-617-569-302-5
  2. ↑ Арк. 79 — 79 зв. У списку розстріляних і реабілітаційному висновку — Дзячковський

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=4-та_Київська_стрілецька_дивізія_Армії_УНР&oldid=35321229