65 українських шедеврів. Визнані й неявні — Вікіпедія

«65 українських шедеврів.
Визнані й неявні»
Обкладинка книги
Автор Діана Клочко
Країна Україна Україна
Мова українська
Тема Українське мистецтво
Жанр документальна література
Видавництво ArtHuss
Видано 2019
Сторінок 256
ISBN 978-617-7799-04-6

65 українських шедеврів. Визнані й неявні — книга есеїв української мистецтвознавиці Діани Клочко.

Про книгу[ред. | ред. код]

Проєкт працює на створення альтернативної історії українського мистецтва, доповненої творами, які у ХХ столітті не вважались «канонічними» або «вартими уваги» з ідеологічних причин, представляючи суб'єктивний погляд на окремі твори, що зберігаються у музеях і приватних колекціях України. Саме тому і вибір, і опис, й інтерпретації включатимуть не стільки «лінійне» уявлення про те, як створювались 65 шедеврів скульптури, графіки і живопису, скільки широке поле європейських асоціацій. Мистецтвознавиця і лекторка, Діана Клочко представить свій канон і пояснення, чому саме ці твори мають таке значення для наших сучасників, чому усі вони — не сироти в стильовому розмаїтті, а свідки великих (хоч і не завжди відомих) інтелектуальних історій. 65 творів — як фундамент для першої півсотні есеїв, літературного жанру, що поки що не є добре представленим в українській арт-критиці.[1]

Зміст[ред. | ред. код]

Книга складається з п'яти розділів: «Згадати міф», «Серед своїх», «Французький слід», «Візіонери ідей», «Тонкий штрих».

У розділі «Французький слід», наприклад, представлені есеї про художників, які або зазнали у своїй творчості впливу французького мистецтва (Марія Башкирцева, Микола Глущенко), або творили у напрямках, характерних для французьких митців (Юрій Єгоров а-ля Поль Сезанн).

Розділ «Візіонери ідей» — про авангардистів: можна, зокрема, побачити, ранній (1902 рік) етюд Василя Кандинського, який зберігається в Одеському художньому музеї; одну з двох наявних в Україні картин Казимира Малевича (з Пархомівського художнього музею імені Панаса Луньова); раритетні ескізи костюмів від Олександри Екстер, Вадима Меллера, Олександра Хвостенка-Хвостова з Музею театрального, музичного та кіномистецтва України.

Цитати[ред. | ред. код]

«Коли на обкладинку шукали назву цьому проекту, то зі словом „шедевр“ дійсно сумнівалися. І це мене ще раз укріпило в думці, що таки його треба винести на обкладинку. Чому? Тому що ідея книжки яка: українське мистецтво весь радянський період мистецтвознавці пристібали до російського мистецтва, воно було таким наче вагончиком. Другим, інколи третім, інколи четвертим, але завжди і наших митців, і те, що залишилося в наших музеях, завжди вважали деякими відображеннями процесів, які відбувалися в інших столицях».[2]

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання на тему: 65 українських шедеврів. Визнані й неявні

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Діана Клочко - замовити книгу "65 українських шедеврів. Визнані й неявні". Видавництво ArtHuss (укр.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 17 лютого 2020.
  2. ↑ Діана Клочко про свою книгу "65 українських шедеврів. Визнані й неявні": політичний контекст весь час фонив | Новини | Українське радіо. ukr.radio (ua) . Процитовано 17 лютого 2020.
  3. ↑ Премію ім. Юрія Шевельова за есеїстику отримала Діана Клочко. www.chytomo.com (укр.). 17 грудня 2019. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 17 лютого 2020.
  4. ↑ «ЛітАкцент року – 2019»: як це було (ФОТО). ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 22 січня 2020. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 17 лютого 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=65_українських_шедеврів._Визнані_й_неявні&oldid=41000591