92-га окрема штурмова бригада (Україна) — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 92-га бригада.
92-га окрема штурмова бригада
(2023—дотепер)

92-га окрема механізована бригада
(2000—2023)

6-та механізована дивізія
(1999—2000)
Нарукавний знак бригади
На службі 1999 — дотепер
Країна  Україна
Вид Сухопутні війська
Тип  Механізовані війська
У складі Оперативне командування «Схід» ОК «Схід»
Базування Харківська область,
Клугино-Башкирівка
Оборонець кошовий отаман
Іван Сірко
Гасло «Собі — честь, Україні — слава!»
Війни/битви

Війна на сході України

Російське вторгнення в Україну (2022)

Нагороди
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Командування
Поточний
командувач		 полковник
Федосенко Павло Юрійович
Знаки розрізнення
Польовий нарукавний знак
Медіафайли на Вікісховищі
92-га окрема штурмова бригада (Україна). Карта розташування: Україна
92 ОМБр
92 ОМБр
На карті України

92-га окрема штурмова бригада імені кошового отамана Івана Сірка (92 ОШБр, в/ч А0501, пп В6250) — формування механізованих військ у складі Сухопутних військ Збройних сил України чисельністю в бригаду. Дислокується у с. Клугино-Башкирівка, Чугуївський район, Харківська область. Належить до Оперативного командування «Схід».

Бригада створена у 2000 році на базі 6-ї дивізії Національної гвардії України. 2011 року її штат скоротили і планували ліквідувати до 2015 року. З початком російсько-української війни 2014 року незначні сили бригади перебували у Харківській області і лише в серпні 2014 року ротно-тактична група була направлена на Донбас у спробі деблокувати оточені під Іловайськом війська. Надалі брала участь у багатьох боях, зокрема у захопленні спецпризначенців ГРУ під Щастям. З 2022 року брала участь у відбитті російського повномасштабного вторгнення на харківському напрямі, і у осінньому контрнаступі.

Бригаду названо на честь Івана Сірка — кошового отамана Запорізької Січі у XVII столітті.

Історія[ред. | ред. код]

У грудні 1999 року 6-ту дивізію Національної гвардії України передано до Збройних сил України та перейменовано на 6-ту механізовану дивізію. Надалі дивізія переформована на 92 окрему механізовану бригаду[1].

Докладніше: 6-та дивізія НГ (Україна)

Указом Президента України від 30.10.2000 № 1173 за бригадою зберігалися раніше присвоєні почесні найменування та державні нагороди. Бригада стала називатися «92 окрема механізована Ропшинська орденів Жовтневої Революції та Червоного Прапора бригада»[2].

2011 року відбулося скорочення штату бригади. Пізніше саму бригаду вирішили ліквідувати до 2015 року, а на її базі залишити лише складську зону[1].

У квітні 2012 року зенітний ракетно-артилерійський дивізіон бригади готувався забезпечувати безпеку проведення футбольних матчів Євро-2012 в Донецьку[1].

Станом на 2013 рік 104 солдати з бригади брали участь у місіях ООН з підтримання миру в Лівані, Ліберії, Сьєрра-Леоне, колишній Югославії[1].

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

У середині березня 2014 року підрозділи бригади вирушили в район російсько-українського кордону Харківської області. На той час Росія вже окупувала Крим і здійснювала військові маневри неподалік українського кордону[3][4]. Кількість особового складу і боєздатної техніки бригади була незначна, навесні і майже все літо ці підрозділи у боях на Донбасі участі не брали[5].

Прапор, що був закріплений на антені одного з Т-64БВ 92-ї бригади часу прориву оточення під Іловайськом.

Бої за Іловайськ[ред. | ред. код]

Тривалий час бригада була одним із останніх резервів ЗСУ і зберігалася для оборони Харківського напрямку від можливого російського вторгнення. Криза українських сил у зоні бойових дій на Донбасі змусила, зрештою, залучити і її. Бойова група 92 окремої механізованої бригади висунулася з Чугуєва в район Іловайська 23 серпня 2014 року[6].

27 серпня 2014 року відбулася спроба силами бригади прорвати ззовні російське кільце оточення під Іловайськом і деблокувати українські підрозділи[7][8]. Посилена ротно-тактична група бригади, що мала 276 бійців, 4 танки, три САУ та більше десятка БТР, прибула у Комсомольське з Харківської області за наказом командування АТО. Планувалося, що РТГр бригади зустріне загін 42 БТрО в районі с. Колоски й разом вийдуть на допомогу оточеним українським формуванням. РТГр рухалася звивистим маршрутом і під вечір 27-го числа зупинилася на ґрунтовій дорозі Новозарівка-Войкове. Протягом ночі майже всю техніку колони знищили артилерійськими обстрілами з мінометів, систем залпового вогню та ствольної артилерії. Станом на 28 серпня загинуло 10 чоловік — Руслан Батраченко, Сергій Бризгайло, Юрій Безщотний, Антон Бутирін, Андрій Деребченко, Олександр Карасик, Олександр Карпенко, Василь Лепетюха, Ігор Романцов, Сергій Чорний та Володимир Усенко. Екіпаж САУ Артема Звоненка формально вважається зниклим безвісти після її вибуху. Техніка колони була частково знищена, а решта була захоплена російськими силами[9].

Докладніше: Бої за Іловайськ

Бої на Луганщині[ред. | ред. код]

22 вересня від отриманих раніше поранень помер солдат бригади Безбатько Віталій Олександрович.

У подальшому бійці 92 бригади брали участь у боях під Станицею Луганською, Щастям і Бахмуткою. 14 жовтня від серцевого нападу біля міста Щастя помер солдат Шаповалов Олександр Григорович. 14 листопада вбитий співслужбовцями біля села Бударки (Вовчанський район Харківської області, де підрозділ ніс службу з охорони державного кордону з Росією) солдат Станіслав Прохоров.

15 грудня 2014 року поблизу с. Лобачеве Новоайдарського району відбувся бій з диверсійно-розвідувальною групою проросійських бойовиків. 3 групи розвідників 92 бригади загальною кількістю 20 осіб вистежили ДРГ противника чисельністю у 9 осіб і в результаті бою знищили 3-х бойовиків і взяли двох полонених[10]. 18 грудня біля міста Щастя підірвався на «розтяжці» солдат Микола Демиденко. 2 березня під Щастям загинув солдат 92 бригади Баришполець Євген Володимирович[11]. 5 квітня 2015-го під Щастям загинув старший солдат Олексій Федорченко. 1 червня 2015 року солдат Андрій Рудницький помер від поранень, які отримав під Щастям.

Бої під Дебальцевим[ред. | ред. код]

27 січня 2015 року танки бригади стали на опорних пунктах «Валера», «Серьога» і «Льоха» на східних рубежах дебальцівського виступу. Вже 28 числа відбувся бій, у якому танкісти підбили колону техніки супротивника — 3 танки й вантажівки. У бою загорівся танк Василя Божка, який вдалося загасити[12].

12 лютого підрозділ бригади з єдиним танком, командиром якого був Василь Божок, відправили в район Логвиного. Надійшла інформація, що з Вуглегірська висунулися 5 танків проросійських сил. У бою танк 92 бригади зміг підбити 3 танки супротивника, після чого був змушений відійти[12].

Бої біля Станиці Луганської[ред. | ред. код]

16 травня 2015 року поблизу м. Щастя на Луганщині військовими 92 окремої механізованої бригади захоплені в полон військові 3-ї окремої бригади спецпризначення ГРУ РФ Олександр Александров і Євген Єрофєєв[13]. Під час бою загинув український військовик, молодший сержант Вадим Пугачов. 29 травня 2015 року Президент України Петро Порошенко нагородив учасників затримання російських спецпризначенців[14].

Докладніше: Бій з диверсантами ГРУ РФ під Щастям

23 березня 2016 року Державний концерн «Укроборонпром» передав 92 окремій механізованій бригаді 16 бронетранспортерів БТР-4 та 18 вітчизняних 120-мм мінометів М120-15 «Молот»[15].

24 січня 2018 року з полону терористів звільнений старший солдат Роман Савков[16].

16 березня 2018 року один із підрозділів бригади виконав успішне практичне випробування нових БТР-4Е з подолання водних перешкод на 235-му міжвидовому центрі підготовки частин та підрозділів ОК «Південь» Сухопутних військ ЗС України Широкий лан, що на Миколаївщині[17].

29 грудня 2018 року в рамках робочої поїздки на Харківщину Міністр оборони Степан Полторак вручив ордери на квартири у новобудовах військовослужбовцям 92-ї окремої механізованої бригади. Нове житло належить до категорії штатно-посадового — квартири перебувають у власності військової частини та закріплені за конкретними посадами. Командири рот, начальники штабів батальйонів, командири батальйонів і офіцери управління бригади — всього 80 офіцерів 92-ї бригади отримали квартири у двох будинках у селі Клугино-Башкирівка, де дислокується частина[18].

11 вересня 2019 року було повідомлено, що в районі м. Ясинувата — с. Спартак бійці бригади поранили командира роти розвідки 11-ї мотострілецької бригади окупаційних російських військ, який невдовзі від поранень помер[19].

З 29 листопада 2021 року зведена механізована рота 92-ї бригади взяла участь у міжнародних навчаннях Combined Resolve XVI. Вперше Збройні Сили України в цих маневрах представлені підрозділом, озброєним новітніми зразками бронетехніки українського виробництва — БТР-4Е, БРЕМ-4РМ та санітарно-евакуаційною машиною БММ-4С[20].

Російське вторгнення в Україну (2022)[ред. | ред. код]

Під час російського вторгнення 2022 року бригада брала участь в обороні Харкова на Чугуївському напрямку.

8 вересня 2022 року президент Зеленський відмітив заслуги бригади при контрнаступі на Харківщині в районі Балаклії[21].

Під час вересневого контрнаступу бригада захопила танк Т-90А, що за припущенням належав 27-й мотострілецькій бригаді. Танк у 2023 році було передано до США[22].

В 2023 році 92-га механізована бригада була перейменована на 92-гу окрему штурмову бригаду[23][24].

У жовтні 2023 року бригада вела бої під Бахмутом. 7 жовтня повідомлялося про ліквідацію бригадою майора ЗС РФ[25].

Структура[ред. | ред. код]

2016[ред. | ред. код]

  • управління (штаб бригади)
  • 1-й механізований батальйон БТР-4Е
  • 2-й механізований батальйон БТР-4Е
  • 3-й механізований батальйон БТР-4Е
  • 22-й окремий мотопіхотний батальйон[26]
  • танковий батальйон Т-64БВ
  • бригадна артилерійська група:
    • батарея управління та артилерійської розвідки
    • самохідно-артилерійський дивізіон 2С1 «Гвоздика»
    • самохідно-артилерійський дивізіон 2С3 «Акація»
    • реактивний артилерійський дивізіон БМ-21 «Град»
    • протитанковий артилерійський дивізіон МТ-12 «Рапіра»
  • зенітний ракетно-артилерійський дивізіон
  • взвод снайперів
  • розвідувальна рота
  • вузол зв'язку
  • рота радіоелектронної боротьби
  • радіолокаційна рота
  • група інженерного забезпечення
  • рота РХБ захисту
  • батальйон матеріально-технічного забезпечення
  • ремонтно-відновлювальний батальйон
  • медична рота
  • комендантський взвод

2023[ред. | ред. код]

  • 1-й штурмовий батальйон [27]
  • 2-й механізований батальйон [28]
    • підрозділ аеророзвідки «Медоїди»
  • танковий батальйон Т-64БВ, Т-64БМ2
  • БУБпАК «Ахіллес»[29]
  • Взвод ударних БПЛА «CODE 9.2»[30]
  • розвідувальний загін «Бешкетники Сірка»[31]

Оснащення[ред. | ред. код]

23 грудня 2019 року бригаді передали 12 БТР-4, які були виготовлені ХКБМ в рамках контракту 2016 року, що був поновлений між Міністерством оборони та Укроборонпромом[32].

13 серпня 2020 року ХКБМ передало Міністерству оборони України фінальні чотири БТР-4Е, чим виконало контрактні зобов'язання 2016 року з виготовлення 45 машин для 92-ї бригади[33].

6 грудня 2021 року бригада отримала 10 БТР-4Е та 3 танки Т-64БМ2, в рамках відзначення 30-ї річниці створення Збройних сил України у Харкові. Раніше бригаді вже були передані 7 танків модифікації Т-64БМ2, які брали участь у військовому параді в Києві 24 серпня 2021 року[34].

Традиції[ред. | ред. код]

У 2000 році Указом Президента України була затверджена повна офіційна назва з'єднання: «92 окрема механізована Ропшинська орденів Жовтневої Революції та Червоного Прапора бригада»[2].

У 2007 році командування бригади клопотало перед Верховним Головнокомандувачем про те, щоб бригаді було присвоєно ще одне ім'я — «Чугуївська»[1].

З 18 листопада 2015 року в рамках загальновійськової реформи з найменування було виключено радянські почесні назви. За Указом Президента України повна офіційна назва з'єднання: «92 окрема механізована бригада»[35].

22 серпня 2019 року Президент України присвоїв бригаді почесне найменування: «92 окрема механізована бригада імені кошового отамана Івана Сірка»[36].

6 травня 2022 року бригада була відзначена почесною відзнакою «За мужність та відвагу»[37].

Символіка[ред. | ред. код]

Нарукавна емблема до парадного, парадно-вихідного та повсякденного однострою має вигляд геральдичного щита, перетятого в основі палісадним поділом на зелений і золотий. Щит оздоблено кантом синього кольору. Центральним елементом емблеми є золоті схрещені стилізовані рушниці запорізьких козаків «яничарки». Палісадний поділ щита є стилізованим зображенням Запорізької Січі, укріплення якої були обнесені частоколом (палісадом), і вказує на почесне найменування частини імені кошового отамана Івана Сірка, який обирався кошовим Запорізької Січі двадцять років поспіль. Схрещені рушниці та кольорова гамма нарукавної емблеми вказують на приналежність частини до механізованих підрозділів Сухопутних військ Збройних Сил України[38].

Вшанування загиблих[ред. | ред. код]

6 травня 2020 року, у День піхоти, на території місця дислокації бригади відкрили Меморіал Слави загиблим воїнам[39].

Командири[ред. | ред. код]

Начальники штабу[ред. | ред. код]

Інциденти[ред. | ред. код]

Прізвище комбрига Віктора Ніколюка згадувалося в контексті історії з убивством волонтера, згідно зі словами Анатолія Матіоса[42] співробітника СБУ, Андрія «Ендрю» Галущенка і співробітника Державної фіскальної служби Дмитра Жарука, під час розстрілу під Щастям 2 вересня 2015 року, які займалися викриттям шляхів контрабанди у зоні АТО. Однією з версій ситуації було перекриття наркотрафіку[43]. 11 грудня 2015 року в Башкирівці правоохоронці провели обшук у квартирі Ніколюка, тоді як той знаходився зі своєю бригадою на виконанні бойового завдання в місті Щастя. Ніколюк відкинув звинувачення та у відповідь подав до суду позов на військову прокуратуру[44]. За його словами, бригаді навмисно псують репутацію, щоб зіпсувати відносини армії з патріотами і знизити рівень взаємодопомоги. Жодних ґрунтовних доказів супроти Ніколюка прокуратура так і не навела.

Пізніше, 12 лютого 2016 року Краматорський міський суд взяв під варту демобілізованого старшину окремої розвідроти 92 ОМБр Олександра Свідра за підозрою в розстрілі мобільної групи в сірій зоні під Щастям. 14 лютого було взято під варту ще одного розвідника бригади Павла Долженка[1]. У березні того ж року було вчинено напад на квартиру Кирила Вереса[45].

Згодом суд звільнив підозрюваних у вбивстві Олександра Свідра[46] та Павла Долженка[47] з-під варти, залишивши підозрюваними у вбивстві. Олександр Свідро повернувся в запас, а Павло Долженко проходить службу в складі ЗСУ і надалі. Кримінальна справа щодо них закрита[48].

Пізніше в ході розслідування 23 серпня 2017 року Краматорський суд засудив заочно та виніс вирок у вбивстві двох та замаху на вбивство чотирьох, двом проросійським бойовикам ― Сергію Лук'янову (позивний Террикон) і Армену Багіряну (позивний Баггі)[49].

Втрати[ред. | ред. код]

Докладніше: Втрати 92-ї окремої механізованої бригади

За даними Української правди, 48 воїнів бригади загинуло станом на грудень 2017 року[50].

Станом на січень 2018 року, за даними Книги Пам'яті, бригада втратила 75 осіб загиблими[51].

У травні 2020 року на території пункту постійної дислокації бригади на Харківщині було встановлено пам'ятний знак з іменами 63 загиблих[52].

Вшанування[ред. | ред. код]

Найвищими державними нагородами відзначені:

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е Легендарні частини ЗСУ: 92-а механізована бригада. www.depo.ua (англ.). Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
  2. ↑ а б Про впорядкування присвоєння почесних найменувань військовим частинам, установам, вузлам зв'язку, органам та підрозділам. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 8 червня 2021.
  3. ↑ ГАЛАУР, Володимир (16 грудня 2015). Танкова дуель Василя Божка. Урядовий Кур’єр. Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
  4. ↑ Учения России на границе с Украиной вызвали опасения США. BBC News Русская служба (рос.). Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
  5. ↑ Назустріч російському виклику. Мілітарний (рос.). Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 8 червня 2021.
  6. ↑ http://bmpd.livejournal.com/979201.html [Архівовано 23 вересня 2016 у Wayback Machine.] Харьковская 92-я механизированная бригада все-таки доехала до АТО]
  7. ↑ Задіяна тактична група при спробі прориву кільця та деблокування оточеного українського угруповування. Архів оригіналу за 25 серпня 2015. Процитовано 28 серпня 2015.
  8. ↑ Цензор.НЕТ. Трагічний марш: як 92-га бригада та 42-й батальон намагалися деблокувати Іловайськ 27-28 серпня 2014. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 5 листопада 2018.
  9. ↑ Серпень 2014. Іловайськ. Частина ІІІ. Спроба деблокади «Іловайського котла», 27 – 28 серпня - Суспільство - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 24 вересня 2016.
  10. ↑ Цензор.НЕТ. Не благодарите, это наша работа. Охота за русскими диверсантами (ru-RU) . Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 24 вересня 2016.
  11. ↑ Баришполець Євген Володимирович. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 30 травня 2017.
  12. ↑ а б Дебальцівський плацдарм. Невідомі подробиці операції та переговорів у Мінську. Українська правда. Архів оригіналу за 19 лютого 2016. Процитовано 16 березня 2017.
  13. ↑ Цензор.НЕТ. КАК ВЗЯЛИ В ПЛЕН РОССИЙСКИХ СПЕЦНАЗОВЦЕВ 16 МАЯ ПОД СЧАСТЬЕМ (ru-RU) . Архів оригіналу за 22 травня 2015. Процитовано 26 вересня 2016.
  14. ↑ Порошенко нагородив військових, які впіймали під Щастям російських ГРУшників - Новини - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 20 жовтня 2016. Процитовано 26 вересня 2016.
  15. ↑ ДК «Укроборонпром» передав Збройним Силам бронетранспортери БТР-4 та міномети «Молот». www.ukrmilitary.com. Архів оригіналу за 1 квітня 2018. Процитовано 31 березня 2018.
  16. ↑ З полону бойовиків звільнили бійця 92-ї бригади Романа Савкова. Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 25 січня 2018.
  17. ↑ На полігоні Широкий лан військовослужбовці однієї з бригад долали водні перешкоди на новітніх БТР-4Е. http://www.mil.gov.ua/. Міністерство оборони України. 16 березня 2018. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
  18. ↑ 80 офіцерів 92 бригади отримали штатно-посадове житло. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  19. ↑ На Донбасі ліквідували офіцера розвідки «ДНР». Український мілітарний портал (рос.). Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 11 вересня 2019.
  20. ↑ БТР-4 вперше братимуть участь у навчаннях Combined Resolve. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  21. ↑ “Маємо хороші новини з Харківщини”: Зеленський сказав слова подяки п’ятьом бригадам. novynarnia.com (укр.). 7 вересня 2022. Процитовано 9 вересня 2022.
  22. ↑ Трофейний Т-90А із України може мати "таємничого покупця" в США, бо танк везуть дуже дивно | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 15 квітня 2023.
  23. ↑ Тепер ми 92 ОКРЕМА ШТУРМОВА БРИГАДА ІМЕНІ КОШОВОГО ОТАМАНА ІВАНА СІРКА. До вашої уваги пісня, яку написав військовослужбовець нашої бригади з цієї... | By 92 ОМБр ім. кошового отамана Івана Сірка, Офіційна сторінка | Facebook. www.facebook.com (укр.). Процитовано 6 вересня 2023.
  24. ↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 6 вересня 2023.
  25. ↑ Armed Forces of Ukraine neutralize Russian major near Bakhmut. Militarnyi (амер.). Процитовано 8 жовтня 2023.
  26. ↑ Окремі мотопіхотні батальйони (на травень 2016). Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 23 травня 2016.
  27. ↑ Воїни 92 бригади отамана Сірка відбили напад росіян з боку Горлівки
  28. ↑ “Медоїди”: це найкраща робота у світі! Як смажать ворога дрони 92-ї бригади на Бахмутському напрямку. ВІДЕО
  29. ↑ Втратили $3,5 млн: РУБпАК «Ахіллес» епічно знищила танк Т-72Б3 під Бахмутом (відео)
  30. ↑ [1]
  31. ↑ Загинув засновник розвідзагону «Бешкетники Сірка» Іван Щоголєв
  32. ↑ 92 бригада отримала 12 бронетранспортерів БТР-4Е | MIL.IN.UA. Мілітарний (рос.). Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 11 травня 2021.
  33. ↑ ХКБМ передало фінальні чотири БТР-4 за контрактом ЗСУ. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  34. ↑ ЗСУ отримали військову техніку. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  35. ↑ «ПЕРЕЛІК військових частин, установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, вузлів урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів Державної прикордонної служби України та підрозділів Державної спеціальної служби транспорту, вищих військових навчальних закладів та організацій, які зберігатимуть надалі раніше присвоєні почесні найменування та найменування яких уточнюються». Архів оригіналу за 31 серпня 2016. Процитовано 13 квітня 2016.
  36. ↑ Військовим частинам присвоєні почесні найменування. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 23 серпня 2019. Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 24 серпня 2019.
  37. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №315/2022 Про відзначення почесною відзнакою "За мужність та відвагу".
  38. ↑ Бригада ім. кошового отамана Івана Сірка отримала емблему. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 4 листопада 2019. Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 4 листопада 2019.
  39. ↑ На Харківщині відкрили Меморіал Слави загиблих воїнів 92-ї бригади. Архів оригіналу за 7 травня 2020. Процитовано 7 травня 2020.
  40. ↑ Командиром 92-й омбр вместо Николюка назначен Кокорев [Архівовано 22 червня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  41. ↑ У 92-й ОМБр ім. кошового отамана Івана Сірка - новий командир. Харків Times (укр.). 6 травня 2020. Архів оригіналу за 10 травня 2020. Процитовано 6 травня 2020.
  42. ↑ Матіос про розстріл мобільної групи під Щастям. Архів оригіналу за 29 січня 2016. Процитовано 13 квітня 2016.
  43. ↑ «Країна забула про війну» — Георгій Тука. Архів оригіналу за 18 березня 2016. Процитовано 13 квітня 2016.
  44. ↑ Розстріл групи «Ендрю»: 92-га бригада ЗСУ під підозрою. Архів оригіналу за 22 лютого 2016. Процитовано 13 квітня 2016.
  45. ↑ Я защищаю свою страну, а моя страна не может защитить мою семью. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 13 квітня 2016.
  46. ↑ Підозрюваного в розстрілі мобільної групи біля Щастя звільнили під домашній арешт. LB.ua. Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
  47. ↑ Суд звільнив під домашній арешт другого підозрюваного у розстрілі мобільної групи під Щастям. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
  48. ↑ Чому Матіос не має очолити ДБР – 5 фактів від правозахисників | ZMINA. zmina.info (укр.). 15 листопада 2017. Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
  49. ↑ Розстріл волонтерів на Донбасі: суд виніс вирок терористові Террикон. OBOZREVATEL PLUS (укр.). 29 вересня 2017. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 11 травня 2021.
  50. ↑ В одній з найвідоміших військових частин виник конфлікт між офіцерами. Українська правда. Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 25 січня 2018.
  51. ↑ Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2015. Процитовано 25 січня 2018.
  52. ↑ На Харківщині відкрили меморіал військовим, які загинули в боях за незалежність України – АрміяInform. armyinform.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 травня 2020. Процитовано 6 травня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

92-га окрема механізована бригада
у соціальних мережах
92-га окрема механізована бригада на сайті Facebook

Відео[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=92-га_окрема_штурмова_бригада_(Україна)&oldid=42351902