Bell X-1 — Вікіпедія

Bell X-1
Bell X-1
Призначення:	експериментальний літак
Перший політ:	1946
Період використання:	1946—1951
На озброєнні у:	ВПС США
Розробник:	Bell Aircraft
Виробник:	США Bell Aircraft
Екіпаж:	1 особа
Максимальна швидкість (МШ):	1 541 км/год
Практична стеля:	21 900 м
Довжина:	9,4 м
Висота:	3,3 м
Розмах крила:	8,5 м
Площа крила:	12 м²
Споряджений:	5 545 кг
Двигуни:	RMI LR-8-RM-5
Тяга (потужність):	0.49
Bell X-1 у Вікісховищі

Bell X-1 — експериментальний літак. Літак Bell Х-1 був першим літаком ВПС США з ракетним двигуном і спеціально призначався для дослідження проблем надзвукового польоту. Перший літак, який подолав звуковий бар'єр (14 жовтня 1947 року). Побудований компанією Bell.

Опис[ред. | ред. код]

Розрахункова швидкість польоту літака Bell Х-1 на висоті 24 400 м становила 2720 км/год. Проектування літака було розпочато в 1943 р. і проводилося фірмою «Белл» спільно з NACA (не плутати з NASA, яке було засноване лише в 1958 році) і ВПС. У 1946 р. був побудований перший екземпляр літака Х-1, що мав позначення Х5-1. Експериментальний ракетний літак Bell Х-1 являв собою вільнонесучий суцільнометалевий моноплан. Крило літака пряме, з обрізаними кінцями і з відносною товщиною 8%. На кінцевих частинах крила розташовані звичайні елерони, а між фюзеляжем і елеронами — посадочні щитки. Обшивка крила виготовлена з дюралевих плит товщиною понад 12,7 мм біля кореня і близько 3,2 мм на кінцях. Для зменшення вібрацій при великих швидкостях для літака спроектовані спеціальні демпфери. Конструкція літака розрахована на перевантаження від +18 g до −10 g.

Фюзеляж овального перерізу, суцільнометалевий, з герметичною кабіною льотчика. Вхід в кабіну розташований з правого боку перед крилом. Ліхтар кабіни не виступає з обводів фюзеляжу. По верху фюзеляжу від основи кіля до ліхтаря проходить гребінь.

Хвостове оперення, як і крило, не має помітної стрілоподібності. Вільнонесучий стабілізатор з відносною товщиною 6% встановлений на 1/3 висоти кіля з таким розрахунком, щоб вивести його із зони турбулентності за крилом. Кут установки стабілізатора може змінюватися в польоті за допомогою гвинтового підйомника. Стерна висоти і напрямку мають балансування, а на кермі напрямку, крім того, встановлено тріммер.

Історія[ред. | ред. код]

У першому польоті літак Х-1 був піднятий на спеціально модифікованому бомбардувальнику B-29 і після відділення від нього планував до землі з вимкненим двигуном. Посадка була проведена на дно висохлого озера, посадочна швидкість склала 290—320 км/год. Запуск з літака-носія забезпечував можливість підйому експериментального літака на висоту з повною вагою, який виключав його нормальний самостійний зліт з існуючих аеродромів. У кінці 1946 року було започатковано польоти з працюючим двигуном, що поклали початок серії широких експериментальних досліджень випробувань у білязвуковій і надзвуковій областях.

14 жовтня 1947 року вперше в США пілотований літак Bell Х-1 під управлінням капітана ВПС Чарльза Йегера досяг надзвуковій швидкості (М = 1,04). До передачі літака в музей Смітсонівського інституту на ньому було виконано більше 80 польотів. Під час останнього польоту в січні 1949 року літак злетів самостійно з половиною запасу палива; довжина розбігу при цьому склала близько 700 м, швидкість відриву — 273 км/год. Протягом 1 хв. 40 сек. літак набрав висоту 7600 м і залишався в повітрі 8 хв., хоча двигун працював менше 2 хв. Тільки в 1953 році ВПС США офіційно підтвердили, що в 1948 році на експериментальному літаку Bell Х-1 на висоті 14 000 м була досягнута швидкість 1556 км/год, а в 1949 році — висота 21 383 м.

Пізніше були побудовані ще два літаки Х-1: один з товщиною крила 10% та інший з паливним турбонасосом, що працював на концентрованому перекису водню. Перехід на подачу палива насосом дозволив збільшити запас рідкого кисню до 2270 л і спирту — до 2500 л, що забезпечило тривалість роботи двигуна на повній тязі до 4,5 хв. Але в першому ж польоті внаслідок повного витоку азоту Х-1 загорівся в повітрі, ще на літаку-носії, і його довелося скинути.

Подальший розвиток літака Х-1[ред. | ред. код]

У 1952 році були розпочаті роботи над літаком Х-1А, який являв собою поліпшений варіант третього екземпляра літака Х-1 і призначався для проведення досліджень при більш високих надзвукових швидкостях польоту, включаючи дослідження проблеми так званого «теплового бар'єру». На проектування і будівництво цього літака, включаючи попередні дослідження, було витрачено 10 млн доларів. Літак був побудований в 1953 році і почав проходити випробування в квітні того ж року. Конструктивно літак Х-1А подібний літаку Х-1. Істотною зовнішньою відмінністю є ліхтар кабіни, що виступає з обводів фюзеляжу. Довжина фюзеляжу збільшена на 213 мм для розміщення додаткового палива. Особливістю літака Х-1А є також те, що фюзеляж, за винятком ліхтаря кабіни і обтічника, що йде від основи кіля до ліхтаря, має форму кулі калібру 12,7 мм; його максимальний діаметр 1,4 м.

Модифікації[ред. | ред. код]

• X-1A
• X-1B
• X-1D
• X-1E

ЛТХ[ред. | ред. код]

• Екіпаж: 1
• Довжина: 30 футів 11 в (9,4 м)
• Розмах крила: 28 футів (8,5 м)
• Висота: 10 футів (3,3 м)
• Площа крила: 130 фт ² (12 m²)
• Порожня вага: 7000 фунтів (3175 кг)
• Завантажена вага: 12225 фунтів (5545 кг)
• Максимальна злітна вага: 12250 фунтів (5557 кг)
• Максимальна швидкість: 957 миль / год (1541 км / год) (число Маха 1,26)
• Стеля: 71900 футів (21 900 м)

Див. також[ред. | ред. код]

• Список X-літаків

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Bell X-1

• Bell X-1 Milestones of Flight
• NASA's History of the X-1 [Архівовано 25 травня 2001 у Wayback Machine.]
• Goodlin's NASA biography [Архівовано 21 червня 2007 у Wayback Machine.]
• American X-Vehicles: An Inventory X-1 to X-50, SP-2000-4531 - June 2003; NASA online PDF Monograph [Архівовано 29 березня 2020 у Wayback Machine.]
• Photo of Glamorous Glennis on display [Архівовано 16 листопада 2007 у Wayback Machine.]
• Yeager's personal website
• Robert H Goddard--America's Rocket Pioneer [Архівовано 5 лютого 2009 у Wayback Machine.]
• Modeller's Guide to Bell X-1 Experimental Aircraft Part one [Архівовано 10 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
• Modeller's Guide to Bell X-1 Experimental Aircraft Part two [Архівовано 10 жовтня 2011 у Wayback Machine.]

Література[ред. | ред. код]

• "Breaking the Sound Barrier." Modern Marvels (TV program). 2003.
• Hallion, Dr. Richard P. "Saga of the Rocket Ships." AirEnthusiast Five, November 1977-February 1978. Bromley, Kent, UK: Pilot Press Ltd., 1977.
• Miller, Jay. The X-Planes: X-1 to X-45. Hinckley, UK: Midland, 2001. ISBN 1-85780-109-1.
• Pisano, Dominick A., R. Robert van der Linden and Frank H. Winter. Chuck Yeager and the Bell X-1: Breaking the Sound Barrier. Washington, DC: Smithsonian National Air and Space Museum (in association with Abrams, New York), 2006. ISBN 0-8109-5535-0.
• Winchester, Jim. "Bell X-1." Concept Aircraft: Prototypes, X-Planes and Experimental Aircraft (The Aviation Factfile). Kent, UK: Grange Books plc, 2005. ISBN 9781592234806.
• Wolfe. Tom. The Right Stuff. New York: Farrar, Straus and Giroux, 1979. ISBN 0-374-25033-2.
• Yeager, Chuck, Bob Cardenas, Bob Hoover, Jack Russell and James Young. The Quest for Mach One: A First-Person Account of Breaking the Sound Barrier. New York: Penguin Studio, 1997. ISBN 0-670-87460-4.
• Yeager, Chuck and Leo Janos. Yeager: An Autobiography. New York: Bantam, 1986. ISBN 0-553-25674-2.