Consolidated PBY Catalina — Вікіпедія

Consolidated PBY Catalina
Consolidated PBY Catalina
Призначення: Бомбардувальник, Патрульна амфібія
Перший політ: 28 березня 1935
Прийнятий на озброєння: жовтень 1936
Знятий з озброєння: 1957
На озброєнні у: СРСР, США, ще понад 30 країн
Розробник: Consolidated Aircraftd, Canadian Vickersd, Naval Aircraft Factoryd і Boeing Canadad
Виробник: Consolidated Aircraft Corporation, США
Всього збудовано: 3305
Модифікації: PBY-1, PBY-2, PBY-3, PBY-4, PBY-5, PBY-5A, PBY-6A
Конструктор: Айзек М. Леддон
Екіпаж: 7-8 осіб
Крейсерська швидкість: 201 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 314 км/год
Бойовий радіус: 720 км
Дальність польоту: 4030 км
Практична стеля: 4000 м
Довжина: 19,47 м
Висота: 6,15 м
Розмах крила: 31,7 м
Площа крила: 130,06 м²
Двигуни: 2 × Pratt & Whitney R-1830-92
Тяга (потужність): 2 × 1200 к.с. (895 кВт)

Consolidated PBY Catalina у Вікісховищі
«Каталіна» американських ВМС часів Другої Світової війни

Consolidated PBY Catalina, «Каталіна» — американський летючий човен та літак-амфібія, розроблений в середині 30-х р. XX ст. компанією Consolidated Aircraft. Брав активну участь у бойових діях на усіх фронтах Другої світової війни. Експортувався в більш ніж 30 країн, постачався в СРСР за ленд-лізом, та вироблявся у Радянському союзі за ліцензією під назвою ГСТ. «Каталін» було побудовано більше, ніж будь-яких інших гідролітаків в історії[1].

Після війни й далі активно використовувався військовими та цивільними операторами протягом кількох десятиріч. Окремі екземпляри експлуатуються як пожежні літаки й у наш час.

Історія назви[ред. | ред. код]

«Каталіною» амфібію нарекли британські льотчики, отримавши перші постачання у листопаді 1940 р. Літак було названо на честь острова-курорту біля берегів Каліфорнії[2]. Таке ім'я цілком відповідало прийнятій у Королівських ВПС системі найменування іноземних літаків, згідно з якою назва машини повинна вказувати на її походження. Коли у 1941 році США офіційно ввели систему назв для власних літаків, багато імен вони запозичили у британців, включно із «Каталіною».

«Каталіна» в СРСР[ред. | ред. код]

Перша спроба отримати «Каталіну» для радянського флоту була здійснена у 1942 році, але безрезультатно.[1]

З лютого 1943 року завод Naval Aircraft Factory[en] (NAF) у Філадельфії почав будувати модифіковану версію «Каталіни» під індексом PBN-1 Nomad. Саме ці машини були запропоновані за ленд-лізом СРСР. Майже всі літаки з цим індексом (138 зі 156 побудованих) були відправлені в Елізабет-Сіті, звідки радянські екіпажі переганяли їх у бойові частини.[2][3]

У модифікації Nomad носову частину подовжили, а вікно бомбардира захистили створами. На 1,42 м подовжилась хвостова частина. Змінилась форма поплавків під крилами, у центральній частині крила розмістили додатковий паливний бак, встановили нове хвостове оперення та вдосконалили електросистему. Носова турель з 12,7-мм кулеметом стала хованою.

Ці літаки використовувались як розвідники та мисливці за підводними човнами, а також для рятування екіпажів збитих літаків. До травня 1945 року літаки цього типу стали наймасовішими гідролітаками у радянській морській авіації, витіснивши МБР-2[4].

Після війни[ред. | ред. код]

У післявоєнний період «Каталіну» прийняли на озброєння більш ніж 30 країн світу. Нідерландські літаки брали участь у спробі придушити щойно оголошену незалежність Індонезії у 1946-48 рр., ізраїльські застосовувалися під час Суецької кризи 1956 р. Останньою військовою операцією «Каталіни» стала висадка кубинських контрреволюціонерів у затоці Свиней у квітні 1961 р.

У США та Канаді багато «Каталін» модифікували у пожежні літаки для боротьби з лісовими пожежами. Модифікація передбачала встановлення у фюзеляжі бака ємністю 4164 л води, що наповнювався під час глісування літака на швидкості 112—120 км/год. Висувний забірник дозволяв набирати 3000 л за 15-20 сек.

Серійні варіанти[ред. | ред. код]

  • РВУ-1 — початкова версія з двигунами R-1830-64. Озброєння 4 × 7,62 мм кулеметами, до 1820 кг бомб, або 2 торпеди;
  • РВУ-2 — змінене хвостове оперення;
  • РВУ-3 — з двигунами R-1830-66;
  • РВУ-4 — з двигунами R-1830-72 та системою запобігання заледенінню;
  • РВУ-5 — з двигунами R-1830-82, зміненим хвостовим оперенням, бортовими стрілецькими установками у блістерах. Озброєння 2×12,7 + 2×7,62 мм кулемета, потім 2×12,7 + 3×7,62 мм кулемета. З 1941 року встановлювались радари;
  • РВУ-5А — амфібія на базі РВУ-5, гідравлічно-кероване триопорне шасі з носовою стійкою;
  • РВУ-6А — останній варіант, що увібрав зміни, застосовані у моделі PBN-1 Nomad. А саме: трохи вищий кіль, зміцнене крило, нова електрична система, та носова турель з 12,7-мм кулеметом.

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б Архівована копія. Архів оригіналу за 18 лютого 2014. Процитовано 26 квітня 2014. 
  2. а б Архівована копія. Архів оригіналу за 12 травня 2014. Процитовано 26 квітня 2014. 
  3. Trimble, William (1990). Wings for the Navy: a history of the Naval Aircraft Factory, 1917-1956. Annapolis: United States Naval Institute. pp. 248–249. ISBN 9780870216633.
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 26 квітня 2014. 

Посилання[ред. | ред. код]

  • Creed, Roscoe. PBY: The Catalina Flying Boat. Annapolis, MD: US Naval Institute Press, 1986. ISBN 0-87021-526-4
  • Crocker, Mel. Black Cats and Dumbos: WW II's Fighting PBYs. Crocker Media Expressions, 2002. ISBN 0-9712901-0-5
  • Hendrie, Andrew. Flying Cats: The Catalina Aircraft in World War II. Annapolis, MD: US Naval Institute Press, 1988. ISBN 0-87021-213-3
  • Legg, David. Consolidated PBY Catalina: The Peacetime Record. Annapolis, MD: US Naval Institute Press, 2002. ISBN 1-55750-245-5
  • Ragnarsson, Ragnar. US Navy PBY Catalina Units of the Atlantic War. Botley, Oxford, UK: Osprey Publishing, 2006. ISBN 1-84176-910-X
  • Scarborough, William E. PBY Catalina — Walk Around. Carrollton, Texas: Squadron/Signal Publications, Inc., 1996. ISBN 0-89747-357-4
  • Wagner, Ray. The Story of the PBY Catalina (Aero Biographies Volume 1). San Diego, California: Flight Classics, 1972.