Crossrail — Вікіпедія

Crossrail
Логотип
Зображення
Країна  Велика Британія
Адміністративна одиниця Великий Лондон
Член у International Suburban Rail Benchmarking Groupd[1]
Власник Transport for London
Обмеження швидкості 39 метр на секунду
Вартість 19 000 000 000 £[2]
Оператор Rail for London Infrastructured
Головний будівельний підрядник Crossrail Limitedd
Ширина колії європейська колія
Маршрутна карта Template:Crossrail RDTd
Кількість підписників у соціальних мережах 44 278
Категорія мап на Вікісховищі d
Офіційний сайт​(англ.)
CMNS: Crossrail у Вікісховищі

Crossrail — залізнична лінія у Лондоні, Велика Британія, завдовжки 118 км, на кінець 2017 року в стадії будівництва. Перетинає Лондон та домашні графства Беркшир, Бакінгемшир та Ессекс. Має виделковий рух від Центрального ядра: на заході до Редінг або станцій аеропорту Хітроу, а на сході до Аббі-вуд або Шенфілд.

У травні 2015 року ділянку однієї із східних гілок, між Ліверпуль-стріт та Шенфілд в Ессексі було передано TfL Rail; також цю послугу надавала Хітроу-Коннект травень 2018 — літо 2019 та лінію Паддінгтон — Редінг у грудні 2019 року.

Бренд TfL Rail був припинений, коли в травні 2022 року відкрито основну дистанцію — Elizabeth line.

«Elizabeth line» є під орудою MTR Corporation (Crossrail) Ltd як концесія London Rail Transport for London (TfL), подібно до London Overground.

Проєкт було затверджено в 2007 році, будівництво та підключення до існуючих ліній, які стануть частиною маршруту розпочато в 2009 році у центральному секторі[3] Це найбільший в Європі проєкт будівництва інфраструктури.[4][5][6] Його головна особливість — це 21 км нових подвійних тунелів під центром Лондона.

Маршрут[ред. | ред. код]

Elizabeth line roundel
Crossrail має називатись лінія Елізабет з грудня 2018.
Паддінгтон — провідна пересадна станція з Crossrail на лінії Лондонського метро та Great Western Main Line
Тунелі Crossrail під час спорудження
Потяги Class 345 на лінії Елізабет

Центральна секція Crossrail прямує новими подвійними тунелями напрямку схід-захід під центром Лондона, має розгалуження на дві лінії на обох кінцях. Тунельні секції мають довжину приблизно 22 км.

На сході лінія має розгалуження біля Вайтчепел, з однією лінією, що прямує над існуючою Great Eastern Main Line через Стратфорд до Шенфілда, а інша лінія, що прямує через Канері-Ворф, і виходить з тунелю на Кустом-Хаус далі лінією North London Line, під Темзою до Аббі-вуд.

На заході Crossrail має з'єднання з Great Western Main Line у Паддінгтоні та прямує до Гайес-енд-Гарлінгтон, де має розгалуження. Одна лінія прямує до Хітроу-Центральне (для терміналів 2 і 3), Хітроу-Термінал 4 та Хітроу-Термінал 5[7], а інша прямує існуючим головним ходом до Редінга[8][9]

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Тунелі[ред. | ред. код]

Існує п'ять тунельних секцій, кожна із внутрішнім діаметром 6,2 м (у порівнянні з 3,81 м для лінії глибокого закладення Вікторії), загальна довжина — 21 км: 6,4 км тунель від Ройял-Оук до Фаррингдона; 8.3 км тунель від Ліммо-Пенінсіла в Каннінг-таун до Фаррингдона; 2,7 км тунель від Пудінг-Мейл-Лейн біля Стратфорда до Степні-Грін; 2,6 км тунель від Пламстед до Норт-Вулвіча (тунельна секція Темзи); і 0,9 км тунель від Ліммо-Пенінсіла до порталу Вікторія-Док.

Кожна має склад з двох тунелів, пройдених одночасно, двома тунелепрохідницькими машинами. Кошторисна вартість будівництва тунелів —1,5 млрд фунтів стерлінгів[10] . Тунелі з широким діаметром дозволяють використовувати новий рухомий склад класу 345, який більше, ніж традиційні метропотяги.

Станції[ред. | ред. код]

Побудовано 10 нових станцій. Початково потяги мають довжину 200 метрів, платформи на нових станціях в центральному ядрі побудовані для прийому 240-метрових потягів у разі можливого подальшого подовження. На існуючих станціях платформи також подовжено[11]

Проте на сході лінії, станції Меріленд та Манор-парк не мають подовження платформи, через технічні причини, тому потяги відкривають двері лише ті що мають вихід на платформу.

Рухомий склад[ред. | ред. код]

Докладніше: British Rail Class 345

Crossrail має 65 нових потягів класу 345.[12] Кожен потяг має 200 метрів завдовжки та пасажиромісткість до 1500 осіб.[12]. Потяги мають розвивати швидкість до 140 км/год на певних ділянках маршруту[13]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://www.isberg-web.org/members/
  2. ↑ https://www.bbc.com/news/uk-england-london-61563692
  3. ↑ Thomas, Nathalie (26 серпня 2013). Going underground on Crossrail: A 40-year project is taking shape. The Telegraph. Архів оригіналу за 1 жовтня 2013. Процитовано 31 грудня 2017.
  4. ↑ Crossrail's giant tunnelling machines unveiled. BBC News. 2 січня 2012. Архів оригіналу за 30 липня 2012. Процитовано 31 грудня 2017.
  5. ↑ Digging deep: Europe's biggest infrastructure project. Allianz Global Corporate & Specialty. 4 July 2013. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 19 October 2013.
  6. ↑ Europe's Largest Construction Project. Crossrail Ltd. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 19 October 2013.
  7. ↑ Heathrow Media Centre (4 липня 2017). New agreement to boost Heathrow rail services. Архів оригіналу за 14 серпня 2017. Процитовано 25 серпня 2017.
  8. ↑ London Crossrail plans extended to Reading. BBC News. 27 березня 2014. Архів оригіналу за 29 березня 2014. Процитовано 27 березня 2014.
  9. ↑ Crossrail extended to Reading. Department for Transport. Архів оригіналу за 15 квітня 2014. Процитовано 27 березня 2014.
  10. ↑ Crossrail awards remaining tunnelling contracts as Crossrail's momentum becomes unstoppable (PDF) (Пресреліз). Crossrail. 7 квітня 2011. Архів оригіналу (PDF) за 29 April 2011. Процитовано 4 січня 2018. Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 квітня 2011. Процитовано 4 січня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. ↑ Hyde, John (16 March 2011). «Crossrail 'mock-ups' for stations that will last 100 years» [Архівовано 6 жовтня 2011 у Wayback Machine.]. Docklands 24.
  12. ↑ а б Crossrail rolling stock and depot contract to be awarded to Bombardier (Пресреліз). Department for Transport. 6 лютого 2014. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 6 лютого 2014.
  13. ↑ Crossrail trains take shape. Crossrail. Crossrail. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 14 листопада 2015.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Crossrail&oldid=41040171