Безфабрична компанія — Вікіпедія

Безфабрична компанія (фаблесс-компанія, від англ. fabrication — виготовлення і англ. -less — суфікс, що позначає відсутність) — компанія, яка спеціалізується тільки на розробці та продажу мікроелектроніки, але не має власних виробничих потужностей (англ. fabrication facilites) — тобто OEM.

Модель роботи компаній[ред. | ред. код]

Щоб виготовити свою продукцію, Fabless company передає технологію та розміщує замовлення на спеціалізованому виробництві інших компаній, які часто називають кремнієвими заводами (англ. silicon foundry).

Такий спосіб діяльності компанії-розробника називають фаблесс-моделлю, в основі якого лежить відомий принцип поділу праці, що підвищує ефективність виробництва в умовах конкуренції. Відмовляючись від власного виробництва, компанія-розробник отримує можливість більш ефективно використовувати свої ресурси та зосередити зусилля тільки на дослідженнях і проектуванні кінцевого продукту. У свою чергу, контрактний виробник зосереджений на ефективній підтримці конкурентоспроможності заводських потужностей. Ця бізнес-модель якнайкраще підходить для виходу на ринок нових компаній, дозволяючи звести до мінімуму стартові інвестиції.

Піонерами цього напрямку вважаються Берні Вандершмідт (компанія Xilinx) і Гордон А. Кембелл (компанія Chips and Technologies).

Історія[ред. | ред. код]

До 1980-х років мікроелектронні компанії володіли власними фабриками і розробляли мікросхеми, які самі ж і виробляли. Вони ж займалися складанням і тестуванням.

До того часу, за підтримки капіталу приватних акціонерів, почали формуватися більш дрібні компанії під керівництвом кваліфікованих інженерів з підприємницьким талантом, що стали створювати власні інноваційні конструкції мікросхем. Як і всяка високотехнологічна промисловість, напівпровідниковий виробництво є дуже дорогим, особливо для тих, хто тільки починає рости. Виходом для них стало розміщення замовлень на надлишкових потужностях вже існуючих фабрик.

Одночасно з цим з'явилася і індустрія незалежних фабрик — першим був Морріс Чанг, що заснував компанію Taiwan Semiconductor Manufacturing Corporation (TSMC).

У 1994 році група директорів мікроелектронних компаній на чолі з Джоді Шелтон вирішили створити асоціацію напівпровідникових фаблесс-компаній Fabless Semiconductor Association (FSA) з метою сприяти глобальному розвитку цієї бізнес-моделі. У той час це вважалася тимчасовим заходом для того, щоб зайняти незавантажені виробничі потужності, в той час як компанії будували свої власні заводи. Зараз асоціація нараховує вже більше 500 членів.

Фаблесс-компанії пережили етап скептичного ставлення до себе і в 1990-х роках приклад таких компаній, як Nvidia, Broadcom і Xilinx довів життєздатність ідеї. У 1994 році їх було всього три — Cirrus Logic, Adaptec і Xilinx, з доходом трохи вище $ 250 млн. У 2007 році існувало вже більше десяти фаблесс-компаній з доходом понад $ 1 млрд.

Несподівано навіть деякі компанії-власники кремнієвих фабрик стали користуватися послугами цього бізнесу, наприклад Conexant Systems, Semtech і LSI Logic. Навіть великі гравці ринку напівпровідників, такі як Freescale, Infineon, Texas Instruments і Cypress Semiconductor використовують зовнішні фабрики для виробництва частини свого асортименту.

Джерела[ред. | ред. код]