French
DeutschFirefly α — Вікіпедія
 | ||||
| Призначення | запуск малих супутників | |||
|---|---|---|---|---|
| Виробник | Firefly Aerospace | |||
| Країна |  США Україна | |||
| вартість запуску (2022) | $15 млн.[1] | |||
| Розміри | ||||
| Висота | 29 м | |||
| Діаметр | 1,82 м | |||
| Маса | 54'000 кг | |||
| Ступенів | 2 | |||
| Вантаж | ||||
| Вантаж на ННО | 1000 кг | |||
| Вантаж на ССО 500 км | 600 кг | |||
| Споріднені ракети | ||||
| Аналоги | LauncherOne, Electron | |||
| Історія запусків | ||||
| Статус | розробляється | |||
| Космодроми | Ванденберг, SLC-2[2] Мис Канаверал, SLC-20 | |||
| Всього запусків | 3 | |||
| Успішних | 1 | |||
| Невдалих | 1 | |||
| Частково невдалих | 1 | |||
| Перший запуск | 3 вересня 2021 | |||
| Останній запуск | 1 жовтня 2022 | |||
| Перший ступінь | ||||
| Довжина | 18 м | |||
| Діаметр | 1,8 м | |||
| Маса порожнього | 2'895[3] кг | |||
| Двигуни | 4 x Reaver 1[4] | |||
| Тяга | 736,1 кН | |||
| Питомий імпульс | вакуум: 295,6 с | |||
| Паливо | гас RP-1/рідкий кисень | |||
| Другий ступінь | ||||
| Довжина | 6 м | |||
| Діаметр | 1,8 м | |||
| Маса порожнього | 910 кг | |||
| Двигуни | Lightning 1 | |||
| Тяга | 70,1 кН | |||
| Питомий імпульс | 322 с | |||
| Паливо | гас RP-1/рідкий кисень | |||
| Частина серії про |
| Космічну програму США[en] |
|---|
  |
| Програми польотів людини в космос |
| Програми роботизованих космічних польотів |
Firefly α (або Firefly Alpha) — ракета-носій малого класу, яка розробляється компанією Firefly Aerospace. Призначена для запуску малих супутників, зокрема CubeSat.[4] Згідно з розрахунками, розробка ракети повинна були обійтись у $100 млн.
17 травня 2018 року компанія анонсувала відкриття у місті Дніпро свого Центру досліджень та розробки. У 2020 р. його команда складалась з 200 працівників[5]. Центр був оснащений найбільшим в Україні 3D-принтером для промислового виготовлення металевих деталей ракети високої якості[6].
Історія[ред. | ред. код]
«Альфа» початково була спроектована компанією Firefly Space Systems, щоб встановлювати на її першому ступені ракетний двигун FRE-2, що містив 12 сопел, розташованих клиноподібно під кутом один до одного. Для другого ступеня планувався двигун FRE-1 із одним звичайним соплом. Обидва рушії використовували б як пальне метан. Маса корисного вантажу на ННО мала складати 400 кг.
У 2015 році компанія отримала від НАСА $5,5 млн на розробку ракети для запуску малих супутників.[7]
Після того, як компанія збанкрутувала та була реорганізована у Firefly Aerospace, «Альфа» була перепроектована. 15 березня 2018 року відбулося тестове увімкнення двигуна Lightning 1 протягом майже 5 хвилин на випробувальному стенді компанії біля містечка Briggs, Техас.[8][9]
3 вересня 2021 року компанія запустила ракету Alpha з бази Ванденберг Космічних сил США в Каліфорнії. Ракета вибухнула через кілька хвилин після старту[10]. Згідно заяви Firefly Aerospace ракету було підірвано через втрату керованості[11]. У компанії заявили, що розслідують інцидент. За попередньою версією на 15 секунді польоту відмовив один двигун, до нього перестало подаватися пальне. Через це на надзвуковій швидкості ракета втратила керованість і її вирішили підірвати.
На підготовку до цього запуску ракети Firefly Aerospace залучила 75 млн доларів США[12].
Вартість запуску у 2022 р. становила $15 млн[1].
1 жовтня 2022 р. був проведений другий запуск ракети. Firefly α успішно вивела на орбіту висотою 300 км 35 кг корисного вантажу (2 супутники типу CubeSat, 5 супутників PicoSat, та капсулу з 128 поштовими картками від студентів США)[13].
Конструкція[ред. | ред. код]
На обох ступенях використовуються рідинні ракетні двигуни із елементами палива — гас RP-1/рідкий кисень. Охолодження двигунів — регенеративне (проходження пального через мідну трубочку навколо сопла). Reaver 1 та Lightning 1 належать до двигунів із відкритим циклом (Combustion tap-off cycle). Гарячий газ, що є робочим тілом для компактно розташованих на одному валу турбонасосних агрегатів, після проходження турбіною викидається назовні. Двигуни можуть дроселюватися на 20 %. Lightning 1 здатний на один перезапуск.
Висота ракети — 29 м, діаметр обтікача КВ — 2 м. Його внутрішній об'єм 12,5 м³ дозволяє розмістити там до 6 CubeSat у конфігурації «другорядний вантаж».[3] Корпус та паливні баки ракети виготовлені із найсучаснішого композитного матеріалу, армованого вуглецевим волокном.
Етапи запуску[ред. | ред. код]
| Етапи запуску | Час, с | Висота, км | Швидкість, км/с |
| Старт | 0 | 0 | 0 |
| Вимкн. головних двигунів. Розділ. ступенів | 165 | 96 | 2,8 |
| Увімкнення двигуна другого ступеня | 170 | 106 | 2,8 |
| Відділення обтікача КВ | 174 | 114 | 2,8 |
| Вимкнення двигуна другого ступеня | 486 | 500 | 7,7 |
| Відділення корисного вантажу | після вимкнення двигуна | 500 | 7,7 |
Список запусків[ред. | ред. код]
 | Інформація в цьому розділі застаріла. (вересень 2023) |
| Запуск | Дата | Місце запуску | Місія | Замовник | Орбіта | Результат |
| 1 | 3 вересня 2021 | Ванденберг, SLC-2 | DREAM | Benchmark Space, Кембриджський університет, Firefly, Fossa Systems, Hawaii Science and Technology Museum, AT&T, Університет Пердью, Teachers in Space, Inc. тощо | ННО | Невдача |
| Об'єктами запуску мали стати супутники BSS1, CRESST DREAM COMET, Firefly Capsule 1, PICOBUS (шість PocketQubes), Hiapo, NPS-CENETIX-Orbital 1, Spinnaker3 і TIS Serenity | ||||||
| 2 | 1 жовтня 2022 | Ванденберг, SLC-2 | CARBONITE - 4 | NASA Ames, SJSU, Teachers in Space, Inc., Libre Space Foundation, Fossa Systems, AMSAT-EA | ННО | Успіх |
| Супутники загальною масою 35 кг: TechEdSat-15 (TES-15), TIS Serenity, 5 супутників PocketQubes | ||||||
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Sheetz, Michael. Firefly's successful rocket launch over the weekend helps fill a big gap in the market, CEO says. CNBC (англ.). Процитовано 7 жовтня 2022.
- ↑ Clark, Stephen (2 травня 2018). Компанія приватного супутникового запуску Firefly використовуватиме майданчик Vandenberg, де запускали ракету Delta 2. Spaceflight Now. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 21 травня 2018.(англ.)
- ↑ а б Firefly Alpha Payload User's Guide (pdf) (PDF). квітень 2018. Архів оригіналу (PDF) за 21 травня 2018. Процитовано 20 березня 2018.(англ.)
- ↑ а б Firefly Alpha. fireflyspace.com. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 19 травня 2018.(англ.)
- ↑ How the private space company Firefly Aerospace’s Dnipro production facility is arranged: photo story. AIN.Capital (амер.). Процитовано 7 жовтня 2022.
- ↑ Firefly Aerospace відкриває Центр досліджень та розробки у Дніпрі, Україна. fireflyspace.com. 17 травня 2018. Процитовано 21 травня 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)(англ.) - ↑ NASA визначило переможців щодо контрактів Venture Class Launch Services Contracts для запусків супутників CubeSat. NASA.gov. Архів оригіналу за 21 січня 2018. Процитовано 20 травня 2018.(англ.)
- ↑ Richardson, Derek (17 березня 2018). Firefly Aerospace демонструє свій двигун Lightning 1. Spaceflight Insider. Архів оригіналу за 23 травня 2018. Процитовано 20 травня 2018.(англ.)
- ↑ Nojas, Charmagne (18 березня 2018). Firefly Aerospace повертається, демонструючи свій двигун Lightning 1 в Техасі. TechTimes. Архів оригіналу за 5 квітня 2018. Процитовано 20 травня 2018.(англ.)
- ↑ Firefly Полякова невдало запустила ракету в космос. Економічна правда (укр.). 3 вересня 2021. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 20 вересня 2021.
- ↑ Українсько-американська компанія запустила ракету в космос, але місію перервано. Українська правда. 3 вересня 2021. Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.
- ↑ Звинувачення у шахрайстві: що відомо про українця Полякова, ракета якого впала в Каліфорнії. Букви (укр.). 3 вересня 2021. Архів оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 20 вересня 2021.
- ↑ Американська Firefly успішно запустила ракету Alpha. Її співзасновником та основним інвестором був Максим Поляков. forbes.ua (укр.). 1 жовтня 2022. Процитовано 7 жовтня 2022.