HMS Centurion (1911) — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: HMS Centurion.

«Центуріон»
HMS Centurion (1911)

Дредноут «Центуріон». 1914
Служба
Тип/клас	Дредноут типу «Кінг Джордж V»
Держава прапора	Велика Британія
Належність	Військово-морські сили Великої Британії
На честь	восьмий корабель флоту «Центуріон» на ім'я центуріон
Корабельня	HMNB Devonport, Плімут, Велика Британія
Первинна вартість	£ 1 950 671
Замовлено	1910
Закладено	16 січня 1911
Спущено на воду	18 листопада 1911
Введено в експлуатацію	22 травня 1913
На службі	1913–1944
Перекваліфікований	1927 році на корабель-мішень
Виведений зі складу флоту	1924
Статус	7 червня 1944 року затоплений як блокшип бухти Малберрі біля нормандського берега
Бойовий досвід	Перша світова війна Ютландська битва Друга світова війна
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	25 830 тонн (стандартна) 27 560 тонн (повна)
Довжина	182,2 м (загальна)
Ширина	27,2 м
Осадка	8,7 м
Бронювання	Головний пояс: 305 мм Палуба: 25–102 мм Башти головного калібру: 280 мм Барбети: 254 мм
Технічні дані
Рухова установка	18 водотрубних котлів Yarrow 2 парові турбіни Parsons
Гвинти	4 гребних гвинти
Потужність	27 000 к.с. (20 000 кВт)
Швидкість	21 вузел (39 км/год)
Автономність плавання	6 310 морських миль (11 690 км) при швидкості 10 вузлів (18,5 км/год)
Екіпаж	862 офіцери та матроси
Озброєння
Артилерія	10 (5 × 2) × 343-мм гармат BL 13.5-inch Mk V 16 (16 × 1) × 102-мм гармат BL 4-inch Mk VII
Торпедно-мінне озброєння	3 × 533-мм торпедних апарати

«Центуріон»

Місце затоплення «Центуріона»

«Центуріон» (англ. HMS Centurion (1911) — британський дредноут типу «Кінг Джордж V» часів Першої та Другої світових воєн, восьмий корабель Королівського флоту Великої Британії з таким ім'ям.

«Центуріон» був закладений 16 січня 1911 року на корабельні HMNB Devonport в Плімуті. 18 листопада 1911 року він був спущений на воду, а 22 травня 1913 року увійшов до складу Королівського флоту Великої Британії.

Історія служби[ред. | ред. код]

Вночі з 9 та 10 грудня 1911 року під час проведення ходових випробувань «Центуріон» випадково врізався та затопив італійський пароплав SS Derna з усім екіпажем на борту. Внаслідок зіткнення ніс лінкора був сильно пошкоджений і корабель повернувся до корабельні для ремонту. У травні 1913 року він нарешті увійшов до лав флоту та був включений до 2-ї ескадри лінкорів.

У липні 1914 року «Центуріон» брав участь у тестовій перевірці Королівського флоту в рамках реакції Британської імперії на події Липневої кризи. 25 липня з рештою Домашнього флоту на виконання наказу Адміралтейства розпочав підготовку до перебазування до Скапа-Флоу, з метою недопущення можливого несподіваного нападу Імператорського німецького флоту. У серпні 1914 року, після початку Першої світової війни, Домашній Флот був реорганізований у Великий Флот і переданий під командування адмірала сера Джона Джелліко. Неодноразові повідомлення про підводні човни в Скапа-Флоу привели Джеллі до висновку, що оборона там була недостатньою, і він наказав розподілити Великий флот по інших базах, поки оборону не буде посилено. 16 жовтня 2-га ескадра лінкорів перейшла до Лох-на-Кіл на західному узбережжі Шотландії. Вранці 27 жовтня під час проведення артилерійських навчань біля північного узбережжя Ірландії, однотипний дредноут «Одейшес» наразився на міну, встановлену кількома днями раніше німецьким допоміжним крейсером «Берлін». Вважаючи, що корабель торпедував підводний човен, іншим дредноутам було наказано відійти подалі від цього району, тоді як менші кораблі надавали допомогу постраждалому лінкору. Флот повернувся до порту в Скапа-Флоу до 27 листопада.

У грудні 1914 року кімната 40 Королівського флоту перехопила і розшифрувала німецьку радіограму про плани нападу Німеччини на Скарборо, Гартлпул і Вітбі. Чотири лінійні крейсери контрадмірала Франца фон Гіппера мали провести вогневий наліт на англійські міста, розташовані на східному узбережжі країни. «Центуріон» разом з однотипними дредноутами «Аякс» та «Кінг Джордж V» вийшли на підтримку чотирьох крейсерів 1-ї ескадри лінійних крейсерів віцеадмірала Девіда Бітті, що вирушили на перехоплення ворожого формування. Однак, 16 грудня передові сили сторін розійшлися під час ранкової темряви у важку погоду. Німцям вдалося першими досягти успіху у стрілянині між кораблями, завдавши шкоди британським есмінцям. Втім адмірал Фрідріх фон Інгеноль, командувач Флоту відкритого моря, віддав наказ головним силам угруповання відступити, занепокоєний можливістю масованої атаки британських есмінців на світанку. В результаті серії промахів і помилок британці дозволили кораблям фон Гіппера уникнути бою із силами Бітті.

Докладніше: Ютландська битва

У травні 1916 року дредноут входив до головних сил Великого флоту, загальною кількістю 28 дредноутів та 9 крейсерів^{[Прим. 1]}, що вступили в бій з німецьким Флотом відкритого моря. 31 травня «Центуріон» був незначною мірою залучений до бою, випустивши чотири залпи (загалом 19 бронебійних снарядів) по німецькому лінійному крейсеру «Лютцов», перш ніж «Орайон» своїм маневром заблокував огляд «Центуріону» й через це той вийшов з Ютландської битви.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски

↑ 28 лінкорів: «Кінг Джордж V», «Аякс», «Центуріон», «Ерін», «Орайон», «Монарх», «Конкерор», «Тандерер», «Айрон Дюк», «Роял Оак», «Сьюпеб», «Канада», «Бенбоу», «Беллерофон», «Темерер», «Вангард», «Колоссус», «Коллінгвуд», «Св.Вінсент», «Нептун», «Мальборо», «Рівендж», «Геркулес», «Еджінкорт», «Барем», «Валіант», «Ворспайт», «Малайя»;
9 лінійних крейсерів: «Лайон», «Прінсесс Роял», «Квін Мері», «Тайгер», «Нью Зіланд», «Індефатігейбл», «Інвінсібл», «Інфлексібл», «Індомітебл»

Джерела

Посилання[ред. | ред. код]

HMS CENTURION BRITISH BATTLESHIP (1911) [Архівовано 28 березня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
H.M.S. Centurion (1911) [Архівовано 18 липня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
HMS Centurion (+1944)(англ.)
HMS Centurion (1911) [Архівовано 1 грудня 2020 у Wayback Machine.](рос.)

Література[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: HMS Centurion (1911)

Burt, R. A. (1986). British Battleships of World War One. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-863-8.
Burt, R. A. (2012). British Battleships, 1919—1939 (2nd ed.). Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-052-8.
Colledge, J. J.; Warlow, Ben (2006) [1969]. Ships of the Royal Navy: The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy (Rev. ed.). London: Chatham Publishing. ISBN 978-1-86176-281-8.
Friedman, Norman (2015). The British Battleship 1906—1946. Barnsley, UK: Seaforth Publishing. ISBN 978-1-84832-225-7.

Велика Британія Перша світова війна Друга світова війна Військова техніка Війна Морська справа

[1] 28 лінкорів: «Кінг Джордж V», «Аякс», «Центуріон», «Ерін», «Орайон», «Монарх», «Конкерор», «Тандерер», «Айрон Дюк», «Роял Оак», «Сьюпеб», «Канада», «Бенбоу», «Беллерофон», «Темерер», «Вангард», «Колоссус», «Коллінгвуд», «Св.Вінсент», «Нептун», «Мальборо», «Рівендж», «Геркулес», «Еджінкорт», «Барем», «Валіант», «Ворспайт», «Малайя»;
9 лінійних крейсерів: «Лайон», «Прінсесс Роял», «Квін Мері», «Тайгер», «Нью Зіланд», «Індефатігейбл», «Інвінсібл», «Інфлексібл», «Індомітебл»

[Прим. 1]