HMS Royal Oak (08) — Вікіпедія

HMS «Ройал Оак» (08)
HMS Royal Oak (08)
Британський лінкор «Ройал Оак» веде вогонь з гармат головного калібру в Ютландській битві. 1916
Служба
Тип/клас Лінійний корабель типу «Рівендж»
Держава прапора Велика Британія Велика Британія
Належність Королівський ВМФ Великої Британії
На честь попередніх 7-ми кораблів флоту на ім'я «Ройал Оак»[1]
Корабельня HMNB Devonport, Девонпорт
Первинна вартість £2 468 269
Замовлено 1913
Закладено 15 січня 1914
Спущено на воду 17 листопада 1914
Введено в експлуатацію 1 травня 1916
На службі 19161939
Загибель потоплений німецьким підводним човном U-47 в бухті Скапа-Флоу 14 жовтня 1939
Статус братня могила
Бойовий досвід Перша світова війна
Ютландська морська битва
Громадянська війна в Іспанії
Друга світова війна
Битва за Атлантику
Ідентифікація
Прізвисько «Могутній дуб»
(англ. The Mighty Oak)
Девіз «Старий, але міцний»
(англ. Old but firm)
Параметри
Тоннаж 30 450 тонн (стандартна)
31 630 тонн (повна)
Довжина 189,2 м
Ширина 27 м
Висота 10,2 м
Бронювання Пояс: 330 мм
Палуба: до 130 мм
Траверси: 102—152 мм
Башти: 130—330 мм
Барбет: до 250 мм
Бойова рубка: 280 мм
Технічні дані
Рухова установка 4 × парових турбіни Parsons
24 × водотрубних котла Babcock & Wilcox
Гвинти 4
Потужність 80 000 к.с.
Швидкість 22 вузлів (41,5 км/год)
Дальність плавання 7 000 миль (12 960 км) на швидкості 10 вузлів
Екіпаж 909 офіцери та матроси
Озброєння
Артилерія 8 (4×2) × 381-мм гармати BL 15 inch Mk I
14 × 152-мм гармати BL 6 inch Mk XII
Торпедно-мінне озброєння 4 × 533-мм торпедні апарати
Зенітне озброєння 2 × 76-мм зенітні гармати QF 3-inch 20 cwt[2]
4 × 47-мм зенітні гармати QF 3-pdr[3]
Авіація 1 гідролітак[4]

HMS «Ройал Оак» (08) (англ. HMS Royal Oak (08) — військовий корабель, лінійний корабель типу «Рівендж» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Першої та Другої світових війн.

HMS «Ройал Оак» був закладений 15 січня 1914 на верфі компанії HMNB Devonport, Девонпорт. 1 травня 1916 увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії.

Лінкор «Ройал Оак» практично відразу після введення до строю британського флоту взяв участь у складі Гранд Фліту у наймасштабнішій битві Першої світової війни — Ютландській. Після завершення війни проходив службу на Атлантиці, у Хоум Фліті, Середземноморському флоті.

З початком Другої світової війни застарілий лінкор використовувався, як плавучий зенітний корабельний комплекс і базувався на Скапа-Флоу.

Вночі 14 жовтня 1939 лінкор стояв на якірній стоянці в бухті головної військово-морської бази Британського флоту в Скапа-Флоу на Оркнейських островах в Шотландії, коли туди прослизнув німецький підводний човен U-47. Командир підводного човна, Гюнтер Прін, дав команду торпедувати величезний корабель, на якому в той час перебувала команда у кількості 1 234 чоловіків. Внаслідок ураження торпедою 833 матроси та офіцери загинули або померли пізніше від ран.

Втрата старого корабля, одного з п'яти лінійних кораблів і крейсерів Королівського флоту, що затонув під час Другої світової війни, не завдала значного збитку та не вплинула на кількісну перевагу британського флоту, але загибель бойового корабля в такій спосіб завдала значного удару по моралі флоту та бойовому духу моряків. Зухвалий рейд перетворив на знаменитість й героя війни командира-підводника Г.Пріна, що став першим німецьким офіцером-підводником, котрий був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста. До загибелі HMS «Ройал Оак», Королівський флот вважав військово-морську базу в Скапа-Флоу неприступною для підводного нападу, і рейд U-47 показав, що німецький флот здатний вести війну на британських домашніх комунікаціях.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. у перекладі «Королівський дуб»
  2. Замінені в 1924 році на 4 × 4 дюймових (102-мм) гармат QF 4 inch Mk.V, а в 1938 замінені на 8 (4×2) × 102-мм зенітні гармати QF 4 inch Mk XVI
  3. У 1941 змонтовані 10 × 20-мм автоматичних зенітних гармат «Ерлікон»
  4. до 1932 року

Література[ред. | ред. код]

  • Burt, R. A. (2012). British Battleships, 1919–1939 (вид. 2nd). Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-052-8. 
  • Burt, R. A. (1986). British Battleships of World War One. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-863-8. 
  • McKee, Alexander (1959). Black Saturday: The Royal Oak Tragedy at Scapa Flow. England: Cerberus. ISBN 1-84145-045-6. 
  • Raven, Alan & Roberts, John (1976). British Battleships of World War Two: The Development and Technical History of the Royal Navy's Battleship and Battlecruisers from 1911 to 1946. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-817-4. 
  • Snyder, Gerald (1976). The Royal Oak Disaster. Presidio Press. ISBN 0-89141-063-5. 
  • Taylor, David (2008). Last Dawn: The Royal Oak Tragedy at Scapa Flow. Argyll. ISBN 978-1-906134-13-6. 
  • Weaver, H.J. (1980). Nightmare at Scapa Flow: The Truth About the Sinking of HMS Royal Oak. England: Cressrelles. ISBN 0-85956-025-2. 

Посилання[ред. | ред. код]

Координати: 58°55′ пн. ш. 2°59′ зх. д. / 58.917° пн. ш. 2.983° зх. д. / 58.917; -2.983