L (латиниця) — Вікіпедія

L
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ð,ð Ď,ď Đ,đ È É Ê
Ë Ē Ė Ę Ě Ə Ĝ
Ğ Ġ Ģ Ƣ Ĥ Ħ Ì
Í Î Ï Ī Į İ I
IJ Ĵ Ķ Ǩ Ƙ
Ļ Ł Ĺ Ľ Ŀ Ñ Ń
Ņ Ň Ɲ Ƞ Ŋ Ò
Ó Ô Õ Ö Ǫ Ø Ő
Œ Ơ Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ
ß ſ Ś Ŝ Ş
Š Þ Ţ Ť Ŧ Ⱦ Ƭ
Ʈ Ù Ú Û Ü Ū
Ŭ Ů Ű Ų Ư Ŵ
Ý Ŷ Ÿ Ɏ Ƴ
Ȥ Ź Ż Ƶ Ž        

L («ель») — дванадцята літера латинського алфавіту, присутня в усіх графічних системах на його основі.

Історія[ред. | ред. код]

Походить від семітської ламед через грецьку лямбда (Λ). Припускають, що фінікійці запозичили її в єгиптян ієрогліф, пристосувавши його до власного алфавіту. У більшості мов вона позначає звук, близький до [l].

Способи кодування[ред. | ред. код]

В Юнікоді велика L має код U+004C, а мала l — U+006C. В деяких шрифтах мале l буває важко відрізнити від цифри 1 (один) або від великої літери L. Стилізований варіант, оснований на курсивному ℓ для позначення літра. В Юнікоді це символ  — U+2113 або  — «ℓ».

Код ASCII для великої L — 76, для малої l — 108; або у двійковій системі 01001100 та 01101100, відповідно.

Код EBCDIC для великої L — 211, для малої l — 147.

NCR код HTML та XML — «L» та «l» для великої та малої літер відповідно.