Lymantriinae — Вікіпедія

Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад.

? Lymantriinae
Лимантріїна Olapa sp. Ліс Мабіра, Уганда
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa) Тип: Членистоногі (Arthropoda) Клас: Комахи (Insecta) Підклас: Крилаті комахи (Pterygota) Інфраклас: Новокрилі (Neoptera) Надряд: Голометабола (Holometabola) Ряд: Лускокрилі (Lepidoptera) Надродина: Совкоподібні (Noctuoidea) Родина: Еребіди (Erebidae) Підродина: Limantriinae
Синоніми
Lymantriidae Hampson, 1893
Посилання
Вікісховище: Lymantriinae EOL: 47608433 ITIS: 936936 NCBI: 27548 Fossilworks: 245057

Lymantriínae (лімантріїни) — підродина лускокрилих родини еребід; застаріла вернакулярна (побутова) назва — хвилянки. Вони поширені на усіх континентах, за виключенням Антарктиди. Деякі види завдають економічно відчутної шкоди сільському та лісовому господарству.

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Дорослі метелики (імаго) мають середні, інколи досить великі розміри, розмах крил досягає 80 мм. Тіло звичайно вкрите густими коротесенькими волосками і забарвлене у брунатно-сірі кольори, інколи із візерунком. Хоботок недорозвинений. У підродини яскраво виражений статевий диморфізм: самиці відрізняються від самців тим, що мають на вершині черевця жмуток волосків, у деяких видів крила часто-густо недорозвинені і комахи не можуть літати. Самці дрібніші, мають ширші вусики та інше забарвлення й візерунок крил. личинки лімантріїн також вкриті густими волосками, які часто утворюють пучки; серед звичайних м'яких волосків трапляються жорсткі досить пекучі^[1] (див «Галерею» нижче).

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Всі лімантріїни активні у сутінках та вночі, хоча фахівці припускають, що деякі мають цілодобову активність^[2]. Дорослі метелики не харчуються, використовуючи запаси їжі, накопичені на стадії личинки. Останні ж рослиноїдні і здебільшого прожерливі поліфаги. Більшість видів живиться на деревах та кущах, деякі — на травах, ліанах та лишайниках. Гусениці з однієї кладки на початкових стадіях розвитку тримаються скупченнями, оплітаючи навколо себе шовковистими нитками пагони з листям. Дорослі гусениці живуть поодинці.

Згадані волоски відіграють помітну роль у житті лімантріїн. У гусениць вони легко обламуються і застрягають у поверхневому шарі шкіри хребетних, викликаючи болючі подразнення. Волоски гусениці лишаються у коконі й самиці нового покоління збирають їх вершиною черевця. Відклавши згодом яйця, вони вкривають кладку волосками з черевця і тими, які забрали з кокона. Це маскує кладку, захищає її від холоду та ворогів^[2].

Мешканці північних теренів виявляють неабияку стійкість до суворих умов існування. Зокрема, арктична хвилівка (Cynaephora groenlandica) активна лише в першій половині короткого арктичного літа. Потім поживність її корму — листків верби — знижується, ріст гусені припиняється, вона ховається в морозобійних шпаринах дерев і впадає у діапаузу до весни. Внаслідок таких природних умов її життєвий цикл затягується на 7-14 років (ймовірний рекорд серед метеликів). На острові Врангеля гусениці хвилівки Dicallomera kuznezovi теж розвиваються лише в першій половині літа. Північноамериканська Cynaerphora rosii, маючи темне тіло і вдало обираючи місце мешкання, підвищує температуру свого тіла на 10° порівняно з оточуючим середовищем. Це дозволяє їм зберігати активність при від'ємних температурах^[3].

У помірних широтах лимантріїни дають на рік одне-два покоління, зимують яйця або личинки.

Серед природних ворогів підродини відзначені віруси, що викликають поліедроз^[4], паразитичні перетинчастокрилі^[5] та мухи-тахіни^[6][7].

Географічне поширення[ред. | ред. код]

Лимантріїни заселили майже всі біоми суходолу, від арктичної тундри до степів, напівпустель та океанічних островів. Найбільшого різноманіття досягають у вологих тропічних та субтропічних лісах Африки (на південь від Сахари та у Південно-Східній Азії. На самому лише Мадагаскарі мешкає 258 видів цієї підродини^[2]. У Палеарктиці відомо близько 500 видів Lymantriinae.

Класифікація[ред. | ред. код]

Описано близько 350 родів і до 3000 видів цієї підродини. До початку 2000-х років цей таксон вважали самостійною родиною Lymantriidae. Згодом поглиблені молекулярно-генетичні дослідження виявили його близькість до совок^{[8][9][10][11]}. Тож ранг групи понизили до підродинного, і вона зайняла сучасне таксономічне положення. Більшість видів підродини згруповані у сім триб^[12]:

Крім того, є види, таксономічний статус яких лишається неясним.

Значення у природі та житті людини[ред. | ред. код]

Подібно до будь-яких інших видів, лимантріїни є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослини і лишайники й стаючи здобиччю тварин та мікроорганізмів — хижаків та паразитів. Деякі види, які здатні до масових розмножень, можуть завдавати неабиякої шкоди, головним чином — листяним та хвойним деревам і чагарникам. Наприклад, в забайкальській тайзі у 1976 році, під час спалахів розмноження білозубчастої хвилівки (Callitera albodentata) її чисельність сягала 3800 гусениць на одне дерево. Осередок розмноження охоплював понад 38 тисяч гектарів^[4]. В Україні господарства найчастіше потерпають від непарного шовкопряда, античного щіткохвоста, золотогуза (Euproctis chrysorrhoea), вербової хвилянки (Leucoma salicis), шовкопряду чорниці (Lymantria monacha)^[13].

В періоди масових розмножень у людей та свійських тварин фіксуються хворобливі подразнення шкіри та слизових оболонок очей, травних та верхніх дихальних шляхів від волосків гусені. Особливо небезпечні гусениці на останніх стадіях розвитку.

Галерея[ред. | ред. код]

Гусениці лімантріїн дивовижно різноманітні:

Примітки[ред. | ред. код]