French
DeutschMiomantis paykullii — Вікіпедія
| Miomantis paykullii | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Імаго Miomantis paykullii, самиця (Єгипет) | ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Miomantis paykullii Stal, 1871 | ||||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||||
| M. pharaonica Saussure, 1898 M. pharaonis Kirby, 1904 | ||||||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||||||
|
Miomantis paykullii — вид богомолів родини Miomantidae, представник роду Miomantis, що мешкає в Африці, а також на початку XXI століття виявлений на південному заході Європи.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина тіла імаго 3,7 см у самців, 3,6—3,9 см у самиць. Тіло зеленого або буруватого кольору. Голова сильно ширша за передньоспинку, особливо в самця. Фасеткові очі конічні. Передньоспинка тендітна, гладенька, у самиці з дрібно зазубреним краєм, у самця край гладенький. Надкрила самця заходять за кінець черевця, трохи звужені на кінці, прозорі, як і задні крила. У самиці надкрила непрозорі, ледве коротші за черевце; задні крила жовті, з жовтими жилками. Передні ноги без плям, тазики самиць з дрібними зубцями і 5—6-ма потужними шипами. Натомість у самців шипи дуже дрібні.[1]
Спосіб життя і фізіологія[ред. | ред. код]
Самиця відкладає близько 7 оотек, з кожної виходить більше 60 личинок. Після виходу з яйця личинки самців линяють 6 разів, а самиці - 7 разів, щоб досягти статевої зрілості. Зимують переважно оотеки, личинки в Єгипті виходять навесні. Життєвий цикл від яйця до смерті триває 5-7 місяців.[2]
У Miomantis paykullii описано послідовності двох нейропептидів групи ревісцерокінінів[3]
Ареал[ред. | ред. код]
Поширений у Буркіна-Фасо, Камеруні, Чаді, Єгипті[2], Гані, Ізраїлі, Кот-д'Івуарі, Кенії, Мавританії, Маврикії, Мозамбіку, Нігерії, Сенегалі, Того, Уганді, Зімбабве.[1] У 2014 році вперше виявлений на півдні Португалії[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Battiston R., Picciau L., Fontana P., Marshall J. (2010). Mantids of the Euro-Mediterranean Area (PDF). WBA Books. с. 127. ISBN 978-88-903323-1-9. Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2015. Процитовано 2 січня 2019.(англ.)
- ↑ а б Mohamed, N.E., A.A.A. Saleh, Ghanim and H.S. Awadalla. Comparative study of certain biological characteristics of the predatory species, Miomantis paykullii Stal (Mantodea: Mantidae) when reared on natural preys and artificial diets // Egypt. J. Biol. Pest Control. — 2014. — Т. 24. — С. 17-21.(англ.)
- ↑ Koehler, Rene; Predel, Reinhard (2010). CAPA-peptides of praying mantids (Mantodea). Peptides. 31 (3): 377—383. doi:10.1016/j.peptides.2009.09.033. ISSN 0196-9781.
- ↑ Marabuto, Eduardo (2014). The Afrotropical Miomantis caffra Saussure 1871 and M. paykullii Stal 1871: first records of alien mantid species in Portugal and Europe, with an updated checklist of Mantodea in Portugal (Insecta: Mantodea). Biodiversity Data Journal. 2: e4117. doi:10.3897/BDJ.2.e4117. ISSN 1314-2828.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
Джерела[ред. | ред. код]
- Battiston R., Picciau L., Fontana P., Marshall J. (2010). Mantids of the Euro-Mediterranean Area (PDF). WBA Books. с. 127. ISBN 978-88-903323-1-9. Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2015. Процитовано 2 січня 2019.(англ.)
- Miomantis paykullii. Mantodea Species File (Version 5.0/5.0) [Архівовано 8 липня 2020 у Wayback Machine.](англ.)