Moon Mineralogy Mapper — Вікіпедія

Moon Mineralogy Mapper (M³) — це один з двох інструментів які були передані управлінням NASA — Індії для першої місії до Місяця — Чандраян-1, запуск відбувся 22 жовтня 2008 року. Інструмент розроблявся під керівництвом головного керівника — Карла Пітерса, Браунський університет, за посередництва Лабораторії реактивного руху NASA.

Опис[ред. | ред. код]

M³ це візеалізуючий спектрометр, який дозволив зробити першу просторову і спектральну карту Місячної поверхні з великою роздільною здатністю, інструмент виявив мінерали, з яких вона складається. Ця інформація дала уявлення про ранні стадії розвитку Сонячної системи і надала змогу знаходити цінні ресурси.

Цей інструмент належить до програми «Discovery» під назвою «Mission of Opportunity» (NASA проектує інструмент для космічного апарату іншого космічного агентства).

Chandrayaan-1 відпрацював 312 днів замість передбачених двох років, проте під час виконання місії було досягнуто 95 % запланованих цілей, включаючи складання карти місячної поверхні (95 %) за допомогою M³.^[1] Після кількох технічних збоїв, в числі яких збій сенсорів орієнтації за зорями і погіршення теплового захисту, Chandrayaan-1 припинив передавати радіосигнали 1:30 AM 29 серпня 2009 року, незабаром місія офіційно була припинена.

Відкриття води на Місяці[ред. | ред. код]

4 вересня 2009 року, Science Magazine доповідає, що інструмент Moon Mineralogy Mapper (M³), який встановлений на Chandrayaan-1, знайшов воду на Місяці^[2] Проте 25 вересня 2009 року, ISRO зробила заяву, що MIP, інший інструмент на борту Chandrayaan-1 також відкрив воду на Місяці до того як це зробив M³. Ця заява не була зроблена, доки NASA не підтвердило її.^[3]^[4] M³ виявив здатність поглинання поверхні Місяця близько 2.8-3.0 µm. Для силікатних тіл, це типово, наприклад для гідроксид-іона і H₂O. На Місяці поширена особливість — широко розподілене поглинання, яке здається сильнішим в більш прохолодних широтах і в кількох нових польовошпатових кратерах. Загальна відсутність кореляції цієї ознаки в освітлених Сонцем ділянках M³ за даними нейтронного спектрометра дозволяє припустити, що формування і збереження гідроксид-іона і H₂O являє собою безперервний приповерхневий процес. Гідроксид-іон/H₂O можуть живити полярні холодні пастки і зробити місячний реголіт кандидатом на джерело летких речовин для людської колонізації.

Moon Mineralogy Mapper (M³), візуалізуючий спектрометр — один з 11 інструментів на борту Chandrayaan-I, який закінчив місію передчасно — 29 серпня. M³ мав за мету скласти першу мінеральну карту всієї місячної поверхні. Вчені з дослідження Місяця десятиліттями сперечались з можливістю водяних сховищ. В даний час вони говорять про те, що конфлікт вичерпаний — «Місяць по факту має воду у всіх видах, і не тільки у мінералах, але і розкиданий по всій поверхні супутника, можливо, навіть і у блоках на глибині.» Результати інструмента Lunar Reconnaissance Orbiter також у тому, що він відкрив широкий спектр сигналів води на поверхні Місяця.^[5]

Відкриття каменю багатого на магній-шпінель[ред. | ред. код]

M³ знайшов камінь в якому переважають магній і шпінель і не фіксуються присутність піроксенів або олівінів, їх присутність (<5 %), він знаходиться на заході від зовнішьнього кільця Moscoviense Basin (як одна з декількох дискретних областей). Поява цього поєднання важко поєднується з сучасними моделями еволюції поверхні Місяця.^[6]

Посилання[ред. | ред. код]

Сторінка M³ [Архівовано 20 березня 2021 у Wayback Machine.]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Boardman, Joe. A New Lunar Globe as Seen by the Moon Mineralogy Mapper: Image Coverage, Spectral Dimensionality and Statistical Anomalies (PDF). LPI. Архів оригіналу (PDF) за 16 липня 2019. Процитовано 12 квітня 2011.
↑ «http://www.sciencemag.org/cgi/content/abstract/sci;1178658v1» [Архівовано 18 листопада 2009 у Wayback Machine.]
↑ Chandrayaan first discovered water on moon, but?. DNA. Bangalore. DNA. 25 вересня 2009. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 9 червня 2013.
↑ Bagla, Pallav (25 вересня 2009). Did India beat NASA to find water on moon?. NDTV. Bangalore. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 9 червня 2013.
↑ Water discovered on moon?: "A lot of it actually". The Hindu. Chennai, India. 23 вересня 2009. Архів оригіналу за 26 вересня 2009. Процитовано 17 серпня 2016.
↑ Pieters, Carle. Identification of a new spinel-rich lunar rock type by the Moon Mineralogy Mapper (M3) (PDF). LPI. Архів оригіналу (PDF) за 26 січня 2021. Процитовано 12 квітня 2011.

[1] Boardman, Joe. A New Lunar Globe as Seen by the Moon Mineralogy Mapper: Image Coverage, Spectral Dimensionality and Statistical Anomalies (PDF). LPI. Архів оригіналу (PDF) за 16 липня 2019. Процитовано 12 квітня 2011.

[2] «http://www.sciencemag.org/cgi/content/abstract/sci;1178658v1» [Архівовано 18 листопада 2009 у Wayback Machine.]

[3] Chandrayaan first discovered water on moon, but?. DNA. Bangalore. DNA. 25 вересня 2009. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 9 червня 2013.

[4] Bagla, Pallav (25 вересня 2009). Did India beat NASA to find water on moon?. NDTV. Bangalore. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 9 червня 2013.

[5] Water discovered on moon?: "A lot of it actually". The Hindu. Chennai, India. 23 вересня 2009. Архів оригіналу за 26 вересня 2009. Процитовано 17 серпня 2016.

[6] Pieters, Carle. Identification of a new spinel-rich lunar rock type by the Moon Mineralogy Mapper (M3) (PDF). LPI. Архів оригіналу (PDF) за 26 січня 2021. Процитовано 12 квітня 2011.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]