French
DeutschRhipicephalus sanguineus — Вікіпедія
| Rhipicephalus sanguineus | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 ' | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Rhipicephalus sanguineus (Latreille, 1806) | ||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||
|
Rhipicephalus sanguineus — вид паразитоформих кліщів родини іксодових (Ixodidae). Паразитує на різноманітних ссавцях, але найчастіше трапляється на собаках. Найімовірніші місця прикріплення на собаці — голова, вуха, спина, між пальцями ніг і пахвова западина. Вид поширений по всьому світу, переважно у теплих регіонах, але у помірних районах взимку виживає у приміщеннях.
Опис[ред. | ред. код]
Кліщ овальної форми, завдовжки 2,28 — 3,18 мм і завширшки 1,11 — 1,6 мм. Забарвлення червонувато-коричневе, без візерунків. Голова має вигляд шестигранної капсули.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
За своє життя кліщ живиться кров'ю тричі, на різних стадіях життя — личинка, німфа та дорослий кліщ. Личинки живляться 5-15 днів, спускаються на землю, а через 1-2 тижні розвиваються в німфи. Потім німфи приєднуються або до попереднього господаря, або до іншого господаря, і годуються протягом 3-13 днів, і знову спускаються на землю. Через два тижні вони виростають у дорослих і приєднуються до іншого господаря, де продовжують споживати кров, після чого настає період спарювання. Самиці знову від'єднуються і спускаються на землю, щоб відкласти яйця, кількість яких може сягати до 7000 шт.
Патогенез[ред. | ред. код]
Rhipicephalus sanguineus є переносником різноманітних патогенних мікроорганізмів:[1] Babesia vogeli, Babesia canis, Coxiella burnetii, Ehrlichia canis, Hepatozoon canis, Mycoplasma haemocanis, Rickettsia conorii, Rickettsia rickettsii, Wolbachia spp тощо. Rhipicephalus sanguineus може бути патогенним на будь-якому з етапів свого життя.
Rhipicephalus sanguineus є одним з найважливіших переносників хвороб у собак у всьому світі. Він є переносником багатьох хвороботворних мікроорганізмів у собак, включаючи Ehrlichia canis, що спричинює ерліхіозта Babesia canis, що спричинює бабезіоз у собак. У них симптоми ерліхіозу включають кульгавість і гарячку; до симптомів бабезіозу належать гарячка, анорексія та анемія. В окремих частинах Європи, Азії та Африки кліщ є переносником Rickettsia conori, збудника марсельської гарячки. Крім того, він також може переносити Rickettsia rickettsii, яка спричинює плямисту гарячку Скелястих гір у людей на південному заході США.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ René-Martellet, Magalie; Minard, Guillaume; Massot, Raphael; Tran Van, Van; Valiente Moro, Claire; Chabanne, Luc; Mavingui, Patrick (7 вересня 2017). Bacterial microbiota associated with Rhipicephalus sanguineus (s.l.) ticks from France, Senegal and Arizona. Parasites & Vectors. 10 (1): 416. doi:10.1186/s13071-017-2352-9. ISSN 1756-3305. PMC 5591579. PMID 28886749.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
Посилання[ред. | ред. код]
- Brown dog tick [Архівовано 12 листопада 2019 у Wayback Machine.] on the University of Florida / Institute of Food and Agricultural Sciences Featured Creatures website
- Rhipicephalus. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 26 березня 2021.</ref> ICb.usp.br
- Rhipicephalus sanguineus. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 26 березня 2021. Extento.hawaii.edu
|
|
 | Це незавершена стаття з паразитології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
