Rust Never Sleeps — Вікіпедія

Rust Never Sleeps
Виконавець Neil Young and Crazy Horsed
Дата випуску 22 червня 1979
Жанр рок-музика
Мова англійська
Лейбл Reprise Records
Продюсер Ніл Янґ
Хронологія Neil Young and Crazy Horsed
Попередній
←
 Comes a Timed
Live Rustd
Наступний
→

Rust Never Sleeps (укр. Іржа ніколи не спить) — альбом канадського музиканта Ніла Янга, що вийшов в 1979 році. Входить до списку 500 найкращих альбомів усіх часів за версією журналу Rolling Stone.

Історія створення[ред. | ред. код]

Альбом Rust Never Sleeps було записано під час однойменного концертного турне, яке розпочалось після виходу попередньої платівки Ніла Янга Comes a Time в 1978 році. Зазвичай Янг виступав зі своїм акомпанувальним колективом Crazy Horse. Концерти складались з двох частин: акустичної, під час якої Ніл Янг співав свої пісні самостійно, та «електричної», де до нього залучались інші музиканти Crazy Horse[1].

Подібно до структури концертів турне, альбом також розподілявся на акустичну «сторону 1» та електричну «сторону 2». Платівку відкривали три пісні, записані в нічному клубі Boarding House в Сан-Франциско в 1978 році. Першою з них стала «My My, Hey Hey (Out of the Blue»), написана разом з Джефом Блекберном з гурту The Ducks, присвячена рок-н-ролу 1970-х років. Слідом за нею йшли автобіографічна «Thrasher», виконана в стилі Боба Ділана та Брюса Спрингстіна, та мелодійна балада «Ride My Lllama». Закривали першу частину альбому фолкрокова «Pocahontas», а також «Sail Away» — одна з пісень, що залишилась після запису альбому Comes a Time та містила вокальний дует з Ніколет Ларсон[1][2].

Друга частина платівки була записана разом з Crazy Horse. Вона розпочиналась з «Powderfinger», старої пісні Янга, яку він записав в акустичній версії ще в 1975 році, але так і не видав. За нею йшли більш «важкі» та панківські композиції «Welfare Mothers» та «Sedan Delivery». Останньою піснею на альбомі стала «Hey Hey, My My (Into the Black)» — електрична версія першої композиції з трохи іншим текстом. Вона була видана як сингл і стала найпопулярнішою піснею з альбому[1].

Критичні відгуки[ред. | ред. код]

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic 5/5 зірок[3]
Chicago Tribune 4/4 зірки[4]
Christgau's Record Guide A+[5]
Encyclopedia of Popular Music 5/5 зірок[6]
The Great Rock Discography 9/10[6]
Music Story 5/5 зірок[6]
MusicHound Rock 4.5/5[6]
Q 4/5 зірок[7]
The Rolling Stone Album Guide 5/5 зірок[8]
Spin Alternative Record Guide 10/10[6]

Критики сприйняли нову платівку Ніла Янга дуже позитивно. Зокрема, Пол Нельсон з Rolling Stone назвав її записом, «який розказує мені про моє життя, мою країну та рок-н-рол більше, аніж будь-яка музика, яку я чув у своєму житті». Альбом також став комерційно вдалим, та потрапив до двадцятки найкращих в хіт-парадах США та Великої Британії. Слідом за ним в 1979 році вийшла концертна платівка Live Rust, а потім і концертне відео[1].

З часом пісня «Hey Hey, My My (Into the Black)» стала вважатись однією з найкращих за всю кар'єру Ніла Янга. Зокрема, вона відома завдяки рядку «It's better to burn out than to fade away» (укр. Краще згоріти, ніж помаленьку тліти), який Джон Леннон вважав «сміттям», а Курт Кобейн процитував у своїй передсмертній записці[1][9].

В журналі Rolling Stone Rust Never Sleeps внесли до списку 500 найкращих альбомів усіх часів (спочатку він займав 351 місце, потім — 296). Бретт Шевіц називав його квінтесенцією творчості музиканта, яка поєднує «дві сторони монети Ніла Янга» — акустичну та важку музику. На думку оглядача, записаний під час концертних виступів, альбом зміг зберегти енергетику Ніла Янга, а кожна з його пісень була геніальною. Зокрема, він виділив «Powderfinger», на честь якої було названо австралійський рок-гурт, а також завершальну «Hey Hey, My My (Into the Black)» з ще сильнішим текстом — «Краще згоріти, бо іржа ніколи не спить»[9].

Список пісень[ред. | ред. код]

Автор музики і слів Ніл Янг, окрім зазначених пісень[10]. 

Сторона 1
#НазваАвторТривалість
1.«My My, Hey Hey (Out of the Blue)»Ніл Янг, Джефф Блекберн3:45
2.«Thrasher» 5:38
3.«Ride My Llama» 2:29
4.«Pocahontas» 3:22
5.«Sail Away» 3:45
Сторона 2
#НазваТривалість
1.«Powderfinger»5:30
2.«Welfare Mothers»3:48
3.«Sedan Delivery»4:40
4.«Hey Hey, My My (Into the Black)»5:18

Учасники запису[ред. | ред. код]

  • Ніл Янг — вокал, гітара, губна гармоніка, перкусія, орган
  • Інші музиканти (на пісні «Sail Away»)[10]
    • Ніколет Ларсон — вокал
    • Джо Осборн — бас-гітара
    • Карл Хіммел — барабани
  • Crazy Horse[en] (сторона 2)
    • Френк Сампедро — електрогітара, бек-вокал
    • Біллі Телбот — бас-гітара, бек-вокал
    • Ральф Моліна — барабани, бек-вокал

Місця в чартах[ред. | ред. код]

Тижневі чарти

Чарт (1979—1980) Найвища
позиція
Австралія Австралія (Kent Music Report)[11] 8
США США Billboard Top LPs & Tape[12] 8
Велика Британія Велика Британія UK Album Charts[13] 13
Канада Канада RPM 100 Albums[14] 28
Нідерланди Нідерланди Dutch Album Charts[15] 19
Німеччина Німеччина German Album Charts[16] 59
Фінляндія Фінляндія Finnish Album Charts[17] 9
Нова Зеландія Нова Зеландія New Zealand Album Charts[18] 7
США США Cash Box Top 100 Albums[19] 9
США США Record World Album Chart[20] 13

Річні чарти

Рік Чарт Позиція
1980 Billboard Year End Chart[21] 78
1979 Cashbox Year End Chart[22] 43


Сингли

Рік Сингл Чарт Позиція
1979 «Hey Hey, My My (Into the Black)» Billboard Pop Singles[23] 79
US Cashbox Singles[24] 94
US Record World Singles[25] 72

Сертифікації[ред. | ред. код]

Регіон Сертифікація Продажі
Австралія (ARIA)[26] Золотий 7500^
Велика Британія (BPI)[27] Срібний 60 000^
США (RIAA)[28] Платиновий 1 000 000^

^відвантаження, що базуються лише на сертифікаціях

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Rust Never Sleeps by Neil Young – Classic Rock Review (амер.). Процитовано 22 травня 2022.
  2. ↑ Nelson, Paul (18 жовтня 1979). Rust Never Sleeps. Rolling Stone (амер.). Процитовано 22 травня 2022.
  3. ↑ Ruhlmann, William. Rust Never Sleeps на сайті AllMusic(англ.)
  4. ↑ Kot, Greg (21 жовтня 1990). From Rock To Country And Back Again. Chicago Tribune. Процитовано 27 листопада 2013.
  5. ↑ Christgau, Robert (1981). Consumer Guide '70s: Y. Christgau's Record Guide: Rock Albums of the Seventies. Ticknor & Fields. ISBN 089919026X. Процитовано 23 березня 2019 — через robertchristgau.com.
  6. ↑ а б в г д Rust Never Sleeps. Acclaimed Music. Архів оригіналу за 19 вересня 2017. Процитовано 26 грудня 2016.
  7. ↑ Crazy Horse - Neil Young - Rust Never Sleeps CD Album. CD Universe. Процитовано 27 листопада 2013.
  8. ↑ Neil Young: Album Guide. Rolling Stone. Процитовано 27 листопада 2013.
  9. ↑ а б #296 Neil Young, 'Rust Never Sleeps' (1979). Rolling Stone 500 Greatest Albums Of All Time (амер.). Процитовано 22 травня 2022.
  10. ↑ а б Neil Young & Crazy Horse - Rust Never Sleeps. discogs.com. Процитовано 2022-5-22. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |datepublished= (довідка)
  11. ↑ Kent, David (1993). Australian Chart Book 1970–1992 (вид. illustrated). St Ives, N.S.W.: Australian Chart Book. с. 295. ISBN 0-646-11917-6.
  12. ↑ Stephen Stills. Billboard. Процитовано 5 липня 2020.
  13. ↑ STEPHEN STILLS | full Official Chart History | Official Charts Company. www.officialcharts.com. Процитовано 5 липня 2020.
  14. ↑ Canada, Library and Archives (16 квітня 2013). The RPM story. www.bac-lac.gc.ca. Процитовано 5 липня 2020.
  15. ↑ Dutch Albums. dutchcharts.nl. Процитовано 22 липня 2016.
  16. ↑ Suche - Offizielle Deutsche Charts. www.offiziellecharts.de. Процитовано 2 квітня 2021.
  17. ↑ Sisältää hitin: Levyt ja esittäjät Suomen musiikkilistoilla vuodesta 1961.
  18. ↑ Hung, Steffen. The Stills-Young Band - Long May You Run. hitparade.ch. Процитовано 21 червня 2020.
  19. ↑ CASH BOX MAGAZINE: Music and coin machine magazine 1942 to 1996. worldradiohistory.com. Процитовано 5 липня 2020.
  20. ↑ RECORD WORLD MAGAZINE: 1942 to 1982. worldradiohistory.com. Процитовано 5 липня 2020.
  21. ↑ BILLBOARD MAGAZINE: American music magazine 1920's to 2017. worldradiohistory.com. Процитовано 13 січня 2021.
  22. ↑ Cashbox Year End Chart 1978 (PDF).
  23. ↑ Comes a Time – Neil Young > Charts & Awards > Billboard Singles на сайті AllMusic(англ.)
  24. ↑ CASH BOX MAGAZINE: Music and coin machine magazine 1942 to 1996. worldradiohistory.com. Процитовано 3 квітня 2021.
  25. ↑ RECORD WORLD MAGAZINE: 1942 to 1982. worldradiohistory.com. Процитовано 3 квітня 2021.
  26. ↑ ARIA Charts – Accreditations – 2010 DVDs (PDF). Австралійська асоціація компаній звукозапису (ARIA).
  27. ↑ British album certifications – Neil Young – Rust Never Sleeps (Англійська) . Британська асоціація виробників фонограм (BPI).
  28. ↑ American album certifications – Neil Young – Rust Never Sleeps (Англійська) . Американська асоціація компаній звукозапису (RIAA).
Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Rust_Never_Sleeps&oldid=41650959