Sanctus — Вікіпедія

Sanctus (Са́нктус, лат. Sanctus — «Свят») — стародавній християнський літургійний гімн, входить до складу більшості древніх літургій, як західних, так і східних. У всіх обрядах, що використовують піснеспів «Свят, свят, свят», він входить до складу анафори і виконується, як правило, після префації.

Текст[ред. | ред. код]

Гімн складається з двох частин, обидві являють собою злегка змінені біблійні цитати. Перша фраза пісні «Свят, Господь Бог Саваоф! Повні небеса і земля величної слави Твоєї!» сходить до третього вірша шостого розділу Книги пророка Ісаї

І кликав один до одного й говорив: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його! (Іс. 6:3)

.

У пророчому баченні цю фразу співали серафими, що оточували престол Божий.

Друга фраза «Осанна в вишніх! Благословенний, хто йде в ім'я Господнє, осанна в вишніх!» — дещо змінена цитата з Євангелія від Матвія

А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті!» (Мт. 21:9)

.

Згідно з Євангелієм, окликами «Осанна!» і «Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я!» народ вітав Христа під час Входу Господнього в Єрусалим.

Повністю текст цього гімну виглядає так:

Латинською мовою Українською мовою
Sanctus, Sanctus, Sanctus
Dominus Deus Sabaoth.
Pleni sunt caeli et terra gloriae tuae.
Hosanna in excelsis.
Benedictus qui venit in nomine Domini.
Hosanna in excelsis
Свят, свят, свят,
Господь Бог Саваот!
Повні небеса і земля слави Твоєї!
Осанна во вишніх!
Благословенний, хто іде в ім'я Господнє!
Осанна во вишніх!

Західні літургії[ред. | ред. код]

У римському обряді гімн слідує за префацією безпосередньо перед епіклезою. Він входить в кожну з чотирьох використовуваних у наш час[коли?] у латинському обряді Католицької церкви євхаристійних молитов. Гімн Sanctus — одна з найдавніших частин римської літургії. Його згадує папа Климент I, загиблий в кінці I століття[1]. Папа Сикст I ввів його у римський канон близько 120 року[2]

Sanctus входить до євхаристійного канону й інших західних літургійних обрядів. За свідченням Германа Паризького гімн Sanctus в галліканському обряді мав ту ж саму форму, що і в римському. В амвросіанському обряді Санктус також нічим не відрізняється від римського. Невеликі текстові відмінності існують в мосарабському обряді — замість «Осанна» співається «Осанна Синові Давидовому» і існує додатковий вигук — «Agyos, agyos, agyos Kyrie o theos».

Східні літургії[ред. | ред. код]

У візантійському обряді (літургія Івана Златоуста та літургія Василія Великого, що використовуються різними православними та греко-католицькими церквами) гімн розділяє в складі анафори подячну та історичну частини.

Гімн Санктус присутній і в літургіях олександрійської та антіохійської традицій. У літургії апостола Марка, що використовувалася церквою Александрії в першому тисячолітті, в її спадкоємиці — літургії Кирила Єрусалимського, яка і понині використовується в коптському обряді, і в літургії апостола Якова західно-сирійського обряду (Сирійська православна церква, Сирійська католицька церква) даний гімн розташовується між префацією та анамнесісом[3]. В халдейської літургії апостолів Тадея і Марія (Ассирійська церква Сходу, Халдейська католицька церква) він також слідує безпосередньо за префацією.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Sanctus//Catholic Encyclopedia. Архів оригіналу за 29 червня 2014. Процитовано 15 червня 2010.
  2. В. Алымов. Лекции по исторической литургике. Римская литургия. Архів оригіналу за 1 липня 2010. Процитовано 15 червня 2010.
  3. В. Алымов. Лекции по исторической литургике. Литургия апостола Марка. Архів оригіналу за 4 січня 2014. Процитовано 15 червня 2010.

Джерела[ред. | ред. код]