French
DeutschSikorsky S-300 — Вікіпедія
| Hughes/Schweizer 300 series S-300C | |
|---|---|
,_photo1.JPG) | |
| Schweizer 300C над аеропортом Гілверсум | |
| Призначення | Легкий багатоцільовий та навчальний вертоліт |
| Походження |  США |
| Виробник | Hughes Helicopters Schweizer Aircraft Corporation Sikorsky Aircraft |
| Перший політ | 2 жовтня 1956 |
| Дата прийняття на службу | 1964 |
| Статус | На службі |
| Виробництво | 1964–1983 (Hughes) |
| Кількість | 2800 (Hughes)[1] |
| Вартість одиниці | US $250,000 (300C у 2001) |
| Попередня модель | TH-55 Osage |
| Наступна модель | Schweizer 330/333 Sikorsky Firefly |
Sikorsky S-300 (раніше Hughes 300 і Schweizer 300) родина легких багатоцільових вертольотів які випускали спочатку Hughes Helicopters, під назвою Hughes 269. Пізніше випускався Schweizer Aircraft, базовий дизайн залишався у виробництві протягом 50 років. Одномісний, з трилопатевим несним гвинтом і поршневим двигуном S-300 використовується як дешева тренувальна платформа і сільськогосподарська машина.
Розробка[ред. | ред. код]
Історія[ред. | ред. код]
У 1955 вертолітний підрозділ Hughes Tool Company (пізніше Hughes Helicopters) провело дослідження ринку за яким з'ясували, що потрібен дешевий, легкий двомісний вертоліт. Підрозділ розпочав будування Model 269 у вересні 1955. Прототип піднявся у повітря 2 жовтня 1956,[2] але рішення про випуск було прийнято у 1960.
9 квітня 1959 модель 269 отримав сертифікацію від Федерального управління цивільної авіації США (ФУЦА) і Hughes зосередився на цивільному ринку. З деякими змінами, поставки перших версій Model 269A розпочалися у 1961. У середині 1963 в місяці випускали близько 20 вертольотів і до весни 1964 було побудовано 314 машин. Hughes успішно захопили значну частину цивільного вертолітного ринку[2] за допомогою вертольота який довів свій успіх у сільському господарстві, поліційній роботі і інших галузях.
Model 300[ред. | ред. код]
У 1964 Hughes представив більшу тримісну Model 269B який отримав назву Hughes 300. Того ж року Hughes 269 встановив рекорд витривалості у 101 годину. Для встановлення рекорду, два пілоти керували по черзі вертольотом і дозаправляли машину у режимі зависання. Щоб уникнути шахрайства, до нижньої частини посадкової лижі були прикріплено яйця.[2]
Hughes 300 у 1969 був покращений до Hughes 300C (інколи 269C), який вперше піднявся у повітря 6 березня 1969 і отримав сертифікат у травні 1970. Ця нова модель отримала двигун потужністю 190 к.с. (140 кВт) Lycoming HIO-360-D1A і гвинт більшого діаметра, що збільшило корисне навантаження на 45 %, а також покращилася продуктивність.[3] Це була перша модель яку почала випускати Schweizer за ліцензією Hughes у 1983.[4]
У 1986 Schweizer отримали всі права на вертоліт від McDonnell Douglas, який замовили у Hughes Helicopters у 1984. Після цього Schweizer отримали сертифікат від ФУЦА, вертоліт був відомий короткий час як Schweizer-Hughes 300C, а потім Schweizer 300C. Основна конструкція залишилась незмінною, незважаючи на це Schweizer зробив 250 малих покращень.
Schweizer придбаний 26 вересня 2004 компанією Sikorsky Aircraft. Моделі Schweizer 300 заповнили нишу у лінійці вертольотів Sikorsky, яка була відома своїми середніми і важкими вантажопасажирськими і вантажними вертольотами.[5]
У лютому 2009 модель 300C було перейменовано на Sikorsky S-300C.[6]
Наступники[ред. | ред. код]
Протягом останніх 50 років Hughes та Schweizer, в тому числі і закордонні ліцензійні цивільні і військові навчально-тренувальні, побудували 3000 одиниць Model 269/300. Schweizer продовжили виробництво Model 300 встановивши турбіну і переробивши корпус створили Schweizer 330. Подальший розвиток динамічних компонентів в більшій мірі використовували потужності газотурбінного двигуна, що призвело до появи Schweizer S-333.
У останні роки фюзеляж було отримано ліцензію на встановлення Garmin G500H, а також індикатор положення MD302.[7]
Конструкція[ред. | ред. код]
Hughes 269 був створений повністю зчленованим, з несним гвинтом з трьома лопатями який обертався проти годинникової стрілки і дволопатевим хвостовим гвинтом який став відмінною рисою усіх варіантів. Він мав амортизатор на лижному шасі. Органи керування напряму під'єднані до поверхонь керування вертольоту без гідравліки. Керувати вертольотом можна з обох місць, також це було опціональним варіантом для цивільного 269A. На тримісних машинах, центральна ручка керування прибрана і було встановлено місце для третьої особи. У 300CB та 300CBi, можливо було встановлення органів керування для шульги (місце праворуч).
Варіанти[ред. | ред. код]
- 269C «Model 300C»
- 300C мав двигун потужністю 190 к.с. (141 кВт) Lycoming HIO-360-D1A і мав більший діаметр несного гвинта (26 ft 10 in у порівнянні з 25 ft 4 in). Більший гвинт і двигун збільшили продуктивність на 45 % порівняно з попередньою серією 269. Hughes та Schweizer обидва продавали 269C під назвою Model 300C.
- 300CQ
- Sky Knight є спеціально побудований вертоліт 300C для міської поліції з глушником і іншими матеріалами і конструкціями які зменшували шум на 75 %.
- 300CB
- 300CB перша машина серії 300 випущена саме компанією Schweizer з двигуном Textron Lycoming HO-360-C1A потужністю 180 к.с. 300CB вперше піднявся у повітря 28 травня 1993, і отримав сертифікат і вересні 1995. 300CB можна переробити з двомісної на тримісну версію. Він як і раніше підходить для утилітарних і спеціальних місій, крім того вертоліт підходить тренувань.
- 300CBi
- Версія з впорскуванням палива 300CB через, що зникає проблема замерзання карбюратора у холодних температурах. 300CBi також включає в себе захист від перевищення швидкості і автоматична взаємодія гвинта при пуску, а також систему попередження низьких обертів гвинта.
Оператори[ред. | ред. код]
- Берегова охорона Аргентини[8]
- Військова поліція Ріо-де-Жанейро[9]
- Повітряні сили Колумбії[10]
- Повітряні сили Сальвадору[12]
- Прикордонна служба[13]
- Сухопутні війська Індонезії[14]
- Повітряні сили Нігерії[15]
- Повітряні сили Парагваю[16]
- Королівські сухопутні війська Таїланду[17]
- Сухопутні війська Туреччини[18]
- Департамент шерифа округу Лос-Анджелесу[19]
Льотно-технічні характеристики (Schweizer 300C)[ред. | ред. код]
Джерело: International Directiory of Civil Aircraft[4]
Основні характеристики
- Екіпаж: 1 пілот
- Пасажиромісткість: 2 пасажири
- Вантажопідйомність: 431 кг
- Довжина: 9,4 м
- Висота: 2,7 м
- Діаметр несучого гвинта: 8,2 м
- Площа обертання несучого гвинта: 52,8 м²
- Маса порожнього: 499 кг
- Маса спорядженого: 930 кг
- Нормальна злітна маса: 930 кг
- Силова установка: 1 × 4-циліндровий, горизонтально-опозитний Textron Lycoming HIO-360-D1A 190 кс ( 141 кВт)
Льотні характеристики
- Крейсерська швидкість: 159 км/год
- Практична дальність: 360 км
- Швидкопідйомність: 3,82 м/с
Див. також[ред. | ред. код]
- Схожі розробки
- Літальні апарати схожі за конфігурацією та ерою
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 квітня 2007. Процитовано 14 листопада 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б в «Hughes Model 269A Osage» (PDF).
- ↑ Frawley, Gerard (2002).
- ↑ а б Frawley, Gerard (2003).
- ↑ McKenna, James T. «Big Plans» [Архівовано 7 вересня 2007 у Wayback Machine.].
- ↑ Sikorsky Press Release February 23, 2009. Архів оригіналу за 25 липня 2011. Процитовано 14 листопада 2016.
- ↑ Pedraza, The University of North Dakota.
- ↑ Prefectura Naval Argentina 300C. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 21 лютого 2013.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 квітня 2013. Процитовано 14 листопада 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ World 's Air Forces 1987 pg 49. Архів оригіналу за 1 листопада 2013. Процитовано 21 лютого 2013.
- ↑ World 's Air Forces 1987 pg 59. flightglobal.com. Архів оригіналу за 17 грудня 2014. Процитовано 21 лютого 2013.
- ↑ World 's Air Forces 2004 pg 56. flightglobal.com. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 21 лютого 2013.
- ↑ Estonian Border Guard. aeroflight.co.uk. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 21 лютого 2013.
- ↑ World 's Air Forces 1987 pg 64. flightglobal.com. Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 21 лютого 2013.
- ↑ World 's Air Forces 1987 pg 74. flightglobal.com. Архів оригіналу за 9 січня 2015. Процитовано 21 лютого 2013.
- ↑ World 's Air Forces 2000 pg 81. flightglobal.com. Архів оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 21 лютого 2013.
- ↑ World 's Air Forces 1987 pg 95. flightglobal.com. Архів оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 21 лютого 2013.
- ↑ World 's Air Forces 2000 pg 93. flightglobal.com. Архів оригіналу за 5 вересня 2018. Процитовано 21 лютого 2013.
- ↑ CIVIL HELICOPTER MARKET 1973. flightglobal.com. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 21 лютого 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- Schweizer 300C and Schweizer 300CBi pages on SACusa.com
- FAA Type Certificate 4H12 [Архівовано 25 січня 2017 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||