Simon — Вікіпедія

Simon
ТОВ «Телерадіокомпанія „СІМОН“»[1]
Логотип телеканалу «Simon» з 12 вересня 1992 року.
Країна Україна Україна
Зона мовлення Харків м. Харків
Харківський район Харківський район
Час мовлення 18+6 годин на добу — ТБ
24 години на добу — ФМ
Мова мовлення Українська
російська
Центр керування майдан Свободи, буд. 7, м. Харків, Харківська обл., Україна, 61022
Формат
зображення
16:9 HDTV
Тематика каналу «Інформаційно-розважальний, фільмопоказ»,
«музично-розважальний», «розважально-просвітницький»
Дата початку
мовлення
12 вересня 1992
Цифровий
мультиплекс
MX-5
Засновник ТОВ «Інвестор-пресс»
Власенко Ірина Михайлівна, Попов Дмитро Вікторович, Уільсон Сімон Мендеш, Колесник Ігор Олександрович, Кузьменко В'ячеслав Дмитрович, Байша Ігор Васильович
Власник(и) ТОВ Інвестиційна група «DAD» — 9,14 %,
фірма Давтян і К° — 11,00 %,
туристична фірма ДІК Тур — 20,00 %,
ТОВ Давтян і К° — 59,85 %
Керівник(и) Каріна Давтян (президент)
Вікторія Анапольска (директор)
Володимир Мазур (головний редактор)
Споріднені канали S-TET
Голос каналу Володимир Мазур, Олена Скалецька
Мережеві партнери 24
Настоящее время
Слоган Simon. Як завжди
Сайт simon.ua/telekanalsimon.htm

«Simón» — харківська телерадіокомпанія. Створена у 1992 році. Транслюється на території Харкова та Харківського району у кабельних мережах та в мультиплексі MX-5 цифрової ефірної мережі DVB-Т2.

Діяльність компанії включає виробництво інформаційних, публіцистичних, просвітницьких та розважальних програм, документальних фільмів, рекламної продукції.

Історія[ред. | ред. код]

Перший ефір телеканалу відбувся 12 вересня 1992 року. У той час мовлення велося у нічний час: транслювалися художні фільми та музичні кліпи.

Першим ведучим телеканалу став Вільсон Сімон Мендеш, а першими програмами — «Новини АТН», «Місце зустрічі» та «Під веселим Роджером».

З 1995 по 2008 роки телеканал Simon співпрацював з телеканалом НТВ (Росія) і ретранслював деякі інформаційні, публіцистичні та розважальні програми виробництва НТВ. Також з 2003 по 2008 роки транслював програми російських телеканалів «Муз-ТВ», «TVCi» та «Ностальгія».

У 1990-х телеканал був куплений корпорацією «СТАНК», яка належала Станіславу Дямінову, але із занепадом корпорації він перейшов до Васілія Салигіна[2].

Станом на 2002 рік новим власником та президентом телеканалу був Олександр Давтян[3][4].

У грудні 2008 року був замінений старий телевізійний передавач на новий збільшеної потужності. Заміна передавача дозволила значно покращити якість прийому телевізійного сигналу і збільшити територію його поширення в Харківській області.

З 2004 року укладений контракт з компанією Gfk Україна на використання програмного забезпечення та отримання даних для проведення медіа-досліджень, а саме для аналізу аудиторії телеканалів, програм і реклами, а також планування й оптимізації рекламних кампаній. Довгий час Телерадіокомпанія «Simon» була єдиною регіональною телекомпанією в Україні, що уклала подібний контракт з компанією Gfk Україна.

Станом на 2007 рік телеканал входив до медіа-холдингу, який об'єднував також газету, 6 радіостанцій, службу новин та інтернет-портал[5].

З 2009 по 2012 роки Simon ретранслював телеканал «ТВі».

У 2011 році телекомпанія не отримала ліцензію на цифрове мовлення. Власник телеканалу Олександр Давтян заявив, що у телеканалу є ліцензія на аналогове мовлення до 2017 року, а до того часу багато що може змінитися[6], але у 2018 році телеканал отримав ліцензію на мовлення у мультиплексі MX-5 цифрової ефірної мережі DVB-T2[7].

На початок повної війни призупинив мовлення у DVB-T2

Співробітники[ред. | ред. код]

Канали/передавачі[ред. | ред. код]

Телебачення[ред. | ред. код]

  • ліцензія — НР № 1492-м від 16.07.2003 по 16.07.2017 (з 06:00 по 00:00)
  • ліцензія — НР № 1493-м від 16.07.2006 по 16.07.2020 (з 00:00 по 06:00)
  • № каналу або частота — 28
  • тип — ТВК
  • місцезнаходження — м. Харків
  • потужність — 0,5000 кВт
  • оператор ТОВ «Телерадіокомпанія „СІМОН“»
  • адреса — вул. Дерев'янка, буд. 1-а, м. Харків, Україна
  • територія розповсюдження — м. Харків та Харківський район

Радіомовлення[ред. | ред. код]

  • ліцензія — НР № 1491-м від 17.04.2002 по 18.04.2016
  • № каналу або частота — 106,6
  • тип — МГц
  • місцезнаходження — м. Харків
  • потужність — 0,5000 кВт
  • оператор — ТОВ «Телерадіокомпанія „СІМОН“»
  • адреса — вул. Трінклера, буд. 2, м. Харків, Україна
  • територія розповсюдження — м. Харків та прилеглі райони

Скандали[ред. | ред. код]

У 2014 році один із засновників компанії Ігор Байша засвітився в т. зв. «Зверненні 100»[9], де разом з кількома харківськими сепаратистами[10] повторював російські пропагандистські штампи про утиски, побиття і арешти новою владою журналістів «за одну лише підозру в сепаратизмі» і закликав Путіна на допомогу.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ТРК СІМОН. ТОВ - Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення
  2. Владимир Вербяный. Первые корпорации. [Архівовано 3 червня 2013 у Wayback Machine.] // Forbes. — 2011. — № 10. Декабрь.
  3. Медиа Объектив. Александр Давтян, 06.04.2002. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 серпня 2013.
  4. Владимир Денисенко. Александр ДАВТЯН: «Я смотрю новости вместе со зрителями». [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] День. 13.09.2002. (рос.)
  5. Алена Кайдалова, Ирина Худокормова. «Симону» — 15 лет. От нескольких часов до круглосуточного вещания. [Архівовано 10 червня 2015 у Wayback Machine.] Медиа группа «Объектив». 15.07.2007.
  6. Ліцензії на цифрове мовлення між харківськими каналами розподілені несправедливо — власник каналу «Simon». [Архівовано 10.06.2015, у Wayback Machine.] Status quo. 08.09.2011.
  7. Телеканал Simon выиграл конкурс на цифровое вещание в Харькове Kharkiv Today. 25.01.2018.
  8. а б ТЕЛЕРАДИОКОМПАНИЯ «SIMON», ОАО [Архівовано 16 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  9. «Обращение 100» на проросійському пропагандистському ресурсі «Одна Р́одина». Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 24 квітня 2020.
  10. «Звернення 100» озвучували Олена Райгородецька, Костянтин Кеворкян, Ігор Байша, Дмитро Губін, Олександр Александровський, Філіп Екозьянц, Ігор Пермінов, Володимир Миславський, Станіслав Мінаков