System of a Down — Вікіпедія

System of a Down
логотип
На концерті в 2013 році
На концерті в 2013 році
Основна інформація
Жанр Альтернативний метал
Ню-метал[1]
Хард-рок[2][3][4][5]
Роки 1995 — 2006
2011 — дотепер
Країна США США
Місто Лос-Анджелес, Каліфорнія
Мова Англійська
Лейбл American / Columbia
Склад Серж Танкян
Дарон Малакян
Джон Долмаян
Шаво Одадж'ян
Колишні
учасники		 Енді Хачатурян
Офіційний сайт
System of a Down у Вікісховищі

System of a Down (акронім SOAD, іноді трапляється скорочення System) — відомий американський (всі учасники гурту вірменського походження) метал-гурт з Лос-Анджелеса, лауреат премії Grammy. На початку своєї кар'єри музиканти виконували музику в стилі ню-метал, однак зараз певного стилю їхня музика не має. Гурт був заснований у 1995 році, колишніми учасниками каліфорнійського гурту Soil.

Всі члени гурту мають вірменське походження. System of a Down складається з Сержа Танкяна, Джона Долмаяна, Шаво Одадж'яна та Дарона Малакяна.

З 1998 по 2005 рік, гурт випустив п'ять студійних альбомів, кожен з яких отримав платиновий сертифікат від RIAA. Найуспішнішим став другий альбом — Toxicity — який розійшовся по світу 6-мільйонним тиражем, а у США став мультиплатиновим. Загальний наклад проданих записів гурту сягає 20 мільйонів примірників.

Після закінчення гастролей на підтримку альбомів Mezmerize / Hypnotize — травень 2006-го року — музиканти повідомили, що вони йдуть у відпуску, яка триватиме не менше трьох років[6]. Протягом цієї паузи учасники SOAD займались сольними проєктами та співпрацею з іншими артистами. Лише 29 листопада 2010, через офіційний сайт колективу, було повідомлено про гастрольний тур по Європі, запланований на 2011 рік[7].

Історія[ред. | ред. код]

Початок творчості, дебютний альбом[ред. | ред. код]

Roxy Theatre на Сансет-Стріп у Західному Голлівуді, штат Каліфорнія, де відбувся перший концерт System of a Down 25 травня 1995 року.

У 1992 році Серж Танкян (вокал, клавішні) та Дарон Малакян (вокал, гітара) заснували гурт Soil, до якого запросили Домінго Ларен (ударні) та Дейва Хакопяна (бас-гітара). Гурт, маючи у своєму активі всього один концерт і один джем-сейшн, розпався через новозапрошених учасників, які вирішили його залишити. 1995 року Танкян та Малакян утворили вже сам колектив System of a Down, в який запросили Шаво Одаджяна та Енді Хачатуряна, які відвідували ту ж вірменську приватну школу в Голлівуді та були добре знайомі обом музикантам. Спочатку Одаджян повинен був стати менеджером колективу, але в підсумку став грати на бас-гітарі[8]. Протягом 1994—1997 рр. SOAD випустили чотири демо-касети із записами своїх пісень. У середині 1997 року гурт покинув Хачатурян, котрий згодом став одним із засновників The Apex Theory. Причиною цьому послужила травма руки, яка не дозволила продовжити кар'єру барабанщика (за іншими джерелами, Андранік пішов через розбіжності з іншими учасниками). Хачатуряна змінив Джон Долмаян[9].

У 1997 році музиканти уклали контракт на випуск альбому із відомим музичним продюсером Ріком Рубіном та розпочали записувати свій дебютний однойменний диск System of a Down. Альбом вийшов 30 червня 1998 року і розійшовся за п'ять років майже мільйонним тиражем. Характерною ознакою цієї платівки є домінування стилістики ню-метал. Сингли «Spiders» і «Sugar» стали найуспішнішими піснями альбому, вони постійно звучали на радіо, а кліпи регулярно показувалися каналом MTV. 1998 року ці пісні зайняли 25-е та 28-е місця відповідно в хіт-параді Hot Mainstream Rock Tracks. Альбом System of a Down був представлений на концертах Slayer і Metallica, де System of a Down виступали як гурт «для розігріву», а також на фестивалі Ozzfest[10]. Після завершенню фестивалю гурт брав участь у багатьох заходах разом з Fear Factory, Incubus і був хедлайнером SnoCore Tour поруч з Puya, Mr. Bungle і The Cat у 2000 році. Роком раніше вони мали виступати на Family Values Tour, але Фред Дерст викреслив їх зі списку, про що згодом пошкодував[11]. У 1998 році гурт разом з реп-виконавцями Ma$e, Дідді й Ліл Кім записав пісню «Will They Die 4 You», яка увійшла в альбом Chef Aid: The South Park Album. 2000 року SOAD створили кавер-версію пісні «Snowblind» для триб'ют-альбому гурту Black Sabbath Nativity in Black II та разом з хіп-хоп-гуртом Wu-Tang Clan — пісню Shame On A Nigga, включену до альбому Loud Rocks, у записі якого брали участь й інші рок- і хіп-хоп-колективи.

Toxicity і Steal This Album![ред. | ред. код]

На 3 вересня 2001 року був запланований безкоштовний концерт у Голлівуді з нагоди випуску нового альбому Toxicity. Виступ гурту повинен був відбутись на паркінгу, розрахованого на 3500 людей. Однак, згідно із оцінками, на концерт прийшло орієнтовно 7 — 10 тисяч глядачів. З міркувань безпеки виступ System of a Down без будь-яких оголошень було скасовувано незадовго до виходу музикантів на сцену. Глядачі очікували на концерт більше ніж годину, після чого розпочались заворушення: було знищено концертне устаткування, поліцейських було закидано камінням та розбито вікна. Заворушення тривали близько 6 годин, протягом яких шестеро фанів колективу було заарештовано.[12]

Наступного дня відбувся офіційний реліз альбому.[13] Стиль Toxicity мало відрізняється від дебютної платівки. Цей альбом отримав статус мультиплатинового у США і відтоді було продано понад 12 млн копій.[14] Альбом дебютував на першому місці у чартах США та Канади.

Авторитетні американські видання позитивно оцінили альбом. Наприклад, рецензент журналу «Time» зазначив, що

Серж Танкян вміє легко змінювати голос, що він і демонструє у композиціях «Chop Suey!» і «Forest». Він знає, як зробити так, щоб голос звучав в одних моментах як у злого регента, а в інших - як у соліста хлопчачого хору. Все це прикриває гітарист Дарон Малакян стіною жорсткого рифу.

Журнал «Spin» написав, що «Toxicity — найчестолюбніший серед усіх ню-метал альбомів, це звучання сучасності».[15] Композиції, які були записані, але не потрапили в альбом Toxicity, були викрадені та у поганій якості викладені в Інтернет. У зв'язку з цим гурту довелось у стислі терміни записати та видати новий диск, котрий вони назвали «Steal This Album!» (укр. «Вкради цей альбом!»). Ця платівка складається із записаних у хорошій якості вкрадених раніше композицій і декількох нових пісень. Реліз альбому відбувся 26 листопада 2002 року.[16] У результаті співпраці із Майклом Муром вийшов кліп «Boom!», оформлений у стилі антивоєнної пропаганди. Зокрема, відео було спрямоване проти Війни в Іраку і містить кадри із численних мітингів та акцій, котрі пройшли 15 лютого 2003 року в більш ніж 600 містах в усьому світі. Загалом близько 10 млн людей взяли участь у цих протестах, а System of a Down приєднались до 60-тисячної ходи у Лос-Анджелесі.

Mezmerize і Hypnotize[ред. | ред. код]

Протягом 2004 та 2005 років System of a Down практично не виступали, займаючись написанням нових композицій. За цей час гурт випустив 23 нових пісні, виданих на двох альбомах,[17][18] які становлять єдине ціле як в музичному плані, так і тематично. Платівки було представлено із різницею всього у пів року. Перший альбом — Mezmerize — було представлено 17 травня, а другий — Hypnotize — 22 листопада 2005 року. Як зазначали музиканти, вони розділили ці альбоми для того, щоб дати слухачам час ознайомитись із першою частиною своїх пісень перед виходом другої.

Mezmerize дебютував на першому місці в чартах США, Канади й Австралії. По всьому світу було продано понад 800 000 екземплярів. Обидва альбоми стали платиновими та підійнялись на перше місце у чарті Billboard протягом одного календарного року. System of a Down стали першими, кому це вдалось зробити після The Beatles.[19] В цьому ж році гурт здобув нагороду MTV Europe Music Awards за найкращий альтернативний проєкт, а у 2006 році — нагороду Ґреммі в номінації «Найкраще хард-рок виконання» (за композицію «B.Y.O.B.»).[20]

Творча відпустка та возз'єднання[ред. | ред. код]

У травні 2006 року гурт оголосив про перерву у своїй творчості. Шаво Одаджян в інтерв'ю журналу «Guitar» сказав, що відпустка триватиме не менше ніж 3 роки. В інтерв'ю із Крісом Харіссом (MTV News) Дарон Малакян говорив, що гурт не розпадається, тому що якби це було дійсно так, то концерту на Ozzfest у 2006 році не було б. «Ми збираємось взяти тривалу перерву і зробити свої сольні проєкти, — продовжував Дарон, — ми в System вже понад 10 років і мені здається, що це чудово покинути на певний час гурт і повернутись до нього пізніше».[21]

У 2006 році музиканти взяли участь у створенні фільму Карли Гарапедян «Screamers», в якому йдеться про геноцид вірмен.[22] Наступного року Серж Танкян випустив свій перший сольний альбом Elect the Dead, котрий посів четверте місце у Billboard 200,[23] Дарон Малакян і Джон Долмаяк створили власний гурт Scars on Broadway, а Шаво Одаджян разом із Wu-Tang Clan заснували хіп-хоп проєкт Achozen.

На початку січня 2010 року Шаво Одаджян написав у своєму мікроблозі: «Друзі, чи готові ви до System». Це могло означати повернення гурту, проте пізніше, коли ЗМІ підхопили цю тему, музикант обновив своє повідомлення у Twitter, заявивши, що возз'єднання поки що не входить у плани гурту. Серж Танкян спростував ці повідомлення.[24] Проте 29 листопада цього ж року після п'ятирічної перерви гурт оголосив про своє повернення. На офіційному сайті колективу було опубліковано наступне повідомлення:[25]

Ми хочемо подякувати за вашу підтримку не тільки System Of A Down, але і всіх наших сольних проєктів. У нас немає жодних далеких планів - ми просто відіграємо ці шоу тому, що хочемо знову зіграти разом і тому, що цього хочете ви.
Оригінальний текст (англ.)
We want to thank you for your support, not only to System Of A Down, but to all of our solo efforts as well. We have no master plan of sorts — we are playing these shows simply because we want to play together again as a band and for you.

У 2020 році гурт випустив дві нові пісні: «Protect The Land» і «Genocidal Humanoidz», які присвячені військовому конфлікту в Нагірному Карабасі[26][27].

Стиль, вплив, критика[ред. | ред. код]

System of a Down споконвічно виконували музику в стилі ню-метал, хоча зараз певного стилю їх музика не має. Їх стиль нерідко називають альтернативним металом[28], альтернативним роком[29], артроком[30][31], експериментальним роком[32][33], хард-роком[34][35], хеві-металом[28], ню-металом[36][37], прогресивним металом[38][39] та прогресивним роком[40][41]. Характерний для SOAD також контрастний вокал. Потужний голос Сержа Танкяна зазвичай супроводжується гучними, швидкими та агресивними гітарними рифами в стилі треш-метал. «Іноді я співаю як оперний співак, іноді гортанно, іноді звичайно, — говорить Серж Танкян, — це виходить природно, мене стимулює музика, а я їй просто відповідаю»[28][42]. Також в їх музиці трапляються і вірменські мотиви[43].

Everytime you drop the bomb
You kill the God your child has born.
Кожний раз, коли ви скидаєте бомбу,
Ви вбиваєте Бога, народженого вашою дитиною.

System Of A Down «Boom!»

Інша відмінна риса цього колективу — критичні тексти, що зачіпають питання політики. Їх критика направлена, насамперед, на політику США. Внаслідок цього у лідера гурту Сержа Танкяна є підозра, що за гуртом стежить ЦРУ[44]. Також в деяких піснях SOAD звертають увагу слухачів на геноцид вірмен («P.L.U.C.K.» («Політично брехливі нечестиві боягузливі вбивці»), «X» і «Holy Mountains»). Для гурту стало традицією влаштовувати благодійні концерти, присвячені питанню геноциду, перед якими серед глядачів розповсюджуються матеріали, що розповідають про події тих років[45].

«System of a Down — невіддільна частина нової революційної хвилі в тяжкому року, — пише американський критик. — На перший погляд може здатися, що цей гурт — ще один різновид Rage Against the Machine, але у всьому, що стосується музики, вони справжні металісти, чиї пісні ввібрали панківський підхід, рифи в дусі Pantera та вокальні прийоми в стилі Майка Паттона»[46].

Переважно на гурт вплинула близькосхідна музика[47], а також такі гурти та виконавці, як The Beatles[47], Kiss, AC/DC, Van Halen, Dead Kennedys[48], Френк Заппа[49], Slayer[47]. «Крім того, — розповідає Дарон Малакян, — на нас вплинули два фільми „Убити Білла“… Я знайшов щось спільне між Квентіном Тарантіно та System of a Down, оскільки фільми Тарантіно — це одночасно і фільми жахів, і драми, і фільми з хепі-ендом. Це ж можна сказати і про музику System of a Down»[42].

Ви можете порівняти нас з ким хочете. Мене це не турбує… Факт залишається фактом: ми — ті, хто ми є, і вони — ті, хто вони є.

Оригінальний текст (англ.)
You can compare us to whoever you want. I don't care... Fact is fact: We are who we are and they are who they are.

— Шаво Одаджян[50]

System of a Down: Right Here in Hollywood[ред. | ред. код]

30 квітня 2006 року великим британським видавництвом «Independent Music Press» була опублікована перша книга, присвячена творчості гурту, під назвою «System of a Down: Right Here in Hollywood» (укр. System of a Down: Прямо тут, в Голівуді), автором якої є відомий англійський журналіст Бен Майерс. За його словами, він великий фанат SOAD ще відтоді, коли вперше брав інтерв'ю в учасників колективу в рамках європейського туру 1999 року. Книга містить не лише біографічний нарис гурту, але і ексклюзивні інтерв'ю з її учасниками[51].

«Щоб написати книгу, потрібно витратити місяці на інтерв'ю, розпитування, спостереження, — розповідає Бен Майерс. — Мені цікаві ті гурти, які дійсно роблять щось значне, і, звичайно, непогано, якщо вони при цьому ще й популярні… Я написав книгу про System of a Down, яких вважаю найважливішим політично налаштованим гуртом наших днів. Їхня музика — це найцікавіший у музичному відношенні саундтрек до американського життя часів президентства Джорджа Буша»[52].

Склад гурту[ред. | ред. код]

Колишні учасники

Схема[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

З 2002 по 2007 рік, пісні System of a Down чотири рази здобували номінації «Найкраща пісня у стилі хард-рок» престижної премії Grammy, і лише одного разу, у 2006 році, композиція B.Y.O.B. виграла цю нагороду. Також гурт має кілька відзнак від журналу Kerrang! та каналу MTV.

У 2021 році пісня «Chop Suey!»(2001) була визнана кращою метал-композицією XXI століття[59].

Нагороди[ред. | ред. код]

Рік Нагорода Категорія
2005 Нагорода MTV Europe Music Awards Найкращий альтернативний гурт — «System of a Down»
2006 Нагорода Grammy Найкраща пісня у жанрі хард рок — «B.Y.O.B.»
2006 Нагорода MTV Good Woodie Award Найкраща пісня — «Question!»

Номінації[ред. | ред. код]

Рік Нагорода Категорія
2002 Нагорода Grammy Найкраща пісня у жанрі хард рок — «Chop Suey!»
2003 Нагорода Grammy Найкраща пісня у жанрі хард рок — «Aerials»
2007 Нагорода Grammy Найкраща пісня у жанрі хард рок — «Lonely Day»

Дискографія[ред. | ред. код]

Докладніше: Дискографія System of a Down

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Tommaso Iannini. Nu metal [Архівовано 28 січня 2012 у Wayback Machine.]. Giunti Editore, 2003, ISBN 88-09-03051-6 p. 86.
  2. ↑ Neil Strauss (26 березня 2003). The Pop Life: MTV is wary of videos on war. nytimes.com. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 2 червня 2011.
  3. ↑ Maria Armoudian (6 лютого 2003). Rock's Axis of Activism. salon.com. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 2 червня 2011.
  4. ↑ Hypnotize review at Popmatters. Архів оригіналу за 7 листопада 2012. Процитовано 7 жовтня 2012.
  5. ↑ Hypnotize review at Rolling Stone. Архів оригіналу за 10 листопада 2007. Процитовано 7 жовтня 2012.
  6. ↑ System of a Down. Music Library (російською) . Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 22 березня 2011.
  7. ↑ System of a Down Announce Live Dates (англійською) . Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 22 березня 2011.
  8. ↑ David "Beno" Benveniste talks Getting his First Client - System Of A Down. YouTube. 17 листопада 2012. Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 19 лютого 2014. (англ.)
  9. ↑ OnTroniK: System of a Down Information. Архів оригіналу за 20 лютого 2010. Процитовано 22 березня 2011.
  10. ↑ History. Ozzfest. Архів оригіналу за 22 вересня 2013. Процитовано 19 лютого 2014. (англ.)
  11. ↑ The Taproot Situation – 1998/1999. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 7 жовтня 2012.
  12. ↑ SYSTEM ADDICTS START RIOT. http://www.nme.com (англ.) . 4 вересня 2001. Архів оригіналу за 13 листопада 2016. Процитовано 13 листопада 2016.
  13. ↑ AllMusic Review by Eduardo Rivadavia. http://www.allmusic.com (англ.) . Архів оригіналу за 9 лютого 2015. Процитовано 13 листопада 2016.
  14. ↑ GOLD & PLATINUM / RIAA. http://www.riaa.com (англ.) . Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 13 листопада 2016.
  15. ↑ Як ЗМІ коментують другий альбом System Of A Down Toxicity. http://allsoad.info (рос.) . 27 вересня 2009. Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 13 листопада 2016.
  16. ↑ AllMusic Review by Chris True. http://www.allmusic.com (англ.) . Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 13 листопада 2016.
  17. ↑ AllMusic Review by Johnny Loftus. http://www.allmusic.com (англ.) . Архів оригіналу за 25 жовтня 2016. Процитовано 14 листопада 2016.
  18. ↑ AllMusic Review by Johnny Loftus. http://www.allmusic.com (англ.) . Архів оригіналу за 17 січня 2014. Процитовано 14 листопада 2016.
  19. ↑ SYSTEM OF A DOWN MAKE IT A DOUBLE WITH CHART-TOPPING HYPNOTIZE. http://www.mtv.com (англ.) . 30 листопада 2005. Архів оригіналу за 15 листопада 2020. Процитовано 14 листопада 2016.
  20. ↑ 20 artists you may not have known were nominated for (and won) Grammy Awards. http://www.altpress.com (англ.) . 6 лютого 2015. Архів оригіналу за 21 лютого 2017. Процитовано 14 листопада 2016.
  21. ↑ SYSTEM OF A DOWN AREN'T BREAKING UP — THEY'RE GOING ON HIATUS. http://www.mtv.com (англ.) . 5 березня 2006. Архів оригіналу за 14 липня 2017. Процитовано 15 листопада 2016.
  22. ↑ Офіційний сайт фільму «Screamers». http://www.screamersmovie.com (англ.) . Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 15 листопада 2016.
  23. ↑ AllMusic Review by Thom Jurek. http://www.allmusic.com (англ.) . Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 15 листопада 2016.
  24. ↑ System Of A Down ‘still on indefinite hiatus’, says Serj Tankian. http://www.nme.com (англ.) . 26 січня 2010. Архів оригіналу за 16 листопада 2016. Процитовано 15 листопада 2016.
  25. ↑ SYSTEM OF A DOWN Officially Confirm Reunion - Initial 2011 Tour Dates Announced. http://www.metalinjection.net (англ.) . 29 листопада 2010. Архів оригіналу за 14 січня 2012. Процитовано 15 листопада 2016.
  26. ↑ Гурт System of a Down вперше за 15 років випустив нові пісні. Вони присвячені карабаському конфлікту. Громадське телебачення. Архів оригіналу за 6 листопада 2020. Процитовано 6 листопада 2020.
  27. ↑ System Of A Down повернулись. Культовий гурт випустив нові пісні через війну в Карабаху. BBC News Україна. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 7 листопада 2020.
  28. ↑ а б в Erlewine, Stephen Thomas. Biography of System of a Down (англійською) . All Music Guide. Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 22 березня 2011.
  29. ↑ Spence D. (3 червня 2005). Review of Mesmerize (англійською) . IGN. Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 22 березня 2011.
  30. ↑ Christgau, Robert. Reviews of System of a Down (англійською) . Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 22 березня 2011.
  31. ↑ Hoard, Christian (1 листопада 2007). Review of Elect the Dead (англійською) . Rolling Stone. Архів оригіналу за 22 квітня 2009. Процитовано 30 березня 2011.
  32. ↑ Aquilante, Dan (20 листопада 2005). This Week's CDs: Hypnotize (англійською) . Нью-Йорк Пост. Архів оригіналу за 4 липня 2009. Процитовано 32011-03-22.
  33. ↑ Friedman, Gary (27 жовтня 2007). System of a Down leader releases first solo album (англійською) . Лос-Анджелес таймс. Архів оригіналу за 4 липня 2009. Процитовано 22 березня 2011.
  34. ↑ Strauss, Neil (2003-03-26). The Pop Life: MTV is Wary of Videos on War. nytimes.com (англійською) . Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 22 березня 2011.
  35. ↑ Fricke, David (17 листопада 2005). Review of Hypnotize (англійською) . Rolling Stone. Архів оригіналу за 18 вересня 2008. Процитовано 30 березня 2011.
  36. ↑ Friedländer, Paul; Peter Miller (2006). Rock & Roll: A Social History (англійською) . Westview Press. с. 304. ISBN 0813343062.
  37. ↑ McIver, Joel (2002). Nu-metal: The Next Generation of Rock & Punk (англійською) . Omnibus. с. 14. ISBN 0711992096.
  38. ↑ McDonnell, Evelyn (16 серпня 2005). System of a Down carves a distinct path with prog-thrash sound. (англійською) . The Miami Herald. Архів оригіналу за 4 грудня 2012. Процитовано 22 березня 2011.
  39. ↑ Serpick, Evan (15 грудня 2005). Mavericks: System of a Down  — Prog-metal Radicals (англійською) . Rolling Stone. Архів оригіналу за 14 січня 2009. Процитовано 30 березня 2011.
  40. ↑ Sinclair, Tom (3 вересня 2001). Review of Toxicity (англійською) . Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 22 березня 2011.
  41. ↑ Lynskey, Dorian (18 листопада 2005). Review of Hypnotize (англійською) . Ґардіан. Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 22 березня 2011.
  42. ↑ а б Бартон, Джефф (лютого 2005). System of a Down. Classic Rock. 10: 54.
  43. ↑ SYSTEM OF A DOWN: Steal This Album! (російською) . 8.04.2003. Архів оригіналу за 22.03.2011. Процитовано 22 березня 2011.
  44. ↑ System speak out over September 11 storm. Архів оригіналу за 25 червня 2011. Процитовано 22 березня 2011.
  45. ↑ System Of A Down Biography. Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 22 березня 2011.
  46. ↑ System of a Down — Moshpit.ru — Альтернативна музика. 15 лютого 2008. Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 22 березня 2011.
  47. ↑ а б в Nalbandian, Bob. Interview with System of a Down. Shockwaves Online (англійською) . Архів оригіналу за 19 липня 2011. Процитовано 22 березня 2011.
  48. ↑ [ondarock.it sui SOAD (італ.). Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 7 жовтня 2012. ondarock.it sui SOAD (італ.)]
  49. ↑ Prato, Greg (7 липня 2005). Zappas Making Zappa Film (англійською) . Rolling Stone. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 30 березня 2011.
  50. ↑ "Official System of a Down MySpace. myspace.com/soad. Архів оригіналу за 18 серпня 2011. Процитовано 22 березня 2011.
  51. ↑ SOAD стали героями книги. Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 22 березня 2011.
  52. ↑ Слово не горобець... 10.10.2007. Архів оригіналу за 22.03.2011. Процитовано 22 березня 2011.
  53. ↑ Serj Tankian (Серж Танкян). Біографія Серж Танкян (російською) . Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 22 березня 2011.
  54. ↑ Калашников, Іван (07.06.2006). System Of A Down: Система опору (російською) . Архів оригіналу за 22.03.2011. Процитовано 22 березня 2011.
  55. ↑ Шаво Одаджян (Shavo Odadjian), басист SOAD, Achozen (російською) . Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 22 березня 2011.
  56. ↑ Дарон Малакян (Daron Malakian). Гітарист SOAD, лідер Scars On Broadway (російською) . Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 22 березня 2011.
  57. ↑ John Dolmayan (Джон Долмаян). Барабанщик SOAD та Scars On Broadway (російською) . Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 22 березня 2011.
  58. ↑ Енді Хачатурян (Andy Khachaturian), барабанщик SOAD (російською) . Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 22 березня 2011.
  59. ↑ Хит группы System Of A Down назван лучшей метал-песней XXI века[недоступне посилання]

Посилання[ред. | ред. код]

System of a Down
Альбоми
Сингли
Промо-сингли
Пов'язані статті
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Fandom (англ.)
Нормативний контроль


Валторна Це незавершена стаття про музичний колектив.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=System_of_a_Down&oldid=41765187