TAI Aksungur — Вікіпедія

Aksungur
TAI Aksungur у 2019 році на International Defence Industry Fair у Стамбулі, Туреччина.
Тип багатоцільовий БПЛА
Розробник Туреччина Turkish Aerospace Industries (TAI)
Виробник Туреччина TAI
Перший політ 20 березня 2019[1]
Статус прототип
Роки виробництва 2019 (прототип)
Виготовлено 2
CMNS: TAI Aksungur у Вікісховищі
TAI Aksungur на IDEF 2019 у Стамбул
TAI Aksungur на Teknofest 2019

TAI Aksungur — це безпілотний літальний апарат (БПЛА), що розробляється TAI для збройних сил Туреччини[1][2][3][4]. Використовуючи існуючу технологію виготовлення безпілотників серії TAI Anka, було створено безпілотник виробника з більшим корисним навантаженням[5]. Він призначений для тривалого спостереження, розвідки, морських патрульних місій або як безпілотний бойовий літальний апарат. На початку 2020 року TAI планувала інтегрувати пакети навісного озброєння та пустити Aksungur у виробництво.

Розробка[ред. | ред. код]

Aksungur ((тур.) кречет)[3], розроблений і виготовлений компанією Turkish Aerospace Industries (TAI) для місій тактичного спостереження та розвідки збройних сил Туреччини.

Розробка БЛА зайняла 18 місяців[2][3]. Планер, крило та шасі — це нові конструкції, тоді як системи управління — від існуючих безпілотників сімейства TAI Anka[5][6]. Новий турбодизельний двигун також розробляється для програми, з початковими льотними випробуваннями планера з використанням існуючого двигуна[7]. Для дослідних цілей було виготовлено два прототипи. Його перший політ, що демонстрував можливості автоматичного зльоту та посадки, відбувся 20 березня 2019 року і тривав чотири години двадцять хвилин. Як повідомляється, 3 квітня того ж року був здійснений другий пробний політ тривалістю три години. Він був представлений на виставці International Defence Industry Fair 2019 (IDEF) у Стамбулі, Туреччина, 30 квітня. CNN Türk повідомляв про поточні льотні випробування в липні 2019 р.[8] до кінця року виробник передбачає загалом 50–60 випробувань. БЛА планувалося запустити у серійне виробництво до першого кварталу 2020 року[1].

Конструкція[ред. | ред. код]

Літак 12 м довжини і 3 м висоти, має тристійкове уборне шасі. Крило, встановлене по схемі високоплан, має розмах крил 24 м. Крило закінчується невеликими закінцівками. Гондола фюзеляжу знаходиться під крилом, в ній розміщені електроніка, камери та датчики, в носовій частині встановлена камера. Паливні баки розміщені у фюзеляжі та крилі. Два турбовані двигуни встановлений під крилом, при цьому кожна гондола двигуна видовжена назад у хвостову балку. Хвостові балки закінчуються двома кілями, до них за Н-подобною схемою приєднане горизонтальне оперення. Триколісне шасі під час польоту прибирається в гондоли двигунів та ніс літака[9].

Літак оснащений двома дизельними двигунами з подвійним турбонаддувом PD-170, розробленими Tusaş Engine Industries (TEI), оснащеними тягнучими трилопатевими гвинтами. За словами виробника, це дозволяє Аксунгуру здійснювати крейсерський політ з максимальною швидкістю 180 км/год і піднімати максимальне корисне навантаження 750 кг до висоти 7600 м, або піднятися до 11000 м з 150 кг корисного навантаження. Максимальне корисне навантаження літака на 375 % більше, ніж у попередника; максимальна злітна маса становить 3 300 кг. За оцінками, він повинен знаходитись у висоті 12 годин як штурмовий або морський патрульний літак та 24 години під час розвідувальних місій[4].

Дистанційне управління БПЛА виконується програмним забезпеченням, сумісним з DO-178B, на наземній станції управління та обладнанням, сумісним з DO-254, за допомогою подвійного резервного копіювання зашифрованого цифрового каналу передачі даних. Додаткова гнучкість роботи за межами зорового діапазону доступна через супутник зв'язку[4].

TAI планувала інтегрувати системи зброї, типові для винищувачів F-4 і F-16 в Aksungur в останньому кварталі 2019 року. Під кожним крилом розташовані три вузли підвіски для кріплення зовнішнього корисного навантаження, такого як боєприпаси або буї-гідролокатори[10]. Ці точки розраховані на навантаження 150, 300 і 500 кг. Пропоноване озброєння включає TEBER-81 (бомба з лазерним наведенням Mk-81), TEBER-82 (бомба з лазерним наведенням Mk-82), LUMTAS, MAM-L, Roketsan Cirit, MAM-C, HGK-3 (боєприпаси з точним наведенням)), KGK (82) (крилатий керований комплект) та мініатюрна бомба[4].

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

Загальні характеристики

  • Вантажопідйомність: 750 кг
  • Довжина: 12 m (39 ft 4 in)
  • Розмах: 24 m (78 ft 9 in)
  • Висота: 3 m (9 ft 10 in)
  • Порожня вага: 1 800 kg (3 968 lb)
  • Максимальна злітна вага: 3 300 kg (7 275 lb)
  • Силова установка: 2 × TEI PD170 4-cylinder liquid-cooled turbo-charged horizontally-opposed piston engine, 130–160 kW (170–220 hp) each
  • Повітряний гвинт: 3-лопатевий штовхаючий

Льотні характеристики

  • Крейсерська швидкість: 250 км/год (155 миль/год; 135 kn)
  • Дальність: 6 500 km (4 039 mi; 3 510 nmi)
  • Тривалість польоту: 49 годин[11]
  • Практична стеля: 12 192 m (40 000 ft)
  • Інше:

Озброєння

  • Точки підвіски: 6 with provisions to carry combinations of:
  • Ракети:
     — CIRIT — можливо ROKETSAN DSH (ракета проти підводного човна) та торпеди для виконання завдань морського патрулювання
  • Bombs: — MAM-L
     — MAM-C
     — LUMTAS
     — TEBER -81 (laser guided MK-81)
     — TEBER-82 (laser guided MK-82)
     — HGK-3 (Precision Guidance Kit)
     — KGK (82) (Winged Guidance Kit)

Дивитись також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Wong, Kelvin (17 квітня 2019). Turkey advances Anka-Aksungur MALE UAV development. Jane's 360. Архів оригіналу за 1 червня 2019. Процитовано 20 травня 2019.
  2. ↑ а б Turkish Aerospace Industries working on supersonic UAV. Daily Sabah. 5 травня 2019. Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 19 травня 2019.
  3. ↑ а б в Bekdil, Burak Ege (13 травня 2019). Turkish company reveals plans to develop a supersonic drone. Defense News. Sightline Media Group. Процитовано 19 травня 2019.
  4. ↑ а б в г AKSUNGUR - Yüksek Faydalı Yük Kapasiteli İHA [AKSUNGUR - High Useful Load Capacity UAV] (тур.). Türk Havacılık Uzay Sanayi. Архів оригіналу за 11 травня 2019. Процитовано 20 травня 2019.
  5. ↑ а б Turnbull, Grant (2 травня 2019). Aksungur UAV makes show debut after first flight. Flight Global. Reed Business Information Limited. Архів оригіналу за 27 червня 2019. Процитовано 26 червня 2019.
  6. ↑ ANKA'nın mirasçısı Aksungur İHA [Heir of ANKA Aksungur UAV]. TGRT News (тур.). 6 липня 2019. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 27 липня 2019.
  7. ↑ Stevenson, Beth (1 травня 2019). IDEF'19: Anka Aksungur to Fly with Turkish Engine by Year-end. Aviation International News. Midland Park, New Jersey: AIN Publications. Архів оригіналу за 27 червня 2019. Процитовано 27 червня 2019.
  8. ↑ Aksungur'un seri üretime hazır [Aksungur is ready for mass production]. CNN Türk (тур.). 5 липня 2019. Архів оригіналу за 27 липня 2019. Процитовано 27 липня 2019.
  9. ↑ TAI Aksungur Unmanned Aerial Vehicle (UAV) - Turkey. Military Factory. 13 травня 2019. Архів оригіналу за 27 червня 2019. Процитовано 26 червня 2019.
  10. ↑ Stevenson, Beth (12 червня 2019). Turkey Forges Ahead on Defense Ambitions. Aviation International News. Midland Park, New Jersey: AIN Publications. Архів оригіналу за 27 червня 2019. Процитовано 27 червня 2019.
  11. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 8 листопада 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=TAI_Aksungur&oldid=42344324