TRACE — Вікіпедія

Досліджувач корони та перехідної області (TRACE) у Сонця
Мистецька ілюстрація на тему TRACE на навколоземній орбіті
Мистецька ілюстрація на тему TRACE на навколоземній орбіті
Загальна інформація
Організація NASA
Дата запуску 2 квітня 1998 UT
Тривалість місії збігло 9493 діб
Тип телескопа Рефлектор з Касигренівським фокусом
Довжина хвилі біле світло (170 to 1000 нм)
UV (~121,6/155/~160/~170 нм)
EUV (17,1/19,5/28,4 нм)
Діаметр 30 cm
Поле зору 8.5 x 8.5 кутових хвилин
Фокальна відстань 8.66 м
Інструменти
ПЗЗ матриця 1024 x 1024 пікселів
Зовнішні посилання
Інтернет-сторінка http://trace.lmsal.com

TRACE (англ. Transition Region and Coronal Explorer або Досліджувач корони та перехідної області у Сонця) є космічним телескопом NASA розроблений для досліджень зв'язків між детальною структурою магнітних полів та відповідною поведінкою плазмових потоків на Сонці через отримання високоякісних зображень (з високою роздільною здатністю) сонячної фотосфери та перехідної області між фотосферою та сонячною короною. Основну увагу TRACE приділяє дослідженню детальної структури корональних магнітних петель, що виникають в глибоких шарах сонячної атмосфери. TRACE належить до категорії малих місій з дослідження космосу.

Цей супутник було збудовано у Космічному Центрі Польотів ім. Гударда (англ. Goddard Space Flight Center) NASA. Його телескоп зконструйовано консорціумом Цетром Передових Технологій (англ. Advanced Technology Center) на чолі з Мартіном Локхідом (англ. Lockheed Martin). Оптику було дизайновано й побудовано Смітсонівською Астрофізичною Обсерваторією (SAO) [Архівовано 22 лютого 2011 у Wayback Machine.] в Кембріджі. TRACE було запущено на орбіту 2 квітня 1998 р. за допомогою ракети-носія Пегас. Цей супутник має 30 см апертуру та 1024 x 1024 ПЗЗ детектор з полем зору 8.5 кутових хвилин. Точність наведення телескопа на об'єкт спостережень становить 0.1 кутових секунди. TRACE здатен реєструвати зкорельвоні зображення в області довжин хвиль видимого випромінювання, у вузькополосному фільтрі центрованому на лінію водню Лайман альфа й навіть в області ультрафіолету. Зазначені області довжин хвиль випромінювання відповідають різним емісійним температурам сонячної плазми, які сягають від 4000 °K до 4000000 °K. Його оптика застосовує спеціальну технологію багатьох шарів для фокусування в області EUV, чиє випромінювання майже не проходить крізь загальновживану оптику. Цю технологію було випробувано ще в 1980х та 1990х роках для знаття зображень Сонця приладами MSSTA[en] та NIXT[en].

Параметри орбіти[ред. | ред. код]

Фото-галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]