The Outer Worlds — Вікіпедія

The Outer Worlds
Розробник Obsidian Entertainment
Видавець Private Division
Жанр(и) Рольовий бойовик
Платформа  Microsoft Windows
 PlayStation 4
 PlayStation 5
 Xbox One
 Xbox Series
 Nintendo Switch
Дата випуску
25 жовтня 2019 року
  • PS4, Windows, Xbox One
    25 жовтня 2019 року
    Nintendo Switch
    5 червня 2020 року
    PS5, Xbox Series X/S
    7 березня 2023 року
Режим гри однокористувацький
Творці
Продюсер Ерік ДеМілт
Керівник(и) Леонард Боярські
Тім Кейн
Сценарист(и) Леонард Боярські
Ігродизайнер(и) Чарльз Стейплз
Програміст(и) Марк ДеЖорж
Художник(и) Даніель Альперт
Композитор(и) Джастін Белл
Технічні деталі
Рушій Unreal Engine 4
Носій  —
Наступна гра The Outer Worlds 2d
Офіційний сайт​(англ.)

The Outer Worlds (укр. Зовнішні світи) — відеогра жанру рольового екшену, розроблена Obsidian Entertainment і видана Private Division для PlayStation 4, Xbox One і Microsoft Windows 25 жовтня 2019 року.[1][2] Вихід для Nintendo Switch відбувся 5 червня 2020 року,[3] а 15 березня 2021 гра видана для PlayStation 5 та Xbox Series X.[4] The Outer Worlds позиціонується як духовна спадкоємиця перших двох частин Fallout. Вона має значну частку гумору й сатири на тему соціальної нерівності та гонитви можновладців за прибутками.[3][4]

Гра була номінована на низку нагород за сценарій, озвучення та візуальний дизайн — забрала додому п'ять нагород від NAVGTR Awards 2020[5] і Big Apple Award як «Гра року» на New York Game Awards 2020.[6]

Ігровий процес[ред. | ред. код]

Ігровий інтерфейс: на екрані життєві показники персонажа, компас та зброя, що використовується у поточний момент часу

Основи[ред. | ред. код]

The Outer Worlds — це рольовий бойовик з видом від першої особи. На початку гравцю належить створити свого персонажа, обравши його вигляд і характеристики. Всі головні характеристики поділяються за категоріями: тіло (сила і спритність), розум (інтелект і спостережливість) і особистість (привабливість і сила духу). Пропонується розподілити 6 очок характеристик — маючи високі одні, доведеться мати середні чи низькі інші. Після цього обираються дві початкові навички, такі як володіння певною зброєю чи красномовство. Наступною обирається кваліфікація (професія), що дає бонуси в якійсь зі сфер життя. Визначивши стать персонажа, гравець налаштовує тип його обличчя, зачіску та риси. Протагоніст володіє запасом здоров'я, що втрачається від поранень, а відновлюється під час сну або від прийому ліків. Також він може носити броню та різне спорядження. Отримані предмети знаходяться у інвентарі, де кожен предмет займає одну комірку. Більшість завдань можна виконати різними шляхами: відкритим боєм, приховано, або шляхом переговорів.[7] У бою герой може користуватися холодною або стрілецькою зброєю. Він здатний застосувати тактичне сповільнення часу, щоб обдумати дії. При цьому вичерпується шкала сповільнення, що поповнюється поза боєм. Влучання в різні частини тіла ворогів має різний ефект. Так, влучання в голову може осліпити ворога, тоді як в ногу — сповільнити. Зброя та броня з часом зношуються і їх слід лагодити на спеціальних верстаках. Приховане вирішення завдань передбачає скрадання в заростях чи за предметами, маскування. Герой також може взламувати замки, щоб знаходити нові маршрути або обкрадати скрині та шафи. Переговори можливі переконанням або погрозами. Зазвичай в кожному діалозі пропонується кілька варіантів відповіді на ту саму репліку. Якщо герой має певні характеристики, можуть відкритись додаткові варіанти. Наприклад, бандит дослухається до фізично розвиненого та харизматичного персонажа, а міська влада — до законослухняного героя.

З собою можна брати напарників, які не лише допомагають у виконання завдань, а й дають бонуси персонажу. Всього у грі доступно 6 напарників, але на завдання беруться тільки двоє з них. Для них пропонується обрати модель поведінки, спорядження та спеціалізації. В напарників є особливі завдання, виконавши які, протагоніст покращить стосунки з ними. За знищення ворогів і виконання завдань герой отримує досвід та змогу вдосконалювати свої параметри й здібності. Валютою слугують біти — коди, що можуть переноситись з однієї платіжної картки на іншу. Мобільною базою команді слугує космічний корабель, де зберігається й ремонтується спорядження, живуть напарники та на якому можна подорожувати ігровим всесвітом.[8][9]

Розвиток персонажа

Протагоніст володіє низкою характеристик. Сила впливає на ефективність у ближньому бою та те, скільки предметів персонаж може з собою носити. Від спритності залежить швидкість атак ближнього бою та перезарядки стрілецької зброї, швидкість зламу замків. Інтелект дає бонуси до критичних атак, визначає ефективність самолікування та спілкування. Спостережливість виражається у базових ушкодженнях, завдаваних персонажем, точності його атак, ухилянні від небезпек, шансі поцілити у вразливі місця ворогів, інженерних навичках. Привабливість впливає на початкову репутацію персонажа, перезарядку вмінь його напарників. Сила духу ж визначає ефективність лікування, здатність приховуватися, схиляти співрозмовників на свій бік.

Характеристики зумовлюють навички, кожна з яких включає кілька активних чи пасивних здібностей. Навички мають 5 рівнів опанування: новачок, любитель, знавець, експерт і майстер. Вклавши досвід, можна підвищити рівень володіння відповідною навичкою. Коли накопичується достатньо досвіду, герой здобуває новий рівень розвитку. Кожні два рівня дається очко вдосконалень характеристик, яке гравець може витратити на свій розсуд. Чужинець може зазнати штрафів, наприклад, якщо він часто отримує рани від певного типу ворогів, то надалі при зіткненні з ними його характеристики падають. У той же час кожна фобія дає додаткове очко вдосконалень характеристик.[8][9]

Синопсис[ред. | ред. код]

The Outer Worlds описує ретрофутуристичне майбутнє, що має своїм джерелом альтернативну історію нашого світу. В 1901 році президента США Вільяма Мак-Кінлі не було вбито, як наслідок бізнес-трасти продовжили розростатись. З часом вони розвинулись у мегакорпорації, що стали колонізувати космос. До часу подій гри зберігся модерний стиль, що сусідує з високими технологіями. Корпорації експлуатують робітників, визискуючи все більші прибутки.

У стані анабіозу колоністи вирушають до нових світів, де їм обіцяно ідеальне суспільство та багатство. Корабель «Надія» з ученими, інженерами та митцями летить до колоній системи Альсіон, подорож куди триватиме 10 років.[10]

Сюжет

Тут наведено основну сюжету лінію без побічних квестів.

Події починаються в 2355 році, коли «Надія» прибуває в систему Альсіон. Проте корабель виявляється пошкоджений і ніхто з жителів системи не наважується брати на себе відповідальність за його прийняття. За якийсь час учений Фінеас Веллс, переслідуваний владою за злочини, прилітає на «Надію». Він знаходить сотні тисяч колоністів у анабіозі та обирає одного для здійснення свого задуму. За Веллсом летить погоня, тож він пробуджує персонажа гравця та тікає разом з ним.

Веллс пояснює, що «Надія» через поломку двигуна пробула в космосі 70 років. Йому вдалося зберегти життя Чужинця завдяки лікам власного виробництва. Решту ж колоністів буде неможливо пробудити, якщо не дістати спеціальну речовину в одній з колоній. Веллс радить знайти для цього контрабандиста Готорна в домовленому місці.

Чужинець спускається на найближчу планету Терра-2 в капсулі, що падає на Готорна і вбиває його. Герой зустрічає охоронця, пораненого в сутичці з мародерами, від якого можна дізнатись деталі про місцевість навколо. Подолавши чи уникнувши звірів та мародерів він дістається до корабля Готорна «Безнадійний». Штучний інтелект корабля приймає його як нового капітана, проте кораблю потрібна деталь для ремонту. Чужинець вирушає на її пошуки та швидко дізнається, що корпорації експлуатують жителів планети. Там встановлено 16-игодинний робочий день, а бунтарів виганяють за межі міст, де вони або приречені на смерть, або збираються в банди. Добувши деталь або у влади міста Еджвотер, або в дезертирів, Чужинець вирушає на «Безнадійному» в подорож по Альсіону.

На планеті Візантій герой довідується про картографку Рейчел Локвуд, яка знає місцерозташування Веллса. Ад'ютантка «Комітету» — найвпливовішої фракції в системі, на ім'я Софія Аканде замовляє вбити картографку та забрати її карти, Чужинець може виконати завдання чи лишити Рейчел живою. Так чи інакше, він отримує карти і Софія доручає йому розшукати Веллса. Чужинцеві вдається знайти лабораторію розшукуваного та подати сигнал з його координатами — справжніми чи хибними. Після цього ад'ютантка дає завдання завадити конкурентам: припинити радіопередачі корпорації «Монарх» та знищити збитковий Еджвотер. Герой на свій розсуд допомагає «Комітету» чи рятує людей. Між тим Чужинець може довідатись, що зв'язок із Землею зник і це приховується владою.

Веллса заарештовують і доставляють до в'язниці «Лабіринт» на планеті Тартар. Залежно від попередніх дій гравця, той або лишається в неволі, або йому вдається втекти з-під варти. Веллс зв'язується з Чужинцем і просить переправити «Надію» до Тартару. Якщо при цьому герой має низький параметр інтелекту, він не справиться з керуванням і корабель полетить на зорю. В результаті всі на борту загинуть і гравець отримає передчасний фінал. Якщо Чужинець слухається Веллса та веде «Надію» до Тартару, Веллс піднімає бунт, звільняє ув'язнених і бере Софію в заручники. Чужинець може стати на бік Веллса чи Софії. Також він може послати корабель до придатнішої для життя Терри-2, після чого силою чи переконанням змусити Софію або самого главу «Комітету» Чарльза Роквелла звільнити Веллса.

Фінали:

  • Хороший фінал: Чужинець спрямовує «Надію» до Терри-2, де колоністи пробуджуються завдяки Веллсу. Планета завдяки прибулим спеціалістам згуртовується та стає незалежною, а «Комітет» втрачає владу. Хоча населення потерпає від багатьох лих, тепер люди самі вирішують свою долю.
  • Поганий фінал: Чужинець спрямовує «Надію» до Тартару, де колоністи пробуджуються. Колегія придушує почате Веллсом повстання і влада в Альсіоні стає ще суворішою, ніж була. Колоністів викидають з «Надії», а корабель використовують для заморозки робітників аби вони не витрачали марно харчі. Планети системи занепадають і лише Візантій розкошує, розтрачуючи залишки ресурсів.[10]

Розробка[ред. | ред. код]

The Outer Worlds був розроблений Obsidian Entertainment під видавництвом лейбла Take-Two Interactive Private Division.[11] Незважаючи на те, що Obsidian вже була придбана Microsoft Studios на момент анонсу гри, проєкт був у розробці задовго до цього моменту, і Take-Two забезпечила свої права на публікацію не залежно від контракту розробників з Microsoft.[12]

Тім Кейн і Леонард Боярскі, творці серії Fallout, виступили режисерами гри, черпаючи натхнення з культових Fallout, «Світляка», «Футурами», «Дедвуда» та «Справжньої мужності».[13] Дует режисерів сподівався знайти баланс між дурницею та драмою при створенні тону та оповіді гри.[14] Спочатку розглядалася можливість романів з персонажами,[15][16] але згодом сценаристи, Леонард Боярські і Меган Старкс, виключили цю опцію з гри.[17][18]

Гра розроблялася з 2016 року, коли під час інтерв'ю Game Pressure генеральний директор Obsidian Фергус Уркхарт зауважив, що невелика команда у студії, включаючи Кейна та Боярські, працює над «чимось абсолютно новим» на Unreal Engine.[19] Під час The Game Awards 2018 Obsidian представили The Outer Worlds ігровій спільноті.[14][15] Гру було випущено на платформах PlayStation 4, Windows та Xbox One 25 жовтня 2019 року.[2][19] У березні 2019 року було оголошено, що гра стане тимчасовим ексклюзивом Epic Games Store і Microsoft Store, а її випуск у Steam відкладено до 23 жовтня 2020 року,[1][20][21] що викликало обурення її шанувальників.[22] Версія на Nintendo Switch спочатку була запланована на 6 березня 2020 року, але була відкладена на 5 червня через проблеми, викликані пандемією COVID-19.[3]

7 березня 2023 року було випущено перевидання до гри під назвою The Outer Worlds: Spacer's Choice Edition для платформ Xbox Series X/S, PlayStation 5 і Microsoft Windows. Ремастер був розроблений Virtuos і включає в себе вміст оригінальної гри та всі випущені до неї розширення з оновленими візуальними ефектами та текстурами вищої роздільної здатності,[23] а також підвищений максимальний рівень протагоніста.[24] Оновлене видання спільнота розкритикувала за численні збої та гіршу, ніж оригінал, оптимізацію.[23][25][26]

Перше розширення гри Peril on Gorgon, було випущено 9 вересня 2020 року,[27][28] а друге під назвою Murder on Eridanos 17 березня 2021 року.[29]

Оцінки і відгуки[ред. | ред. код]

Ще до виходу The Outer Worlds позиціонувалась як спадкоємиця класичних частин серії Fallout. Їхнє протистояння загострилось зокрема з огляду на шквал критики, котрого зазнала Fallout 76. Звучали думки, що The Outer Worlds більше схожа на Fallout, ніж ігри самої серії Fallout останніх років.[41][42]

The Outer Worlds зібрала на агрегаторі Metacritic середні оцінки 82-85 балів для різних платформ.[30]

IGN оцінили гру в 8,5 балів з 10 з вердиктом: «Завдяки The Outer Worlds, Obsidian знайшли власний шлях у просторі між Bethesda й BioWare, і він чудовий. А враховуючи, що новим RPG від будь-якого з цих впливових розробників уже чимало років, ця гра не могла бути сприйнята краще. Вона не така багата на дослідження, як один великий відкритий світ, але все ж містить велику частку гнучких квестів і більших конфліктів з низки менших. А системи боїв, персонажів та супутників надають нового поштовху існуючим ідеям, змушуючи відчувати їх як власні достоїнства, а не копії».[33]

GameSpot відмітили якісну роботу над текстами, багатогранних персонажів, побудову квестів, яскравий світ гри та бої. Разом з тим було розкритиковано надміру легкі бої та незручну роботу з інвентарем. «The Outer Worlds затягує впродовж усього часу, і це чудовий приклад того, як просувати традиційні акуратні RPG в гострому, сучасному досвіді».[39]

До лютого 2020 року було продано більше двох мільйонів копій гри,[43] до травня 2021 року понад три мільйони,[44] а до серпня 2021 року вже понад чотири мільйони копій.[45]

Нагороди[ред. | ред. код]

Рік Нагорода Категорія Результат Примітки
2019 Game Critics Awards «Найкраще шоу» Номінація [46]
«Краща оригінальна гра» Перемога
«Краща гра для ПК» Номінація
«Краща рольова гра» Номінація
Golden Joystick Awards «Гра року» Номінація [47]
The Game Awards 2019 «Гра року» Номінація [48]
«Кращий наратив» Номінація
«Краща роль» (Ешлі Берч) Номінація
«Краща рольова гра» Номінація
2020 D.I.C.E. Awards «Видатний сценарій» Номінація [49]
«Краща рольва гра» Перемога
Game Developers Choice Awards «Кращий наратив» Номінація [50]
SXSW Gaming Awards «Найперспективніша нова інтелектуальна власність» Перемога [51]
«Досконалість у візуальних досягненнях» Номінація
British Academy Games Awards «Кращий наратив» Номінація [52]
Неб'юла «Кращий сценарій» Перемога [53]
GLAAD Media Awards «Видатна відеогра» Перемога [53]
NAVGTR Awards «Кращий художній дизайн/Фантастика» Перемога [5]
«Кращий дизайн персонажів» Перемога
«Краща оригінальна рольва гра» Перемога
«Краща комедійна роль/Другого плану» (Ешлі Берч) Перемога
«Кращий комедійний сценарій» Перемога

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Obsidian's 'The Outer Worlds' launches on October 25th. Engadget (амер.). Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 16 березня 2021.
  2. ↑ а б Alexander, Julia (6 грудня 2018). Obsidian’s The Outer Worlds looks like sci-fi Fallout. The Verge (англ.). Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 16 березня 2021.
  3. ↑ а б в The Outer Worlds Will Release On Switch This June - IGN (англ.), архів оригіналу за 8 квітня 2020, процитовано 16 березня 2021
  4. ↑ а б Outer Worlds Patch Makes Game Run At 60 FPS On PS5 & Xbox Series X. ScreenRant (амер.). 15 березня 2021. Архів оригіналу за 15 березня 2021. Процитовано 16 березня 2021.
  5. ↑ а б 2019 Winners | NAVGTR (амер.). Процитовано 24 березня 2023.
  6. ↑ Meitzler, Ryan (22 січня 2020). The New York Video Game Awards 2020 Winners Revealed; The Outer Worlds Takes Game of the Year. DualShockers (англ.). Процитовано 24 березня 2023.
  7. ↑ Mejia, Ozzie (7 грудня 2018). The Outer Worlds preview: Flaws in the system. Shacknews (англ.). Процитовано 24 березня 2023.
  8. ↑ а б The Outer Worlds Review - IGN (англ.), архів оригіналу за 22 жовтня 2019, процитовано 29 жовтня 2019
  9. ↑ а б The Outer Worlds Review - My Space Jam. GameSpot (амер.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  10. ↑ а б Clark, Justin. The entire story of The Outer Worlds explained. Looper.com (амер.). Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 6 грудня 2019.
  11. ↑ O'Connor, Alice (7 грудня 2018). Obsidian Entertainment announce The Outer Worlds. Rock, Paper, Shotgun. Архів оригіналу за 13 грудня 2018. Процитовано 24 березня 2023.
  12. ↑ Hall, Charlie (7 грудня 2018). The Outer Worlds isn’t a Microsoft game, even though it’s buying Obsidian. Polygon (амер.). Процитовано 24 березня 2023.
  13. ↑ The Outer Worlds co-designers: Our games never take themselves too seriously. GOG.com (амер.). Процитовано 24 березня 2023.
  14. ↑ а б Fenlon, Wes (7 грудня 2018). Obsidian's The Outer Worlds blends Firefly and Fallout into a bold, open-ended sci-fi RPG. PC Gamer (англ.). Процитовано 24 березня 2023.
  15. ↑ а б Hall, Charlie (7 грудня 2018). Three things we learned about Obsidian’s new RPG, The Outer Worlds. Polygon (амер.). Процитовано 24 березня 2023.
  16. ↑ Cooper, Dalton (28 жовтня 2019). Here's Why The Outer Worlds Doesn't Have Romance Options. Game Rant (англ.). Процитовано 24 березня 2023.
  17. ↑ Ip, Chris (13 червня 2019). Where ‘The Outer Worlds' gets its sense of humor. Engadget (амер.). Процитовано 24 березня 2023.
  18. ↑ Vitale, Bryan. The Outer Worlds at E3 2019: Interview with Game Director Leonard Boyarsky | RPG Site. www.rpgsite.net (англ.). Процитовано 24 березня 2023.
  19. ↑ а б Purtak, Sebastian (12 грудня 2019). Successors of Cities Skylines - The Best Upcoming City-building Games. Gamepressure.com (англ.). Процитовано 24 березня 2023.
  20. ↑ The Outer Worlds у Steam. store.steampowered.com (укр.). Процитовано 24 березня 2023.
  21. ↑ Wilde, Tyler; Lahti, Evan (20 березня 2019). The Outer Worlds and Control will launch on the Epic Store, not Steam. PC Gamer (англ.). Процитовано 24 березня 2023.
  22. ↑ Coberly, Cohen (20 березня 2019). The Outer Worlds won't launch on Steam, will be an Epic Games Store and Microsoft Store exclusive. TechSpot (амер.). Процитовано 24 березня 2023.
  23. ↑ а б Nightingale, Ed (9 березня 2023). The Outer Worlds: Spacer's Choice Edition criticised by players for poor performance. Eurogamer.net (en-gb) . Процитовано 24 березня 2023.
  24. ↑ Kuhnke, Oisin (27 лютого 2023). The Outer Worlds: Spacer's Choice Edition brings the RPG to new-gen consoles next week. VG247 (англ.). Процитовано 24 березня 2023.
  25. ↑ Wolens, Joshua (8 березня 2023). The Outer Worlds' new version is getting slammed on Steam—'Spacer's Choice Edition: now with 200% more performance issues!'. PC Gamer (англ.). Процитовано 24 березня 2023.
  26. ↑ Archer, James (9 березня 2023). Something is terribly wrong with The Outer Worlds: Spacer’s Choice Edition’s PC performance. Rock, Paper, Shotgun (англ.). Процитовано 24 березня 2023.
  27. ↑ Chalk, Andy (23 липня 2020). The Outer Worlds' first DLC expansion will add 'a substantial amount of content'. PC Gamer (англ.). Процитовано 24 березня 2023.
  28. ↑ Marshall, Cass (23 липня 2020). The Outer Worlds’ first DLC adds a new planet to the main story. Polygon (амер.). Процитовано 24 березня 2023.
  29. ↑ Kent, Emma (9 лютого 2021). The Outer Worlds' next expansion will launch by April. Eurogamer.net (en-gb) . Процитовано 24 березня 2023.
  30. ↑ а б The Outer Worlds PC. metacritic.com. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
  31. ↑ The Outer Worlds PS4. metacritic.com. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
  32. ↑ The Outer Worlds Xbox One. metacritic.com. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
  33. ↑ а б Stapleton, Dan (22 жовтня 2019). The Outer Worlds Review. ign.com. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
  34. ↑ Senior, Tom (22 жовтня 2019). The Outer Worlds Review. pcgamer.com. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
  35. ↑ Avard, Alex (22 жовтня 2019). The Outer Worlds Review: "Obsidian operating at the top of its game". gamesradar.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
  36. ↑ Harmon, Josh (22 жовтня 2019). The Outer Worlds review. egmnow.com. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
  37. ↑ Juba, Joe (22 жовтня 2019). The Outer Worlds Review – Good Company. gameinformer.com. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
  38. ↑ Carter, Chris (22 жовтня 2019). Review: The Outer Worlds. destructoid.com. Архів оригіналу за 31 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
  39. ↑ а б Tran, Edmond (22 жовтня 2019). The Outer Worlds Review - This Is My Space Jam. gamespot.com. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
  40. ↑ Bailey, Dustin (22 жовтня 2019). The Outer Worlds review – funny business. pcgamesn.com. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
  41. ↑ The Outer Worlds Vs. Fallout: Which Is Better?. TheGamer (амер.). 5 листопада 2019. Архів оригіналу за 11 листопада 2019. Процитовано 11 листопада 2019.
  42. ↑ Ackerman, Dan. The Outer Worlds vs. Fallout 76: Falling forward. CNET (англ.). Архів оригіналу за 11 листопада 2019. Процитовано 11 листопада 2019.
  43. ↑ Gibson, Alex (6 лютого 2020). Take-Two: The Outer Worlds Has Sold 2 Million Units, Borderlands 3 Sold 8 Million. Twinfinite (амер.). Процитовано 24 березня 2023.
  44. ↑ Sinha, Ravi (19 травня 2021). The Outer Worlds Sales Pass 3 Million. GamingBolt (амер.). Процитовано 24 березня 2023.
  45. ↑ Mahmoud, Mustafa (4 серпня 2021). The Outer Worlds has sold over 4 million copies | KitGuru (амер.). Процитовано 24 березня 2023.
  46. ↑ Nunneley-Jackson, Stephany (27 червня 2019). E3 2019 Game Critics Awards - Final Fantasy 7 Remake wins Best of Show. VG247 (англ.). Процитовано 24 березня 2023.
  47. ↑ GamesRadar Staff (25 жовтня 2019). Vote now for your Ultimate Game of the Year in the Golden Joystick Awards 2019. gamesradar (англ.). Процитовано 24 березня 2023.
  48. ↑ The Game Awards 2019: All Nominees [Update]. GameSpot (амер.). Процитовано 24 березня 2023.
  49. ↑ Chalk, Andy (13 січня 2020). Control and Death Stranding get 8 nominations each for the 2020 DICE Awards. PC Gamer (англ.). Процитовано 24 березня 2023.
  50. ↑ Shanley, Patrick (8 січня 2020). ‘Death Stranding’ Leads Game Developers Choice Awards Nominees. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 24 березня 2023.
  51. ↑ 2020 SXSW Gaming Awards Nominees Revealed. www.noobfeed.com. Процитовано 24 березня 2023.
  52. ↑ Stuart, Keith (3 березня 2020). Death Stranding and Control dominate Bafta games awards nominations. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 24 березня 2023.
  53. ↑ а б Liptak, Andrew (31 травня 2020). Announcing the 2019 Nebula Awards Winners!. Tor.com (амер.). Процитовано 24 березня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=The_Outer_Worlds&oldid=41069835