Volvo — Вікіпедія

AB Volvo
Aktiebolaget Volvo
Тип Акціонерне товариство
Форма власності Aktiebolag
Галузь машинобудування
Спеціалізація транспортне машинобудування
Засновано 1927
Засновник(и) SKF
Штаб-квартира Гетеборг, Швеція Швеція
Територія діяльності увесь світ
Ключові особи Finn Johnsson (голова ради директорів)
Leif Johansson (головний виконавчий директор)
Продукція вантажівки, автобуси, двигуни, трактори, будівельні машини
Виторг 282,95 млрд. SEK (2014)[1]
Операційний прибуток (EBIT) 5,82 млрд. SEK (2014)[1]
Чистий прибуток 2,23 млрд. SEK (2014)[1]
Співробітники 110 000 (2015)[1]
Дочірні компанії
  • Mack Trucks, Renault Trucks, UD Trucks, Volvo Construction Equipment, Volvo Buses, Volvo Truck Corporation, Volvo Penta
    VE Commercial Vehicles (50 %)
  • Volvo Group
    CMNS: Volvo у Вікісховищі

    Volvo (від лат. volvo — кочусь, катаюсь, їду) — також Volvo Group (швед. Aktiebolaget Volvo, AB Volvo), Акціонерне товариство Вольво — шведський концерн зі штаб-квартирою у місті Гетеборг.

    Історія[ред. | ред. код]

    Окрім всесвітньо відомих легкових та вантажних автомобілів і автобусів, концерн виробляє тягачі, причепи, трактори, будівельні машини і обладнання; корабельні і човнові мотори, двигуни, механізми та пристрої для авіаційної і космічної галузі; здійснює фінансовий сервіс.

    Станом на 2016, компанія була другим за розміром виробником важких вантажівок. З 1935 року входить до лістингу Стокгольмської фондової біржі, а в період з 1985 по 2007 рік входила до індексу NASDAQ.

    У Швеції у квітні 2018-го компанія Volvo створила електробус, який зможе заряджатись на кожній зупинці.[2] З червня 2018-го ці електробуси повинні курсувати містом Ґетеборґ, а серійне виробництво цього транспорту заплановано на 2019 рік. Окрім того, Volvo створила власний концепт електровантажівки, яка також почне серійно вироблятись 2019-го.[2]

    15 листопада 2021 року, стало відомо що шість компаній-виробників автомобілів підписали декларацію про те, що вони до 2040 року відмовляться від випуску автомобілів із бензиновими двигунами. Серед підписантів була й Volvo.[3]

    У лютому 2022 року, після повномасштабного вторгнення РФ до України, компанія зупинила виробництво у РФ, а у жовтні оголосила про плани повністю продати весь свій місцевий бізнес[4].

    У вересні 2023 року російська влада конфіскувала завод Volvo на території Росії, передавши їх неназваному російському "інвестору"[5].

    Компанії, що входять в Volvo Group[ред. | ред. код]

    У 1999 році концерн Volvo продав свій легковий підрозділ Volvo Cars компанії Ford за 6,45 млрд доларів.

    У 2010 власником «Volvo Car Corporation» стала Zhejiang Geely Holding Group Co.[6]

    Основні виробники автомобілів і автобусів марки «Volvo»[ред. | ред. код]

    У Швеції[ред. | ред. код]

    За кордоном[ред. | ред. код]

    Галерея[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. а б в г Interim Results 2014 (PDF). Volvo. Архів оригіналу (PDF) за 25 лютого 2015. Процитовано 25 лютого 2015.
    2. а б Електробуси Volvo будуть підзаряджатись під час зупинок. Tokar.ua (uk-UA) . 22 травня 2018. Архів оригіналу за 28 травня 2018. Процитовано 28 травня 2018.
    3. 6 автокомпаній до 2040 року повністю перейдуть на випуск електоркарів. minfin.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
    4. Volvo хоче продати свій бізнес у Росії, - ЗМІ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 21 жовтня 2022.
    5. Кремль відібрав завод шведського автоконцерну Volvo на території Росії. РБК-Украина (укр.). Процитовано 9 вересня 2023.
    6. Ford closes deal with China's Geely to sell Volvo. MarketWatch. 28 березня 2010. Архів оригіналу за 31 березня 2010. Процитовано 28 березня 2010.

    Посилання[ред. | ред. код]