Єсентуки (мінеральна вода) — Вікіпедія

Єсентуки́ — мінеральні води популярного великого бальнеологічного курорту Росії Єсентуки, що спеціалізується на лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту, печінки та порушення обміну речовин.

Базовими лікувальними засобами курорту є понад двадцять джерел мінеральних вод. Найбільш відомі серед них: «Єсентуки № 20», «Єсентуки № 17», «Єсентуки № 4», «Єсентуки № 2 (нова)» та багато інших. Води джерел використовуються для пиття, прийому ванн, зрошень, інгаляцій. У лікувальних цілях (грязелікування) також використовують сульфідну мулову грязь Тамбуканського озера.

Історична довідка[ред. | ред. код]

День заснування міста-курорту Єсентуки відзначається 27 серпня^[1]. Як курорт Єсентуки визнали пізніше П'ятигорська і Желєзноводська. У 1847 році намісник на Кавказі князь Воронцов затверджує проект галереї, що являє собою будівлю на англійський манер з візантійськими і мавританськими елементами архітектури та джерелом мінеральної води Єсентуки № 17. Її відкриття відбулося через чотири роки — в 1856-му.

Після завершення будівництва залізничної гілки до станції Єсентуки, потік відпочиваючих різко збільшився. Популярність курорту на початок ХХ століття досягла величезних розмірів: за показником відвідуваності Єсентуки впевнено вийшли на перше місце. Курорт Єсентуки розширюється: будуються санаторії, грязелікарні, готелі. До 1917 року в нинішній курортній зоні було побудовано затишне дачне селище, кожна будівля у якому стала маленьким архітектурним шедевром.

Справжня курортна історія Єсентуків почалася 1925-го, коли всі великі споруди були перетворені в санаторії. Поряд з цим в місті будувалися нові здравниці. Постійно велися роботи з озеленення та благоустрою міста. Саме з 1925 року станиця Єсентукська отримала назву «місто-курорт Єсентуки».

У роки Другої світової війни курорт Єсентуки був тимчасово окупований. 11 січня 1943 року Єсентуки звільнені від загарбників^[1]. 5 червня 1964 року Рада Міністрів РРФСР ухвалила директиву «Обмежити прописку громадян в містах-курортах П'ятигорську, Кисловодську, Желєзноводську, Єсентуках, Мінеральних Водах і прилеглих до них населених пунктах Ставропольського краю»^[2].

21 червня 2002 місто-курорт значно постраждало від руйнівної повені на річках Подкумок та Бугунта.

5 грудня 2003 у другому вагоні приміського електропоїзда, що прямував за маршрутом Кисловодськ — Мінеральні Води о 7 годині 42 хвилини (за московським часом) при під'їзді до залізничного вокзалу станції Єсентуки стався теракт. В результаті вибуху загинуло 36 осіб, ще 155 отримали поранення.

Різновиди та хімічний склад[ред. | ред. код]

Ессентукськє родовище містить вуглекислі (концентрація розчиненого СО₂ 1,0—3,0 г/дм³) хлоридно-гідрокарбонатні натрієві води типу «Єсентуки №4» з мінералізацією 7—10 г/дм³ (на терині санаторію пробурено 11 свердловин^[3]) і типу «Єсентуки №17» з мінералізацією 10—15 г/л (5 джерел^[3]); сероводородно-вуглекислі хлоридно-гідрокарбонатні натрієві води середньої мінералізації та інші. Сумарна віддача Ессентукских і Бештаугорских родовищ перевищує 800 м³/добу. Мінеральні води використовуються на курорті Єсентуки для питного лікування та проведення зовнішніх процедур^[4].

Мінералізація і основний іонний склад (мг/дм³) деяких мінеральних вод міста-курорту Єсентуки^[5]:

«Єсентуки № 20» — столова прісна питна вода з низькою мінералізацією зі свердловини № 2Б Бештаугорського родовища, а також вода Юцкого джерела П'ятигорського родовища^[12].

«Єсентуки Нова» — суміш мінеральних вод Ессентукского родовища із свердловин № 1-КМВ-біс № 55 змішаних в пропорції 1:2 і джерельної води^[13].

Лікувальні властивості[ред. | ред. код]

До лікувальних і лікувально-столових мінеральних вод слід ставитися як до ліків, яки створені самою природою та приймати їх у визначений час і у зазначеному дозуванні суворо за призначенням лікаря. Мінеральні води курорту «Єсентуки» рекомендують для профілактики загострень та лікування різних хронічних захворювань (у стадії клініко-лабораторної ремісії)^[14]:

• шлунка,
• печінки,
• жовчного міхура,
• при подагрі, ожирінні і легкій формі цукрового діабету (компенсованого і без схильності до кетоацидозу).

Розташування джерел[ред. | ред. код]

На терені та в околицях міста-курорту Єсентуки пробурено багато свердловин, які відрізняються одна від одної не тільки датою буріння, але й за глибиною, а також хімічним складом води та її природною температурою. При цьому два джерела належать до групи сірководневих вуглекислих, за змістом сірководню (16—20 мг/дм³), мінералізації у межах 4,7—5,6 г/л і концентрації вуглекислоти не менше 1,0 г/л. Води цих джерел Єсентуків належать до бальнеологічної групи мінеральних вод, зі слабосульфидным складом^[3][15].

У 1967 році було пробурено та облаштовано свердловину під першим номером, яка розташована в чотирьох кілометрах північніше міста Єсентуки. За хімічним складом мінеральна вода з цієї свердловини відноситься до хлоридно-гидрокарбонатных вод, з підвищеним вмістом магнію і сульфатів, її природна температура досить висока: +42 °C. Безпосередньо на територію курорту вода з джерела № 1 подається не в чистому вигляді, а в суміші зі слабомінералізованою водою (мінералізація 0,7 г/л), яка надходить зі свердловини під номером 55, яка була пробурена ще в 1966 році. За хімічним складом (хлориди, гідрокарбонати, натрій, кальцій) та величиною природної температурі вода цього джерела подібна воді зі свердловини № 1. Розташована свердловина № 55 на невеликій відстані від свердловини № 1. При цьому обидві свердловини експлуатуються методом самовилива. Змішуються води із свердловин № 1 і № 55 в момент надходження в накопичувальні ємності Нижніх і Верхніх ванн (співвідношення 1:2)^[15]. При цьому змішана вода має хлоридно-сульфатно-гідрокарбонатний кальцієво-натрієвий з підвищеним вмістом іонів магнію склад (дуже близький до первозданного типу мінеральної води джерела № 20), її мінералізація — 3,0 г/л, вміст розчиненої вуглекислоти, перевищує 1,0 г/л. В 1987 році на основі цієї води, що отримала назву «Ессентукська нова», було організовано питний бювет^[3].

У 1989 році на терені Єсентуків побудована найбільша в країні питна галерея, розрахована на 5 000 відвідувань на добу. Архітектурне рішення галереї, у тому числі ротонда, яка була побудована з граніту та мармуру, стало справжньою окрасою міста-курорту. Мінеральні води «Єсентуки № 4», «Єсентуки № 17» і «Єсентуки Нова» надходять у галерею зі свердловин, яки належать до Ессентукского та Бештаугорского родовищ^[16].

Промислове виробництво[ред. | ред. код]

У роздрібній торговельній мережі є в наявності великий вибір мінеральних вод «Єсентуки» від різних виробників (також зустрічаються і підробки). Незважаючи на це, необхідно чітко уявляти собі, що цілющі властивості мінеральної води досить складно зберегти в повному обсязі. На думку лікарів курорту Єсентуки, найбільший лікувальний ефект дає дозований прийом мінеральної води безпосередньо з бювету, куди вода надходить зі свердловини не втративши своєї природної температури. Після виходу на поверхню, мінеральна вода остигає на відкритому повітрі та протягом 15—20 хвилин втрачає частину катіонів, а разом з ними і частину своїх лікувальних властивостей. Тим не менш, під контролем фахівців певна кількість мінеральних вод бальнеологічного курорту розливається в склотару на заводах, що розташовані у місті Єсентуки. Для максимального збереження лікувальних властивостей мінеральну воду, отриману з свердловин, обробляють розчином срібла. При дотриманні умов зберігання пляшок в горизонтальному положенні в темному і прохолодному приміщенні мінеральна вода здатна не втрачати цілющих якостей протягом практично необмеженого періоду часу. Необхідно пам'ятати, що збереження лікувальних властивостей будь-якої мінеральної води можливе тільки у скляній тарі^[14].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Єсентуки — офіційний сайт адміністрації міста [Архівовано 18 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)