Інгрід Добеші — Вікіпедія

Інгрід Добеші
нід. Ingrid Daubechies
Народилася 17 серпня 1954(1954-08-17)[1] (69 років)
Houthalen-Helchterend, Маасейк[d], Лімбург, Бельгія
Країна  Бельгія
 США
Діяльність математик, фізик, викладачка університету
Галузь математика
Відома завдяки Вейвлет, wavelet analysisd і стиснення зображень
Alma mater Брюссельський вільний університет (1980)[2]
Науковий ступінь доктор філософії (1980)
Науковий керівник Jean Reignierd[3] і Alex Grossmannd[3]
Заклад Принстонський університет[4], Дюкський університет[4][5], Університет Мічигану, Брюссельський вільний університет[4] і Ратґерський університет[4]
Членство Національна академія наук США[6], Американська академія мистецтв і наук, Європейська академія[7], Нідерландська королівська академія наук, Леопольдина, Society for Industrial and Applied Mathematics[8], Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd, Американське математичне товариство[9][10], Асоціація жінок у математиці[11] і Лондонське математичне товариство
Magnum opus Вейвлети Добеші
Титул барон
У шлюбі з Роберт Кальдербанк
Нагороди

Грант Ґуґґенгайма (2010)

стипендія МакАртура (1992)

Медаль Бенджаміна Франкліна (2011)

Гіббсівська лекція (2005)

медаль Онсагераd

Honorary doctoral degree of the Pierre and Marie Curie Universityd (2005)

Gauss Lectureshipd (2015)

Maryam Mirzakhani Prize in Mathematicsd (2000)

BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Awards (2012)

Ruth Lyttle Satter Prize in Mathematicsd (1997)

honorary doctor of the Norwegian University of Science and Technologyd

Fellow of the Association for Women in Mathematicsd (2019)

член товариства промислової та прикладної математикиd (2009)

премія Фредеріка Ессера Неммерса з математики (2012)

член Американської асоціації сприяння розвитку наукиd (2011)

Steele Prize for Mathematical Expositiond (1994)

Steele Prize for Seminal Contribution to Researchd (2011)

Sofia Kovalevsky Lectured (2005)

Премія принцеси Астурійської за технічні та наукові дослідження[d] (2020)

почесний доктор Гассельтського університетуd (28 травня 2008)

Inspiring Fifty Belgiumd (2020)

honorary doctorate at École Normale Supérieure de Lyond

член Американського математичного товаристваd (2013)

Gouden Penningd (2005)

премія Вольфа у математиці (2023)

John von Neumann Prized (2001)

Okawa Prized (2011)

Noether Lectured (2006)

премія Принца Астурійського

премія L’Oréal — ЮНЕСКО «Для жінок у науці» (2019)

IEEE Jack S. Kilby Signal Processing Medald

Сайт pacm.princeton.edu/~ingrid/

Баронеса Інґрід Добеші (17 серпня 1954(1954-08-17), Houthalen-Helchterend, Лімбург) — бельгійська науковиця з фізики та математики. Протягом 2004 та 2011 років вона була професором математики та факультету прикладної математики в Принстонському університеті. Викладала в Принстоні протягом 16 років. У січні 2011 року викладала в Дюкському університеті, будучи на посаді професора математики. Вона була першою жінкою, яка стала президентом Міжнародного математичного союзу. Також відома завдяки своїм дослідженням використання вейвлетів у стисненні зображень.

Біографія[ред. | ред. код]

Добеші народилася в Хоутхален[en], Бельгія, дочка Марселя Добеші (цивільний гірничий інженер) та Сімонни Дюран (тоді домогосподарка, пізніше кримінолог). Інгрід пам'ятає, що коли вони була маленькою і не могла заснути, вона не рахувала числа, як і слід було очікувати від дитини, а множила числа на два з пам'яті. Таким чином, як дитина, вона вже ознайомилась з властивостями експоненціального зростання. Її батьки дізнались, що математичні поняття, такі як конус і тетраедр, були знайомі їй, перш ніж їй виповнилося шість років. Вона перевершувала всіх в початковій школі, тому її переводили до наступного класу, вже після трьох місяців.

В 17 років, після закінчення ліцею в Тюрнхауті[en], вона поступила до Брюссельського вільного університету.[12] В 1975 році Добеші закінчила свої студентські дослідження в галузі фізики в Брюссельському університеті. Протягом наступних декількох років, вона кілька разів відвідувала CNRS центр теоретичної фізики в Марселі, де вона співпрацювала з Алексом Гроссманном; ця робота стала основою для її докторської дисертації в квантовій механіці.[12]

Вона отримала ступінь доктора філософії в теоретичній фізиці в 1980 році і продовжила свою дослідницьку кар'єру в Брюссельському вільному університеті до 1987 року, піднімаючись по кар'єрних сходах до посади приблизно еквівалентної асистенту-професору з досліджень у 1981 році, і доценту досліджень у 1985, які фінансувались за рахунок співучасті з NFWO (Nationaal Fonds voor Wetenschappelijk Onderzoek). У 1985 році Добеші зустріла математика Роберта Калдербенка, на 3-місячному візиті по обміну з AT&T Bell Laboratories, Нью-Джерсі в основане Philips дослідження Брюссельське математичне відділення; вони одружилися в 1987 році, після того, як Добеші провела більшу частину 1986 року як гість-дослідник у Курантовському Інституті математичних наук[en].

В Курантові вона зробила її саме відоме відкриття: на основі технології квадратурних дзеркальних фільтрів[ru], вона побудувала безперервні вейвлети з компактною підтримкою, які потребують лише кінцеву кількість обробки, таким чином, дозволяє теорії вейвлетів увійти в область цифрової обробки сигналів. У липні 1987 року Добеші вступила в Мюррей Хілл AT&T Bell Laboratories, Нью-Джерсі. У 1988 році вона опублікувала результат в журнал Communications on Pure and Applied Mathematics[en].[12][13]

З 1994 по 2010 рік, Добеші була професором в Принстонському університеті, де вона була особливо активна, в рамках програми в галузі прикладної і обчислювальної математики. Вона була першою жінкою-професором математики в Принстоні. У січні 2011 року вона перейшла до Дюкського університету, щоб викладати як професор математики. Нині вона професор факультету математики і електротехніки та обчислювальної техніки в Дюкському університеті.[14] Влітку 2016 року вона і Хікуюнг Хан заснували Дюкський літній математичний гурток для жінок.[15] У 2012 році король Бельгії Альберт II надав їй титул баронеси. Добеші і Калдербенк мають двоє дітей, Майкл і Каролін Калдербенк.

Ім'я Добеші широко асоціюється з

Нагороди[ред. | ред. код]

Її нагородили премією Луї Емпеніан з фізики в 1984 році, яка присуджується один раз в п'ять років бельгійському вченому на основі роботи, виконаної у віці до 29 років. В період з 1992 по 1997 рік вона була членом Фонду Макартурів[en] і в 1993 році була прийнята до Американської академія мистецтв і наук.

У 1994 році вона отримала премію від Американського математичного товариства для презентації її книжки «Десять лекцій з вейвлетів» і запросили виступити з пленарною доповіддю на Міжнародному конгресі математиків в Цюріху.

У 1997 році вона була удостоєна премії AMS Рут Літл Саттер. Інгрід Добеші була обрана членом Національної академії наук США в 1998 році.[16] Вона стала іноземним членом Королівської Нідерландської академії мистецтв і наук в 1999 році.[17] У 2000 році Добеші стала першою жінкою, що отримала премію Національної академії наук в області математики, яка вручається кожні 4 роки за видатні досягнення в публікації математичних досліджень. Нагорода була призначена їй «за фундаментальні відкриття вейвлетів і розширення вейвлетів, так і за її роль в створенні вейвлетових методів, основний практичний інструмент прикладної математики».

У січні 2005 року Добеші стала тільки третьою жінкою з 1924 року, яка провела Гиббсовську лекцію, яка була спонсорована Американським математичним товариством. Її тема була «Взаємодія між аналізом і алгоритмом». Інгрід Добеші була 2006 Emmy Noether Lecturer[en] в Сан Антоніо на Спільних Математичних Зустрічах[en].[18] В вересні 2006 року, the Pioneer Prize, від Міжнародного Консільума індустріальної та прикладної математики, спільно присуджена Інгрід Добеші і Хеінс Енгл.

У 2012 році отримала премію Неммерса з математики, Північно-Західний університет.[19] У 2015 році Гаусс Лекція[en] в Німецькому математичному товаристві[en]. Вона виграла у 2012 році BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Awards у категорії фундаментальних наук (спільно з Девідом Мамфордом).

Публікації[ред. | ред. код]

  • Ten Lectures on Wavelets. Philadelphia: SIAM. 1992. ISBN 0-89871-274-2.[20]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. SNAC — 2010.
  2. http://fds.duke.edu/db/aas/math/faculty/ingrid/
  3. а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  4. а б в г https://belgium.inspiringfifty.org/news/inspiring-fifty-belgium-ingrid-daubechies
  5. https://ece.duke.edu/faculty/ingrid-daubechies
  6. http://www.nasonline.org/member-directory/members/3002628.html
  7. https://www.ae-info.org/ae/User/Daubechies_Ingrid
  8. https://www.siam.org/prizes-recognition/fellows-program/all-siam-fellows
  9. http://www.ams.org/fellows_by_year.cgi?year=2013
  10. http://www.ams.org/news?news_id=1680
  11. https://awm-math.org/awards/awm-fellows/2019-awm-fellows/
  12. а б в Alles voor de wetenschap: Aflevering 5: Ingrid Daubechies [Everything for the science: Episode 5: Ingrid Daubechies] (Television production) (Dutch) . Belgium: Canvas. 27 лютого 2011. Подія сталася на 21:40. Процитовано 4 березня 2013. {{cite AV media}}: |archive-url= вимагає |archive-date= (довідка) Архівована копія. Архів оригіналу за 2 березня 2013. Процитовано 18 лютого 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. I. Daubechies, Orthonormal bases of compactly supported wavelets, Comm. Pure & Appl. Math., 41 (7), pp. 909—996, 1988.
  14. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 червня 2019. Процитовано 2 травня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  15. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 червня 2016. Процитовано 2 травня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  16. Personal entry [Архівовано 29 червня 2011 у Wayback Machine.], United States National Academy of Sciences
  17. Ingrid Daubechies. Royal Netherlands Academy of Arts and Sciences. Архів оригіналу за 29 січня 2016. Процитовано 29 січня 2016.
  18. The Emmy Noether Lectures. Асоціація жінок у математиці. Архів оригіналу за 26 квітня 2009. Процитовано 3 травня 2011.
  19. The Frederic Esser Nemmers Prize in Mathematics. Northwestern University. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 27 квітня 2013.
  20. Meyer, Yves (1993). Review: An introduction to wavelets, by Charles K. Chui; Ten lectures on wavelets, by Ingrid Daubechies. Bull. Amer. Math. Soc. (N.S.). 28 (2): 350—360. doi:10.1090/S0273-0979-1993-00363-X. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 3 травня 2017.