Інтерференція (лінгвістика) — Вікіпедія

Інтерфере́нція (від лат. inter — між, взаємно та ferens, ferentis — який несе, переносить)^[1] — взаємодія мовних систем в умовах білінгвізму, яка виникає або у процесі мовних контактів, або у процесі індивідуального засвоєння нерідної мови^[2]. Відповідно, розрізняють колективну та індивідуальну інтерференцію. У процесі інтерференції відбувається процес мимовільного, спонтанного перенесення (звідси й латинська назва поняття), накладання ознак системи однієї мови на систему іншої. Результат такого перенесення виявляється в появі відхилень від норми та системи однієї мови під впливом іншої. Головне джерело інтерференції — розбіжності в системах взаємодіючих мов. У науковій літературі, зокрема, уживають терміни мовна інтерференція та лінгвальна інтерференція. Поняттям інтерференція також безпосередньо позначають її наслідок.

Лінгвальна інтерференція може виявлятися абсолютно на всіх рівнях мови: від фонологічного до синтаксичного. Однак інтерференція особливо помітна у фонетиці. Кожна людина володіє притаманною її рідній мові артикуляційною базою, яка часто стає на заваді вивчення фонетики іншої мови, спричиняючи, таким чином, акцент. Скажімо, ті, для кого російська мова є рідною, спілкуючись українською, пом'якшують у вимові шиплячі [ч'ай], [ч'ого], оглушують кінцеві приголосні [сказаф], [написаф], що порушує українську орфоепічну норму. В українців та росіян виникають труднощі з вимовою англійських інтердентальних звуків [ð] та [θ], французького увулярного (язичкового) [r].

Залишкова інтерференція[ред. | ред. код]

Інтерференцію розглядають як на рівні синхронії, так і діахронії. Мови, що зазнали інтерференційного впливу в минулому, можуть містити його сліди у вигляді субстрату та суперстрату.

Дослідження інтерференції[ред. | ред. код]

Мовну інтерференцію активно досліджували та досліджують як вітчизняні, так і зарубіжні лінгвісти. До питань мовної інтерференції зверталися Ю. О. Жлуктенко, С. В. Семчинський, У. Вайнрайх, Pieter Muysken, Peter Auer, François Grosjean та багато інших.

Див. також[ред. | ред. код]

• Двомовність
• Субстрат
• Суперстрат

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Вайнрайх У. Языковые контакты / Уриэль Вайнрайх. — К. : Вища школа, 1979. — 263 с.
• Семчинський С. В. Семантична інтерференція мов (На матеріалі слов'яно-східнороманських мовних контактів) / С. В. Семчинський. — К. : Вища школа, 1974. — 256 с.
• Черемська О.С. Лексична та граматична інтерференція в сучасній українській літературній мові (на матеріалі преси Харківщини 50—80-х років ХХ століття): Монографія. — Х.: ВД "ІНЖЕК", 2006. — 184 с.
• Pieter Muysken. Bilingual Speech: A Typology of Code-mixing. Cambridge University Press. 2000
• François Grosjean. Studying Bilinguals. Oxford: Oxford University Press. 2008

Посилання[ред. | ред. код]

• Інтерференція // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 432.

Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.