Іранська ядерна угода — Вікіпедія

Іранська ядерна угода

Міністри закордонних справ Франції, Німеччини, Європейського Союзу, Ірану, Великої Британії та США, а також китайські та російські дипломати оголосили умови Спільного комплексного плану дій щодо ядерної програми Ірану (Лозанна, 2 квітня 2015)
Тип документ
Підписано 2 квітня 2015
Місце Лозанна
Сторони Іран, США, Велика Британія, Франція, КНР, Німеччина і ЄС
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Міністри закордонних справ Франції, Німеччини, Європейського Союзу, Ірану, Великої Британії та США, а також китайські та російські дипломати оголосили умови Спільного комплексного плану дій щодо ядерної програми Ірану (Лозанна, 2 квітня 2015)
Міністри закордонних справ США, Великої Британії, Росії, Німеччини, Франції, Китаю, Європейського Союзу та Ірану (Лозанна, 30 березня 2015)
Федеріка Могеріні (верховний представник Союзу із закордонних справ та політики безпеки) і Мохаммад Джавад Заріф (міністр закордонних справ Ірану) представляють угоду після багатосторонніх переговорів у Лозанні (2 квітня 2015)

Іранська ядерна угода — це попередня угода, яка в 2015 році була досягнута між Ісламською Республікою Іран та групою світових держав: Групою 5 + 1 (постійними членами Ради Безпеки ООН — США, Великою Британією, Росією, Францією і Китаєм — плюс Німеччиною) та Європейським Союзом.

Спираючись на Іранську ядерну угоду, яка була досягнута в квітні 2015 року, 14 липня 2015 року в Відні був оголошений Спільний комплексний план дій між Іраном і Групою 5 + 1 та ЄС.[1]

Передумови[ред. | ред. код]

Переговори щодо угоди про ядерну програму Ірану відбулися між міністрами закордонних справ країн на ряді зустрічей, які були проведені з 26 березня по 2 квітня 2015 року в Лозанні, Швейцарія. Переговори завершилися 2 квітня пресконференцією, на якій Федеріка Могеріні (верховний представник Європейського Союзу із закордонних справ та політики безпеки) і Мохаммад Джавад Заріфа (міністр закордонних справ Ірану) оголосили, що вісім сторін досягли згоди щодо угоди. Сторони оголосили: «Сьогодні ми зробили вирішальний крок: ми досягли рішення щодо основних параметрів Спільного комплексного плану дій», які вони мали намір виконати до 30 червня того ж року.[2][3] Оголошуючи умови угоди, міністр закордонних справ Заріф заявив: «Не було досягнуто жодної угоди, тому в нас поки немає жодних зобов'язань. На даний час ніхто не має зобов'язань, крім зобов'язань, які ми вже взяли на себе в рамках Спільного плану дій, який ми прийняли в Женеві в листопаді 2013 року».[4]

Угода була втілена в документі, опублікованому Європейською службою зовнішніх справ ЄС під назвою «Спільна заява верховного представника ЄС Федеріки Могеріні та міністра закордонних справ Ірану Джавада Заріфа» та в документі, опублікованому Державним департаментом США під назвою «Параметри для Спільного комплексного плану дій щодо ядерної програми Ісламської Республіки Іран».

Деталі угоди[ред. | ред. код]

Відповідно до спільної заяви у Швейцарії, країни Групи 5 + 1 й Іран домовились про рамки для угоди. Відповідно до них, Іран змінить, конвертує та зменшить свої ядерні розробки та прийме Додатковий протокол (з тимчасовим застосуванням), для того щоб зняти всі економічні санкції, пов'язані з ядерними розробками, звільнивши десятки мільярдів доларів від доходів від нафти та заморожених активів.[5] Окрім спільної заяви, США й Іран презентували свої власні інформаційні бюлетні.[6]

Спільна заява[ред. | ред. код]

У спільній заяві визначено наступне:[5]

Збагачення урану[ред. | ред. код]

  • Можливості збагачення урану Іраном, рівень і обсяги збагачення будуть обмежені протягом визначених термінів.
  • Не буде жодних робіт зі збагачення урану, крім Натанза.
  • Ірану дозволяється проводити дослідження та розробки на центрифугах згідно з узгодженим обсягом та графіком.
  • Фордо — підземний центр збагачення урану[7] — буде перетворений на «ядерний, фізичний і технологічний центр».

Переробка[ред. | ред. код]

  • З допомогою міжнародного підприємства завод із виробництва важкої води в Араку буде перероблений і модернізований у «Науково-дослідний реактор для важкої води» без виробництва побічних продуктів плутонію, призначеного для військової зброї.
  • Витрачене паливо буде експортовано, переробка не буде відбуватися.

Моніторинг[ред. | ред. код]

  • Впровадження зміненого Кодексу 3.1 та попереднє застосування Додаткового протоколу.
  • Іран погодився з процедурою МАГАТЕ, яка з допомогою сучасних технологій розширила доступ для з'ясування минулих та сучасних проблем.

Санкції[ред. | ред. код]

Коли МАГАТЕ перевірить виконання Іраном ключових ядерних зобов'язань, тоді:

  • ЄС припинить усі економічні санкції, пов'язані з ядерною діяльністю.
  • США припинять застосування всіх вторинних економічних та фінансових санкцій, пов'язаних з ядерною діяльністю.
  • Рада Безпеки ООН підтримає цю угоду резолюцією, яка скасує всі попередні резолюції, пов'язані з ядерною зброєю, та включить певні обмежувальні заходи на взаємно узгоджений період часу.

Інші перераховані параметри і реакції США й Ірану[ред. | ред. код]

Окрім остаточної заяви, США й Іран оприлюднили більш детальні описи своєї угоди. Представники обох сторін визнають, що вони мають різні бачення щодо цього проєкту.[6] Уряд США опублікував інформаційний бюлетень, який підсумовує основні моменти угоди.[8] Незабаром після його опублікування провідні іранські чиновники, включаючи верховного лідера Ірану та міністра оборони Ірану, оскаржили документ щодо ключових моментів, які залишаються невирішеними.[9][10][11]

22 липня 2015 року заступник міністра закордонних справ Ірану Аббас Арагчі, який очолював переговори, заявив на державно-контролюваному каналі, що нещодавно досягнута ядерна угода зі світовими державами не передбачає обмежень щодо потужностей озброєння Ірану чи ракетної потужністі і що Тегеран буде продовжувати озброювати своїх регіональних союзників. «Ми сказали їм [світовим державам Групи 5 + 1] під час переговорів, що ми будемо поставляти зброю будь-кому і де завгодно, і будемо імпортувати зброю із будь-якого місця, де ми захочемо, і ми уточнили це під час переговорів», — сказав Арагчі.

У промові наступної суботи верховний лідер Ірану Аятолла Алі Хаменеї додав: «Наша політика щодо зарозумілого уряду США не зміниться».

Збагачення[ред. | ред. код]

Відповідно до деталей угоди, опублікованої урядом США, запаси урану в Ірані скоротяться на 98 % до 300 кг (660 фунтів) протягом 15 років. Рівень збагачення також повинен залишатися на рівні 3,67 %. Іран збереже не більше ніж 6104 із майже 20 000 центрифуг, якими він володіє. Іран має два об'єкти по збагаченню урану — Натанз і Фордо. Відповідно до Спільного комплексного плану дій (JCPOA), погодженого 14 липня, об'єкт «Натанз» буде обмежений, дозволяючи встановлювати не більше ніж 5060 найстаріших і найменш ефективних центрифуг протягом 10 років. На об'єкті «Фордо» заборонено збагачення протягом 15 років, а підземний об'єкт буде перетворений на ядерний, фізичний та технологічний центр. 1044 центрифуг на виробництві будуть виробляти радіоізотопи для використання у медицині, сільському господарстві, промисловості та науці.[12][13] Такий рівень збагачення як 3,67 % було б достатньо для мирного та цивільного використання для енергетичної галузі країни, а тому недостатньо для побудови ядерної бомби.[14]

Фордо[ред. | ред. код]

Відповідно до інформаційного бюлетеня Державного департаменту США й спільної заяви Ірану та ЄС, Іран погодився перетворити свій підземний об'єкт «Фордо» в дослідницький центр ядерної науки та фізики, і приблизно половина об'єкта «Фордо» буде присвячена передовим ядерним дослідженням і виробництву стабільних радіоізотопів, які мають важливе застосування в медицині, сільському господарстві, промисловості та науці.[13] Крім того, з цією метою Іран залишив би не більше 1044 центрифуг.[15]

Санкції[ред. | ред. код]

Як повідомляє Press TV, реалізація JCPOA буде супроводжуватися скасуванням усіх санкцій Ради Безпеки ООН, а також усіх економічних та фінансових ембарго США та Європейського Союзу, накладених на іранські банки, страхування, інвестиції та всі інші пов'язані з ними послуги в різних галузях, включаючи нафтохімічну, нафтову, газову та автомобільну галузі.[15] Однак, згідно з інформаційним бюлетенем, опублікованим урядом США, санкції США та ЄС, пов'язані з ядерною діяльністю, будуть призупинені після того, як МАГАТЕ перевірить виконання Іраном ключових заходів, пов'язаних з ядерною діяльністю.[13]

Перевірки та прозорість[ред. | ред. код]

Від Ірану вимагається надати Міжнародному агентству з атомної енергії доступ до всіх своїх заявлених об'єктів, щоб агентство могло бути впевнене в мирному характері ядерної програми.[14] Відповідно до деталей угоди, опублікованої урядом США, інспектори МАГАТЕ мали б доступ до всіх ядерних установок, включаючи засоби збагачення, ланцюги поставок, що підтримують ядерну програму та уранові шахти, а також постійний нагляд за урановими фабриками, роторами центрифуг і силовим виробництвам та складськими приміщеннями. Ірану буде необхідно надати доступ до МАГАТЕ для розслідування підозрілих місць або тверджень про приховане збагачення, конверсійних приміщень, виробництво центрифуг або виробництво «жовтого кеку» в будь-якій точці країни. Ірану буде необхідно здійснити узгоджений комплекс заходів на запити МАГАТЕ щодо можливих військових розмірів (ПМД) цієї програми.[13]

Відповідно до іранського інформаційного бюлетеня, Іран введе в дію Додатковий протокол тимчасово та добровільно відповідно до своїх заходів, після чого протокол буде ратифікований урядом і парламентом Ірану (Меджлісом) у встановлені терміни.[15]

Підсумок угоди[ред. | ред. код]

Параметри перспективних дій відповідно до Групи 5 + 1[16]
Скасувати всі санкції протягом 4-12 місяців після остаточного погодження.
Розробити механізм відновлення старих санкцій, якщо Іран не дотримуватимеся угоди, спираючись на звіти й перевірки МАГАТЕ.
ЄС скасує енергетичні та банківські санкції.
США знімуть санкції проти вітчизняних та іноземних компаній, які ведуть бізнес з Іраном.
Усі резолюції ООН, які санкціонують Іран, будуть анульовані.
Усі санкції, що стосуються ООН, будуть зняті.
Параметри перспективних дій Іраном[16]
Скорочення кількості встановлених центрифуг з 19000 до 6104, з яких лише 5060 будуть збагачувати уран протягом 10 років.[17][18]
Жодного збагачення урану чистотою вище 3,67 % (підходить лише для цивільного використання та для виробництва ядерної енергії).
Зменшити запаси збагаченого урану з нинішніх 10000 до не більше 300 кілограмів 3,67 % збагачення урану протягом 15 років.
Завод із збагачення урану «Фордо» буде експлуатувати не більше 1000 центрифуг для досліджень. 5000 центрифуг R-1 працюватимуть у Натанзі. Решта 13000 центрифуг будуть використані як запасні у випадку необхідності.
Установка Арак буде модифікована таким чином, щоб виробляти мінімальну кількість плутонію, але залишатиметься важководним ядерним реактором.
Іран дозволятиме оглянути всі ядерні споруди та ланцюги постачання, як наприклад, місця видобутку урану.

Міжнародна реакція[ред. | ред. код]

Міжнародні організації[ред. | ред. код]

 – генеральний секретар ООН Пан Гі Мун привітав цю угоду.[19] Він заявив, що «комплексне, узгоджене рішення щодо іранського ядерного питання сприятиме миру та стабільності в регіоні».[20]

 — генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) Амано Юкія також схвалив компроміс у своєму маніфесті, в якому зазначив: «МАГАТЕ вітає заяву Е3 + 3 [групи 5 + 1] й Ірану щодо ключових параметрів Спільного комплексного плану дій».[21]

Уряди країн[ред. | ред. код]

Німеччина – німецька канцлерка Анґела Меркель зазначила, що угода добре відобразилася на кожній із сторін переговорів.[22]

Ватикан – Папа Франциск схвалив досягнення угоди у своєму великодньому посланні «Urbi et Orbi» 5 квітня 2015 року, кажучи: «…У той же час, з надією ми довіряємо милосердному Господу угоду, яка була нещодавно погоджена в Лозанні, яка може бути остаточним кроком до більш безпечного і братнього світу…».[23]

Іран – іранський президент Хассан Рухані привітав розвиток події в Твіттері.[24] Він повідомив, що ядерна угода — це лише крок до взаємодії зі світом і всіма тими країнами, які хочуть поважати іранську націю.[25] Через тиждень після переговорів у Лозанні верховний лідер Ірану Алі Хаменеї пояснив свою позицію щодо переговорів. Він ні прийняв, ні відхилив угоду і заявив, що «ще нічого не сталося». Щодо санкцій, він зазначив, що всі санкції мають бути повністю скасовані в день підписання ядерної угоди.[26][27][28]

Ізраїль – прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу рішуче виступив проти угоди, стверджуючи, що чинний план дій загрожує виживанню Ізраїлю.[29][30][31][32] Він також написав, що «така угода не перекриє шлях Ірану до бомби. Вона його прокладе».[33] Беньямін Нетаньягу вимагав, що будь-яка остаточна угода повинна включати «чітке і однозначне визнання Іраном права Ізраїлю на існування», а Іран повинен припинити свою агресію у регіоні.[33][34][35]

Італія – італійський прем'єрміністр Паоло Джентілоні зазначив, що угода може мати позитивні наслідки для двох сторін: як для Ірану, так і для розвитку подій в інших кризових зонах.[22]

Оман – відповідальний міністр за закордонні справи Оману Юсуф бін Аляві бін Абдалла привітав угоду між Групою 5 + 1 й Іраном щодо її ядерної програми, назвавши її «історичною угодою». Він закликав усі сторони розробити остаточну угоду до 30 червня.[36]

Пакистан – спікер міністра закордонних справ Пакистану висловив надію, що перемовини Ірану й шести могутніх світових держав принесуть сприятливий результат.[37]

Росія – міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров зазначив, що ця угода є позитивним розвитком щодо безпеки на Близькому Сході.[38]

Саудівська Аравія – Саудівське інформаційне агенство повідомило, що король Саудівської Аравії Салман ібн Абдул-Азіз Аль Сауд був обережний у висловлюваннях, але «висловив сподівання, що досягнення остаточної обов'язкової угоди зміцнить стабільність і безпеку регіону та світу».[39]

Південна Корея — уряд Південної Кореї схвалив Іранську ядерну угоду.[40]

Туреччина – міністерство закордонних справ Туреччини привітало ядерну угоду і заявило, що Туреччина активно підтримувала процеси мирного вирішення шляхом діалогу і сприяла цим процесам шляхом доопрацювання Тегеранської спільної декларації у 2010 році.[41]

Велика Британія – Міністр закордонних справ Великої Британії Філіп Геммонд зазначив, що угода з Іраном вийшла далеко за рамки того, що багато хто вважав можливим навіть 18 місяців раніше.[42]

США – американський президент Барак Обама зазначив, що між Іраном було досягнуто «історичного порозуміння»,[4] а також що угода з Іраном буде доброю угодою, якщо вона відповідатиме основним цілям Сполучених Штатів.[43] 150 членів Демократичного дому заявили, що підтримують досягнення угоди, достатньої для підтримання президентського вето. Більшість Конгресу, у тому числі всі республіканці та деякі демократи, виступили проти цієї угоди.[44]

Неурядові організації[ред. | ред. код]

 — у вересні 2016 року Демократична партія Іранського Курдистану (ДПІК) випустила пресреліз із заявою, що їх повернення до мілітаризму було мотивоване Іранською ядерною угодою.[45]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 9 травня 2018. Процитовано 8 травня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Bradner, Eric (2 квітня 2015). What's in the Iran nuclear deal? 7 key points. CNN. Архів оригіналу за 4 квітня 2015. Процитовано 30 квітня 2015.
  3. ↑ Parameters for a Joint Comprehensive Plan of Action.
  4. ↑ а б Iran nuclear talks: 'Framework' deal agreed. BBC Online. 2 квітня 2015. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 2 квітня 2015.
  5. ↑ а б Joint Statement by EU High Representative Federica Mogherini and Iranian Foreign Minister Javad Zarif Switzerland. eeas.europa.eu. 2 квітня 2015. Архів оригіналу за 6 квітня 2015. Процитовано 5 квітня 2015.
  6. ↑ а б Outline of Iran Nuclear Deal Sounds Different From Each Side. The New York Times. 5 квітня 2015. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 2 березня 2017.
  7. ↑ Tehran and West Agree on Parameters of Deal for Iran’s Nuclear Program.
  8. ↑ Parameters for a Joint Comprehensive Plan of Action regarding the Islamic Republic of Iran's Nuclear Program. 2 квітня 2015. Архів оригіналу за 9 травня 2018.
  9. ↑ Tweet by Iran supreme leader rejecting the US fact sheet. 9 квітня 2015. Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
  10. ↑ Tweet by Iran supreme leader rejecting Inspections as described in US published Fact Sheet. 9 квітня 2015. Архів оригіналу за 20 квітня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
  11. ↑ Iran Defense Minister Rejects Report on Inspection of Military Centers Based on Lausanne Understanding. 8 квітня 2015. Архів оригіналу за 11 квітня 2015. Процитовано 11 квітня 2015.
  12. ↑ Iran nuclear deal: Key details. U.S. Department of State. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 21 червня 2018.
  13. ↑ а б в г Parameters for a Joint Comprehensive Plan of Action Regarding the Islamic Republic of Iran's Nuclear Program. BBC News. Архів оригіналу за 21 січня 2017. Процитовано 15 жовтня 2015.
  14. ↑ а б Eric Bradner (2 квітня 2015). What's in the Iran nuclear deal? 7 key points. CNN. Архів оригіналу за 9 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.
  15. ↑ а б в PressTV-Iran, P5+1 adopt joint statement. PressTV. 2 квітня 2015. Архів оригіналу за 8 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.
  16. ↑ а б Solomon, Jay; Carol E. Lee (3 квітня 2015). Iran Agrees to Outline of Deal. Wall Street Journal: A4.
  17. ↑ Parameters for a Joint Comprehensive Plan of Action Regarding the Islamic Republic of Iran's Nuclear Program. Архів оригіналу за 15 липня 2019. Процитовано 25 травня 2019.
  18. ↑ What's in the Iran nuclear deal? 7 key points. Архів оригіналу за 9 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.
  19. ↑ The deal is done. Tehran Times. Архів оригіналу за 27 листопада 2013. Процитовано 3 квітня 2015.
  20. ↑ Iran deal will help Middle East stability: UN chief Ban Ki-moon. The Economic Times. Архів оригіналу за 10 листопада 2015. Процитовано 3 квітня 2015.
  21. ↑ Ban and Amano welcome accord on Iran’s nuclear program. Tehran Times. Архів оригіналу за 4 квітня 2015. Процитовано 3 квітня 2015.
  22. ↑ а б Archived copy. Архів оригіналу за 8 квітня 2015. Процитовано 3 квітня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  23. ↑ "Urbi et Orbi" – Easter 2015. vatican.va. Архів оригіналу за 7 квітня 2015. Процитовано 6 квітня 2015.
  24. ↑ Iran And World Powers Agree On Framework For Nuclear Deal Huffington Post
  25. ↑ Rouhani says Iran abides by its promises [Архівовано 8 квітня 2015 у Wayback Machine.], IRNA
  26. ↑ Iran's Ayatollah Ali Khamenei: no guarantee of final nuclear deal. Архів оригіналу за 10 травня 2017. Процитовано 17 грудня 2016.
  27. ↑ Iran's supreme leader just gave a speech that could put a nuclear deal out of reach. Архів оригіналу за 13 квітня 2015. Процитовано 12 квітня 2015.
  28. ↑ Iran’s Supreme Leader Says Sanctions Must Lift When Nuclear Deal Is Signed. Архів оригіналу за 24 лютого 2017. Процитовано 2 березня 2017.
  29. ↑ Carol Morello (2 квітня 2015). Iran agrees to nuclear restrictions in framework deal with world powers. The Washington Post. Архів оригіналу за 6 вересня 2015. Процитовано 20 вересня 2015.
  30. ↑ Netanyahu tells Obama Iran deal threatens Israel; to convene top ministers. Reuters. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 1 липня 2017.
  31. ↑ Netanyahu to Obama: Iran deal would 'threaten the survival of Israel'. Fox News. Архів оригіналу за 23 жовтня 2015. Процитовано 3 квітня 2015.
  32. ↑ PM: Iran must commit to recognizing Israel's right to exist in final deal. ynet. Архів оригіналу за 9 квітня 2015. Процитовано 3 квітня 2015.
  33. ↑ а б Toosi, Nahal; Nick Gass (3 квітня 2015). Netanyahu warns of nuclear arms race. Politico. Архів оригіналу за 11 вересня 2015. Процитовано 20 вересня 2015.
  34. ↑ Netanyahu: Iran must recognize Israel's right to exist in deal. Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 14 квітня 2015.
  35. ↑ Obama: Nuclear deal not predicated on Iran recognizing Israel. Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 14 квітня 2015.
  36. ↑ Oman Welcomes Iran Framework Deal with World Powers. QNA. Архів оригіналу за 15 липня 2015. Процитовано 8 квітня 2015.
  37. ↑ Pakistan FM official optimistic about nuclear deal between Iran, 5+1 [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], IRNA
  38. ↑ High Hopes for Final Agreement on Iran Nuclear Program – Lavrov. Sputnik. Архів оригіналу за 7 квітня 2015. Процитовано 4 квітня 2015.
  39. ↑ Iran vows to honor nuclear deal; Saudi king gives it a cautious nod. The Washington Post. Архів оригіналу за 5 квітня 2015. Процитовано 4 квітня 2015.
  40. ↑ Seoul hopes Iran's nuke deal can help resolve N. Korea nuke. Yonhap News Agency. Архів оригіналу за 9 квітня 2015. Процитовано 4 квітня 2015.
  41. ↑ Press Release Regarding the Agreement on the Nuclear Program of Iran. Republic of Turkey Ministry of Foreign Affairs. Архів оригіналу за 3 січня 2020. Процитовано 3 січня 2020.
  42. ↑ Julian Borger (2 квітня 2015). Iran nuclear deal: negotiators announce 'framework' agreement. The Guardian. Архів оригіналу за 11 листопада 2016. Процитовано 17 грудня 2016.
  43. ↑ Elise Labott, Mariano Castillo and Catherine E. Shoichet (2 квітня 2015). Iran nuclear deal framework announced. CNN. Архів оригіналу за 1 травня 2017. Процитовано 3 квітня 2015.
  44. ↑ Greg Sargent (7 травня 2015). The odds of an Iran nuclear deal just got better. Washington Post. Архів оригіналу за 25 серпня 2015. Процитовано 20 вересня 2015.
  45. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 26 вересня 2016. Процитовано 25 вересня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іранська_ядерна_угода&oldid=41806401