Альтман Натан Ісайович — Вікіпедія

Альтман Натан Ісайович
Альтман Натан Ісайович
Автопортрет, 1912 рік
При народженні Альтман Натан Ісайович
Народження 22 грудня 1889 (3 січня 1890)
Вінниця, Подільська губернія, Російська імперія[1][2][…]
Смерть 12 грудня 1970(1970-12-12)[4][5][…] (80 років)
  Ленінград, РРФСР, СРСР[7][8][2]
Поховання Комаровське селищне кладовище
Національність єврей
Країна  Російська імперія
 СРСР
Жанр авангардизм
Навчання Одеське художнє училище (1907)[9]
Діяльність художник, митець, унаочнювач, скульптор, ілюстратор, сценограф
Напрямок реалізм, кубізм
Вчитель Луїджі Іоріні[10], Костанді Киріак Костянтинович[10] і Ладиженський Геннадій Олександрович[10]
Твори портрети, скульптурні погруддя, натюрморти
Роботи в колекції Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[11] і Російський музей
Нагороди
Заслужений художник РРФСР

CMNS: Альтман Натан Ісайович у Вікісховищі

Ната́н Іса́йович А́льтман (нар. 10 (22) грудня 1889(18891222), Вінниця — 12 грудня 1970, Ленінград) — український художник-кубіст; пейзажі, портрети, книжкова графіка, скульптура, декоративні рельєфи, сценографія; портрети Анни Ахматової (1915), С. Міхоелса (1926), ілюстрації до Старого Заповіту (1933), антифашистські карикатури.

Життєпис[ред. | ред. код]

Будинок у Вінниці, де проживав Натан Альтман

Народився в єврейській родині. Батько помер, коли хлопець був ще малим.

Художню освіту здобув в Одеському художньому училищі у 1902—1907 рр. Удосконалював художню майстерність у Парижі в приватній художній студії (1910—1911 рр.), зазнав впливу новітніх мистецьких стилів, особливо французького кубізму.

1912 р. перебрався у Петербург. Мав попит як художник. Був одним із засновників «Єврейського товариства розвитку мистецтв». Після більшовицького перевороту у жовтні 1917 р. став на бік нової влади, брав участь у декоруванні нових революційних свят у Петрограді та Москві. Аби зробити кар'єру при більшовицькій владі, створив декілька портретів більшовицького лідера Леніна, серед них і його погруддя в цілком реалістичній манері (бронза, 1920 р.)

Почав працювати як театральний художник. Брав участь у створенні кінофільму «Єврейське щастя» за сценарієм Шолом-Алейхема. За пропозицією Альтмана, натурні зйомки проходили у Вінниці в неперебудованому тоді районі бідноти — Єрусалимці.

1928 року Альтман відбув із Державним єврейським театром на гастролі у Західну Європу. По закінченню гастролей, залишився у Парижі, де перебував до 1935 р. Повернувся у СРСР, де застав період сталінських чисток кадрів і репресій. Відійшов від створення картин і займався графікою, проектами створення поштових марок та книжковою графікою. Формалістичні твори Альтмана стали незатребуваними на тлі придушеного цензурою радянського мистецтва. Художня манера Альтмана не укладалась в жорстокі межі офіційного стилю соціалістичний реалізм.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

  • Автопортрет, 1911, Російський музей
  • Канал. Брюгге, 1911, Російський музей
  • Глечик і помідори (натюрморт), 1912
  • цикл «Єврейська графіка», 1914
  • портрет поетеси Анни Ахматової, 1914
  • Соняшники, 1915
  • Портрет Надії Крет.
  • Автопортрет, погруддя, 1916
  • Портрет А. В. Луначарського, гіпс, погруддя, 1920, Третьяковська галерея, Москва

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Лебединська Т. М. Альтман Натан Ісайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — С. 419. — ISBN 966-02-2075-8.
  • Петров В. Разносторонний художник, «Творчество», 1969, № 10.
  • Эткинд М. Н. Альтман. М., 1971
  • Альтман,_Натан_Исаевич. 1889—1970: Каталог выставки (Вступительная статья А. А. Каменского). М., 1978.
  • Шишанов В. А. Витебский музей современного искусства, история создания и коллекции. 1918—1941. — Минск: Медисонт, 2007. — 144 с.

Посилання[ред. | ред. код]