Архіканцлер — Вікіпедія

Архіка́нцлер (лат. archicancellarius, англ. archchancellor), ерцка́нцлер (нім. Erzkanzler), або імпе́рський ка́нцлер (нім. Reichserzkanzler) — у 864—1803 роках титул головного канцлера, найвища почесна посада в Священній Римській імперії. Голова імперської канцелярії. Друга особа в державі після імператора. Існували три архіканцлери: 1) архієпископ Майнцський, примас і архіканцлер Німеччини, перший серед архіканцлерів і курфюрстів; 2) архієпископ Кельнський, архіканцлер Італії, другий серед архіканцлерів і курфюрстів; 3) архієпископ Трірський, архіканцлер Бургундії, третій серед архіканцлерів і курфюрстів.

Див. також[ред. | ред. код]

• Рейхсканцлер

Джерела[ред. | ред. код]

• Peter Claus Hartmann: Das Heilige Römische Reich deutscher Nation in der Neuzeit. 1486–1806. Reclam, Stuttgart 2005, ISBN 3-15-017045-1, (Universal-Bibliothek 17045), S. 69–71.

Посилання[ред. | ред. код]

 Ця стаття включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:  Hugh Chisholm, ред. (1911). Archchancellor . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. Cambridge University Press. (англ.)

• Interdisziplinärer Arbeitskreis Kurmainz und der Erzkanzler des Reiches [Архівовано 7 липня 2017 у Wayback Machine.]
• Peter Claus Hartmann: Mainzer Kurfürsten als Reichserzkanzler