Баселард — Вікіпедія

Басела́рд (фр. baselarde — «базельська») — холодна зброя, що виникла наприкінці XIII століття, призначалася для військового і цивільного застосування. За різними класифікаціями може відноситися як до кинджалів, так і до коротких мечів. Баселарди вперше були винайдені в місті Базель, потім отримали поширення на території Швейцарії та Італії, а згодом і інших країн Європи. В XIV—XV століттях судячи з багатьох документальних і образотворчих джерел баселард стає най розповсюдженішою зброєю населення Центральної і Західної Європи^[1]. Баселард був дешевою зброєю широко доступною для простолюдинів, він був зручним в користуванні і використанні. Солдати використовували баселард як допоміжну зброю^[2].

Баселард розпізнається за характерним ефесом. Має витягнутий клинок, списоподібний, двосічний зі слабо вираженою межею на кожній стороні^[3]. Зазвичай ефес баселарда має Т-подібну форму або ж форму перекинутої набік літери Н, верхня перекладина якої довше нижньої, що утворює гарду. Хвостовик зроблений за формою всього ефеса і укладений між двома щічками, зазвичай дерев'яними. Всі частини скріплені між собою заклепками. Клинок у баселарда може бути і двосічним, і з одностороннім заточуванням і зазвичай досить широкий. Клинки бували досить довгими і нагадували короткі мечі. Втім, довгі клинки зустрічаються рідше коротких, тому складається враження, що такі клинки були в ходу виключно в Швейцарії^[4]. Баселард інколи прикрашався художнім різьбленням і малюнками. Військові носили баселард на перев'язі на правому стегні, цивільні зазвичай носили його посередині нижче талії — кинджал при необхідності можна було вихопити миттєво.

Див. також[ред. | ред. код]

• Гладіус
• Акінак

Джерела[ред. | ред. код]

п о р Європейська клинкова зброя Колольна зброя з довгим клинком Кончар Есток Рапіра Рапіра з гнутим ефесом Рубально-різальна і колючо-різальна зброя з середнім та довгим клинком Шаблі  Абордажна шабля Австрійська шабля («Прима Плана») Угорська шабля Польсько-угорська шабля I типу Польсько-угорська шабля II типу Польсько-угорська шабля III типу Польсько-угорська шабля IV типу Гусарська шабля Карабеля Корделач Костюшківка Кракемарт Мамлюцька шабля Парамеріон «Шабля Блюхера» Чечуга Швейцарська шабля («Шнепфер») Дюсак Інше  Гросс-месер Каролінгський меч («Меч вікінгів») Копіс Лангсакс Лепа* Махайра Ромфея Сика Тесак Фальката Фалькс Фальшіон Фошар Шашка Колольна та рубальна зброя з середнім та довгим клинком Мечі  Акінак Голландсько-шведський меч Гладіус Дворучний меч («Цвайгендер») Давньоруський меч Ірландський меч Кацбальгер Клейбег Клеймор Кончар Ксифос Міція Паразоніум Півтораручний меч («Бастард») Романський меч Сідловий меч Ск'явона Ск'явонеска Спата Спатіон Фламберг Чинкуеда Еспадон Шпаги**  Більбо** Валонська шпага Колішемард Папенгеймер Шпага з гнутим ефесом Еспадрон Палаші  Абордажний палаш Гаудеґен Шотландський палаш Ножі та кинджали Балок Баселард Бебут Бракемарт/Дагаса Дага Дирк Захалявний ніж Кортик Мізерикорд Підсагайдачний ніж Пугіо Скрамасакс Стилет Чинкуеда Мисливська і спеціальна зброя Кабанячий меч Меч ката Шпага тореадора Гіршфанґер Шаблон містить історичну зброю до XIX сторіччя включно * — залежно від довжини клинка могла також належати до ножів або тесаків ** — частина шпаг є виключно колольною зброєю, без леза *** — тип ефеса, який міг також іноді комбінуватися з клинками рапір і палашів