Бахута Анатолій Павлович — Вікіпедія

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (вересень 2020)

Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (вересень 2020)

Анатолій Павлович Бахута (2 січня 1939, Київ — 1 серпня 1990, Нова Каховка, Херсонська обл.) — український радянський поет, лауреат міжнародної літературної премії ім. Олексія Кручоних (1991).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився Анатолій Павлович Бахута в Києві, у родині працівників річкового флоту. Дитячі роки пройшли у селі Калуга на Миколаївщині та в Каховці, куди в 1950 році переїхали батьки поета. З 1950 по 1953 роки, Анатолій Павлович навчався у семирічній школі №3 міста Каховка.

У 1953 році батьки переїздять до Нової Каховки, де майбутній поет навчається у середній школі №2, яка сьогодні носить ім΄я видатного земляка. До речі, на той час це була єдина українська школа в Новій Каховці.

У 1957 році працював мулярем на будівництві Дніпродзержинської ГЕС, а з 1959 року — мулярем будівничого управління треста «Криворіжаглобуду» (за комсомольською путівкою). Потім три роки служив в армії хіміком-розвідником, в Миколаївській області. Демобілізувався сержантом у грудні 1962 року. Після армії, працював контролером ВТК (1963—1972 рр.), вантажником (1972 р.), майстром (1972—1973 рр.) на Новокаховському електромашинобудівному заводі.

Із дитинства захоплювався малюванням. У Новокаховському домі-музеї А. Бахути зберігаються графічні портрети батьків, дружні шаржі та автопортрети поета, написані олівцем у 1970—1980 роках XX століття. Цікавився Анатолій Бахута також фотосправою та музикою. Він самотужки навчився грати на мандоліні та грав у шкільному оркестрі середньої школи №2, а потім брав активну участь в армійської художньої самодіяльности, за що був нагороджений почесними грамотами. Але найбільшою його пристрастю завжди була поезія. І ця пристрасть супроводжувала митця все його життя.

Писати вірші він пробував ще з дитинства. З 18 років вже регулярно друкувався у місцевій пресі. А з 1959 року окремі його вірші та добірки з'являються у республіканських журналах «Перець», «Дніпро», «Україна», «Ранок», в газеті «Молодь України» та на радіо, на обласному та республіканському телебаченні. З 1963 року Анатолій — спецкор обласної газети «Наддніпрянська правда». Вже у 1964 році керівництво газети нагороджує його Почесною грамотою як активного робкора газети. З 1974 року — кореспондент міської газети «Нова Каховка». Він працює під керівництвом завідувача відділу Валерія Павловича Кулика, нині відомого херсонського поета. Згодом, у 1976—1978 роках, він працював відповідальним секретарем Каховської районної газети «Зоря комунізму», доки знову не повернувся до редакції газети «Нова Каховка». Працюючи кореспондентом, виявляв високу майстерність, прекрасно володів жанрами, за які брався.

Завдяки проживанню поета в провінції його минули репресії проти дисидентів, проте це не уберегло його остаточно від прискіпливої уваги радянського режиму. Анатолія Павловича “пасли” агенти КДБ, його звинувачували в націоналізмі, двічі виганяли з роботи, таврували на зборах трудящих. Поза тим з-під його пера виходили такі епохальні поезії як «Патріотичне», «До Славутича», «Генії», «Монолог у порожнечу», «Сократ і наш брат», «Дотик до чуда», «Розмова про міцність» тощо.

До того ж,він займався лексикологією— давав оригінальні тлумачення відомим латинським та давньогрецьким висловам, показував зв'язок цих мов із українською, досліджував етимологію давньоукраїнських слів.

Помер 1 серпня 1990 року у Новій Каховці.

Праці[ред. | ред. код]

Ще наприкінці 1960-х років Анатолій Бахута (1939 – 1990) створив велику поему “Ми — діти людей”, написану верлібром.^[1] Поема складається з 300 сторінок, хоча твір досі не вийшов друком у повному обсязі. У його багатій рукописній спадщині збереглися плани та начерки написання 10-ти наукових трактатів: про відсутність тяжіння, про магнетизм, про математичну логіку, про принципи відносності, про електрику, про методи вивчення неживої природи, про структуру неживого реального світу, про симетрію, про історію помилок сучасного природознавства, про шестивимірний простір. Ще цікавішим був його план осмислення законів реального та абстрактного світів. У проєкті «Перспективи розуму» поет збирався дослідити створення машин та істот, що здатні думати. Висував власні постулати, наприклад: «У природі нема протиріч. У природі є тільки закономірності. Протиріччя існують лише в головах науковців». Або такий: «У космічних подорожах людина не може використовувати швидкість світла як еталон. Швидкість світла таке ж відносне поняття, як і швидкість вітру, швидкість птиці, швидкість машини тощо». На жаль, через хвороби, тяжке життя, постійні цькування поета, більшість проєктів не було реалізовано. Більш-менш виписаний у кількох етюдах (із 10 задуманих) лише перший трактат— «Про відсутність тяжіння». Інші лише накреслені кількома тезами або випадковими записами.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Зусиллями послідовників поета та ентузіастів, у будинку де він жив, із 1992 року діє літературно-меморіальний музей. Школі №2, у якій навчався А.Бахута, присвоєно його ім'я, на ній встановлено меморіальну дошку^[2]. До його ювілеїв у новокаховських навчальних закладах та бібліотеках проводяться літературні читання, конкурси юних поетів, художників, читців, композиторів. На його вірші написані кілька пісень. За підтримки міської влади та меценатів посмертно видані книги Анатолія Бахути «Дань» (2004), «Вибрані твори» (2012), «Сталеві бризки» (2014).

У 2006 році вийшла друком книжка Миколи Чемериса «Живой поезії стежина. Будинок-музей Бахути Анатолія Павловича», до якої увійшли учнівські поезії та твори професійних авторів, присвячені поетові.^[3]

Публікації[ред. | ред. код]

Колективні збірники:

• Яблуневий цвіт. — Сімферополь : Таврія,1977.
• Передчуття. — Нова Каховка,1994.
• Красуне Вічність. — Нова Каховка, 2002.
• Дань : книга вибраних поезій / А. П.Бахута ; упоряд. О. П. Гунько, О. В. Філатова ; вступ. ст. О. П. Гунько ; худ. Т. О. Сердюк та ін. — Нова Каховка : ПІЕЛ, 2004. — 288 c.
• Вибрані твори : [Вірші. Поеми] / вступна стаття, упорядкування, примітки А. Португальського. — Нова Каховка : ПІЕЛ, 2012. — 288 с.
• Сталеві бризки : поетичні мініатюри / упорядкування, передмова, примітки О. Гунько. — Нова Каховка : ПІЕЛ, 2014. — 120 с.

Примітки[ред. | ред. код]

1. ↑ Elena (17 січня 2014). Невідомий Анатолій Бахута - Litgazeta.com.ua (укр.). Процитовано 3 лютого 2023.
2. ↑ Меморіальна дошка письменника Анатолія Бахути. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 23 лютого 2022.
3. ↑ Бахута Анатолій Павлович. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 22 лютого 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

• Анатолій Бахута : літературний портрет / Валерій Кулик // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори) : [літ.-наук. зб.] / М-во освіти і науки України, ХДУ [та ін.]. — Київ ; Херсон, 2008. — Вип. 5. — С. 223—230.
• Бахута Анатолій Павлович : [1939-1990], поет : (До 80-річчя від дня народження) : [біографія, бібліографія] // Знаменні і пам'ятні дати Херсонщини на 2019 рік : бібліогр. покажч. / Херсон. обл. бібліотечне т-во, КЗ «Херсон. обл. універс. наук. б-ка ім. О. Гончара» Херсон. облради ; [уклад. Г. П.  Мокрицька ; відп. ред. О. В. Хмельницька]. — Херсон, 2019. — Вип. 46. — С. 7—11.
• Бахута Анатолій Павлович // Степ : літ.-худож. альм. / Упр. культури і туризму Херсон. облдержадмін., Херсон. обл. орг. Нац. спілки письменників України ; [голов. ред. О. Бутузов]. — Херсон, 2009. — № 17. — С. 86.
• Бахута Анатолій Павлович : [коротка біографічна довідка] // Літературна лоція Херсонщини (XVII – початок XXI ст.) : сучас. літ.-краєзн. регіон. довідник : у 2 т. / Микола Каляка ; заг. ред. Вік-Кошовий ; рец. В. С. Загороднюк. — Київ, 2009. — Т. 1. — С. 20—22.
• «Без України вигорить душа…» : [про життя та творчість поета] : [передм. до книжки А. Бахути «Вибрані твори. Вірші. Поеми»] / А. Португальський // Вибрані твори : вірші, поеми / Анатолій Бахута / [упоряд. та прим. А. В. Португальського ; ред. М. Ф. Ткач ; фотоіл. А. Солов’я]. — Нова Каховка, 2012. — С. 5—28 : фот.
• Живої поезії стежина : будинок-музей Бахути Анатолія Павловича / Микола Череміс / [авт. ред.]. — Нова Каховка : ПИЕЛ, 2016. — 144 с. : фот.
• Зоряна журба Анатолія Бахути / Олександр Гунько // Степ : літ.-худож. альм. / Упр. культ. Херсон. облдержадмін. ; [голов. ред. Л. Марченко]. — Херсон, 2004. — № 13. — С. 90—95.
• Музей-садиба А. П. Бахути : [коротка біографічна довідка про А. Бахуту] // Місто з лебединої пісні : [краєзн. нарис] : [Нова Каховка] / [уклад. Сидоренко Р. Ю. ; вид. Новокаховська ЦБС]. — Нова Каховка, 2009. — С. 7. : іл. — (Обласна акція «Тут Батьківщини моєї початок»).
• «Пам’ятайте мене, як себе» : спогади про Анатолія Бахуту / [ред. О. Гунько ; упоряд. А. Неділько]. — Нова Каховка : ПИЕЛ, 2015. — 103 с. : портр.
• Поетична Херсонщина. Наш поет Анатолій Бахута : [творчий учнівський проект (інтерв’ю, есе, година спілкування)] / А. В. Кирковська // Все для вчителя. — 2010. — № 34—35. — С. 18—19.
• Поетичні обрії Анатолія Бахути / Іван Немченко // Південний архів : зб. наук. праць / М-во освіти і науки України, Херсон. держ. пед. ін.-т. ім. Н. К. Крупської [та ін.]. — 1997. — № 5. — С. 50—57.
• Херсонський відлюдник української поезії : до 75-річчя з дня народження Анатолія Бахути / Руслана Мітюхіна // Наддніпрянська правда плюс. — 2014. — 30 січ. (№ 3). — С. 24 : фот.

Посилання[ред. | ред. код]

• Дім-музей Анатолія Бахути