French
DeutschБерестовський Борис Іванович — Вікіпедія
| Берестовський Борис Іванович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Народження | 21 січня 1923 Суми | ||||
| Смерть | 28 серпня 1999 (76 років) Харків, Україна | ||||
| Поховання | Міське кладовище № 2 | ||||
| Країна |  СРСР→ Україна | ||||
| Рід військ | танкові війська | ||||
| Освіта | Харківський національний автомобільно-дорожній університет | ||||
| Роки служби | 1941 — 1946 | ||||
| Партія | ВКП(б) | ||||
| Звання | Старший сержант | ||||
| Формування | 52-а гвардійська танкова бригада | ||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | ||||
| Нагороди |
| ||||
Борис Іванович Берестовський (21 січня 1923 — 28 серпня 1999) — Герой Радянського Союзу (1944).
Біографія[ред. | ред. код]
Борис Берестовський народився 21 січня 1923 року в Сумах у родині службовця.
Отримав неповну середню освіту, потів навчався у Сумському машинобудівному технікумі, але через початок війни закінчити його не встиг.
У серпні 1941 року був призваний на службу у Робітничо-селянську Червону Армію. З травня 1942 року — на фронтах німецько-радянської війни. Брав участь у боях на Західному, Воронезькому, 3-му Українському фронтах, брав участь у визволенні Болгарії. У боях чотири рази був поранений. До листопада 1943 року гвардії старший сержант Борис Берестовський був радистом-кулеметником танку 332-го танкового батальйону 52-ї гвардійської танкової бригади 6-го гвардійського танкового корпусу 3-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту. Відзначився під час визволення Києва[1].
Екіпаж танка Берестовського брав участь у прориві німецької лінії оборони на південний схід від селища Пуща-Водиця та у марші по тилах супротивника з метою перерізати шосе Київ-Житомир. В ніч з 5 на 6 листопада 1943 року, виконуючи розвідувальне завдання, екіпаж танка знищив 1 легкий танк, 2 штурмових гармати та 1 протитанкову.
Після закінчення війни Берестовський був демобілізований. У 1948 році він закінчив Харківський технікум промислового транспорту, а у 1953 році — Харківський автомобільно-дорожній інститут, після чого працював заступником директора заочного машинобудівного технікуму.
Проживав у Харкові, помер 28 серпня 1999 року. Похований на харківському кладовищі № 2.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за «вміле виконання наказу командування і проявлені при цьому мужність та відвагу» гвардії старший сержант Борис Берестовський був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» (№ 2115)[2].
- Був також нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня та Червоної Зірки, а також низкою медалей.
Пам'ять[ред. | ред. код]
У Сумах портрет Берестовського є на місцевій алеї Слави, на його честь названа сумська місцева школа № 12.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Берестовський Борис Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 10 января 1944 года [Архівовано 7 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 19 января (№ 3 (263)). — С. 1
Література[ред. | ред. код]
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
- В путешествие по Сумщине. Харьков, 1979
- Гриченко И. Т., Головин Н. М. Подвиг. — Харьков: Прапор.
- Шёл парнишке в ту пору…: герои-комсомольцы в боях за Советскую Украину в годы Великой Отечественной войны 1941—1945 гг. / авт.-сост. В. Н. Немятый и др. — Киев: Молодь, 1985. — 367 с.
| |||||||
