Битва під Шепелевичами — Вікіпедія

Битва під Шепелевичами
Російсько-польська війна (1654—1667)

Координати: 54°07′46″ пн. ш. 29°33′36″ сх. д. / 54.12972222002777301° пн. ш. 29.56000000002777739° сх. д. / 54.12972222002777301; 29.56000000002777739
Дата: 24 серпня — 31 серпня 1654
Місце: Шепелевичі[be]
Результат: Перемога російських військ
Сторони
Річ Посполита Російське царство
Командувачі
Януш Радзивілл Олексій Трубецький
Військові сили
6000 осіб 15 000 осіб
Втрати
щонайменше 1000 убитих
270 полонених 		9 убитих
97 поранених

Битва під Шепелевичами або битва під Борисовим[1] — бій біля села Шепелевичі[be], нині Круглянський район Білорусі, в роки російсько-польської війни 1654-1657 років під час Государевого походу 1654 року[ru]. Бій відбувся на самому початку війни 14 (24) серпня й завершилася перемогою російської армії князя Олексія Трубецького над армією Речі Посполитої під проводом Великого гетьмана Литовського Януша Радзивілла. Під час битви обоз і артилерія литовсько-польської армії були захоплені, а поразка в битві зумовило здачу литовцями Смоленська[ru] через два місяці після початку облоги, у вересні того ж року.[2]

Передумови[ред. | ред. код]

Вже на самому початку Російсько-польської війни 1654-1657 років, під час Государевого походу 1654 року[ru] розгорнувся широкомасштабний наступ російських військ на землі Великого князівства Литовського, яке на той час вже перебувало в складі Річі Посполитої. І виконуючи наказ царя Олексія Михайловича князь Олексій Трубецький на чолі Південно-західної угруповання російських військ виступив з Брянська в Литву.

27 червня (7 липня) 1654 року російській армії під його командуванням здався Рославль, а вже 12 (22) липня штурмом був узятий чинивший опір Мстиславль, внаслідок чого російські війська вийшли до Дніпра.

1 (10) серпня армія князя Олексія Трубецького в складі Великого полку[ru] під командуванням самого Трубецького й боярина Юрія Долгорукова[ru], а також Передового[ru] на чолі з Григорія Куракіна[ru] та Вартового полків[ru] з Семеном Пожарським, переправилася на правий берег Дніпра. А вже 2 (12) серпня, після бою під Шкловом з єртаулом[ru] і сотнями з армії князя Яківа Черкаського[ru], під командуванням князя Юрія Барятинського, армія великого гетьмана литовського Януша Радзивілла була змушена відступити до міста Головчин[be].

4-12 (14-22) серпня литовські сили, що складалися з 5000 солдатів зупинили рух для відпочинку, під час якого до війська гетьмана Януша Радзивілла приєднався Олександр Полубінський[lt] на чолі своєї 3000 дивізії, завдяки чому литовсько-польскі сили налічували вже 8000 осіб. Надалі ж, за наказом Радзівілла Полубінській двічі відправлявся у розвідувальну місію, завдяки якій 20 серпня стало відомо, що армія князя Трубецького рухається на захід і вже 21 серпня Радзивілл відправивши свій обоз до деревні Заозер'є[ru] під захистом одного полку, перейшов через річку Друть під Бєлиничі й виступив в напрямку Шепелевичів[be] до переправи через приточу річку Ослик. Внаслідок цього литовська армія стала табором на лівому березі річки і в поспіху приступила до будівництва оборонних укріплень.

Битва[ред. | ред. код]

Військам Великого князівства Литовського після переходу приточої річки Ослик вдалося відкинути передові загони російських військ, але поки вони займалися укріпленнями, кінноті Олексія Трубецького вдалося переправитися через Друть в Тетерино[be] і обійти з півдня литовський стрій, відрізавши таким чином шляхи відходу. На світанку 14 (24) серпня польсько-литовська армія великого гетьмана Януша Радзивілла підійшла до Шепелевичів[be], де вони виявили підоспілих росіян: село вже горіло, а передові кінні сотні російських військ вже встигли увірватися на його територію. Потім і частини російської піхоти, переправившись через річку, зайняли Шепелевичі й закріпилися там. Радзівіллу довелося розпочати бій в дуже незручних умовах. Кілька литовських хоругв, прорвавши московські переправи проникли в Шепелевичі й практично відразу потрапили під шквальний вогонь сил Трубецького, внаслідок чого армія Великого князівства Литовського була відкинута від стін міста й довелося вести бій на чистому полі.

При їх наближенні литовці атакували Передовий полк[ru] князя Григорія Куракіна[ru], який розгорнувся в бойову лінію, де в ході бою воєвода був поранений. В цей час до села підійшов і Великий полк[ru] князя Трубецького та боярина Юрія Долгорукова[ru], після чого на допомогу князю Куракіну були відправлені полки солдатського ладу Данили Краферта, Івана Ніротморцева[ru], Германа Фанстадена, Миколи Фанстадена, Олександра Барклая, Якова Флека, Єлисея Ціклера і Андрія Гамолтона.

Одночасно кіннота лівого крила під командуванням князя Семена Пожарського обійшла війська Радзивілла з флангу, оточуючи противника з півдня. Побачивши, що їх оточують, литовські війська вдалися до паніки й почали тікати з поля боя, деякі драгунські полки спробували чинити опір російським військам, але атаковані й оточені рейтарами, були вимушеними також кинутися врозтіч. Спроба контрнаступу, розпочата Олександром Полубінським[lt], з ціллю прикрити відступ Радзівілла, звалилася — російські війська обійшли праве крило його сил і змусили відступити разом із частиною своєї армії, що зберігала хоч якусь подобу порядку, зазнавая великих втрат від переслідування кіннотою. Найменше постраждала дивізія Вінцента Корвіна-Госевського, яка в значній частині зуміла вийти з бою, зберігши хороший порядок. В ході переслідування були розсіяні залишки кінних хоругов Радзивілла, а після тривалої погоні російські розбили й групу польських крилатих гусарів, а вже 15 (25) серпня Трубецький наздогнав залишки відступаючої литовської піхоти на переправі під Черцами[be], розбивши її й захопивши артилерію.

Литовська челядь, залишена в обозі, бачачи втечу і загибель національного війська, кинулася грабувати вози. На одній з переправ через численні річки і болота чотири російські сотні несподівано оточили загін самого гетьмана Радзвівілла. У бою з 50 осіб гетьманської козацької хоругви, яка охороняла полководця, в живих при ньому залишилося тільки п'ять. Поручик Греффенберг закрив гетьмана своїм тілом, отримавши вогнепальну рану і удар рогатиною, крім того, під Радзівіллом вбили коня, а сам він був поранений в ногу. І лише підоспіла угорська рота Самуїла Яна Юшкевича, що влучними пострілами вибила російські сили з іншого берега річки, врятувала його.

21 (31) сепрня 1654 року польсько-литовська армія була остаточно розбита, а село Шепелевичі взяте російським царським військом.

Підсумки[ред. | ред. код]

В підсумку битви під Шепелевичами[be] сили Речі Посполитої втратили щонайменше 1000 солдатів, а близько 270 осіб потрапило в російський полон. Сам бій пройшов з невеликими втратами, а більша частина солдатів загинула під час відступу та переправи через річки.

У наступні дні після завершення битви російське військо під командуванням князя Олексія Трубецького продовжувала переслідувати та знищувати окремі загони, а по завершенні продовжився наступ на інші території Великого князівства Литовського.[3]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Бабулин И. Б. Князь Семён Пожарский и Конотопская битва. — Санкт-Петербург : Институт Российской истории РАН, 2009. — ISBN 978-5-91041-047-7.
  • Бабулин И. Б. Смоленский поход и битва при Шепелевичах 1654 года. — Санкт-Петербург : Рус. витязи, 2018. — ISBN 978-5-9909607-1-8.
  • Шепелевичи. — Енциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, 1890—1907.
  • Волков В. В воинстве счастлив и недругам страшен. — Родина, 2003. Архів оригіналу.
  • Беліцк-Гімн. Енциклопедія історії Білорусі. — Мінск, Білорусь, 1994. — 537 с. — ISBN 5-85700-142-0.
  • Беларусы-Варанец. Білоруська енциклопедія. — Мінск, Білорусь, 1996. — 511 с. — ISBN 985-11-0068-4.
  • Малов А. В. Русско-польская война 1654—1667 гг. — Цейхгауз, 2006. — ISBN 5940381111.
  • Сагановіч Г. Невядомая вайна: 1654—1667. — Мінськ : Навука і тэхніка, 1995. — ISBN 5-343-01637-5.
  • Бабятынскі. К. Ад Смаленску да Вільні. — 2008.
  • Mała Encyklopedia Wojskowa. — I видання. — 1967.
  • Kotłubaj E. Życie Janusza Radziwiłła.
  • Borawski P. Tatarzy w dawnej Rzeczypospolitej. — Варшава : Ludowa Spółdzielnia Wydawnicza, 1986. — С. 139. — ISBN 83-205-3747-9.
  • Bobiatyński K. Od Smoleńska do Wilna. Wojna Rzeczypospolitej z Moskwą 1654–1655. — Inforteditions, 2004.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ У донесенні про перемогу, через помилку Олексія Трубецького, річка Ослік була названа «Шкловкой». Тому цю битву іноді неправильно називають «битвою на річці Шкловці». // Бабулин И. Б. Князь Семён Пожарский и Конотопская битва. — Санкт-Петербург : Институт Российской истории РАН, 2009. — ISBN 978-5-91041-047-7.
  2. ↑ Битва под Шепелевичами. cikavy.com (рос.).
  3. ↑ International Politics and Warfare in the Age of Louis XIV and Peter the Great: A Guide to the Historical Literature (англ.). ISBN 978-0-595-32992-2. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 14 квітня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Битва_під_Шепелевичами&oldid=41700375