Богдана Хмельницького, 32 — Вікіпедія
Богдана Хмельницького, 32 | |
---|---|
50°26′48″ пн. ш. 30°30′38″ сх. д. / 50.4466888889166611° пн. ш. 30.51061944447222274° сх. д.Координати: 50°26′48″ пн. ш. 30°30′38″ сх. д. / 50.4466888889166611° пн. ш. 30.51061944447222274° сх. д. | |
Статус | пам'ятка архітектури та містобудування (охоронний номер 37) |
Статус спадщини | пам'ятка архітектури місцевого значення України і Пам'ятка містобудування України місцевого значенняd |
Країна | Україна |
Розташування | Київ |
Архітектурний стиль | архітектура модерну і неокласицизм |
Архітектор | Іваницький Кароль Людвігович |
Будівництво | 1913 |
Відомі мешканці | Кароль Іваницький |
Адреса | вулиця Богдана Хмельницького, 32 |
Богдана Хмельницького, 32 у Вікісховищі |
Буди́нок Круше́вської — київський прибутковий будинок на вулиці Богдана Хмельницького, 32. Розташований поруч із Будинком Самонова (№ 30/10).
Споруда — характерний зразок прибуткового будинку початку ХХ сторіччя, одна з найкращих у стилі пізнього класицистичного модерну[1].
Первісна забудова садиби була малоповерховою, дерев'яною. Станом на 1882 рік нею володів Назар Фаворов. Близько 1899 року ділянку придбав київський архітектор Микола Самонов. 1904 року син архітектора продав садибу підприємцеві й меценатові Олександрові Терещенкові[2].
Після смерті Терещенка 1911 року власницею стала Єлизавета Крушевська. 1913 року на її замовлення спорудили прибутковий будинок за проектом архітектора Кароля Іваницького. Будинок був телефонізований[3].
1913 року тут розмістили одну з найкращих крамниць варшавської фірми стильних меблів «Щербинський і Ко». Після її відкриття у найпопулярнішій тоді міській газеті «Киевская мысль» з'явилася стаття «Красень Київ» про крамницю і новий будинок:
«Київ цілком справедливо називають містом-красенем. Цьому насамперед сприяє його розташування. Ці гори, ці доли, всіяні красивими будинками, справляють чарівне враження... Звертає увагу надзвичайно стильна вхідна брама [у новій будівлі на Фундуклеївській, 32], виконана відомою Варшавською фабрикою акціонерного товариства „З. Щербинський і К“. У цьому будинку відкрито і крамницю стильних меблів київської філії згаданої фабрики Щербинського. Фірма Щербинського вирішила, мабуть, дати киянам художні зразки меблів. Крамниця фірми Щербинського — свого роду виставка. Виставка витончених, дуже цінних меблів. Колосальний вибір всіляких меблів перетворює магазин на музей, де можна ознайомитися зі зразками меблів усіх віків і поколінь»[4].
Приблизно в 1915-1919 роках у квартирі № 10 на шостому поверсі мешкав архітектор Кароль Іваницький.
Після встановлення радянської влади в Києві більшовики націоналізували споруду. 1918 року будинок значно пошкодила пожежа. Відбудували 1925 року. Після Другої світової війни на першому поверсі було розміщено міжміський телефонний переговорний пункт[1].
Чоловий фасад оформлений у стилі модерну з неокласичними елементами. Центральна вісь на рівні третього-шостого поверхів акцентована циліндричним еркером . Бічні осі виділені розкріповками та віконними прорізами.
У ліпленому і змодельованому в цеглі декорі фасаду використано класичні мотиви — фестони.
Центральний еркер фланковано розкріпованими під руст лізенами. Простінки між трьома прямокутними вікнами підкреслені доричними пілястрами на базах. Під вікнами четвертого поверху на осях пілястр розмістили гліфи, а над п'ятим поверхом — стрічки й рельєфну композицію з аканта і квітів, над вікнами шостого поверху — вінок із троянд і два фестони (гірлянди).
Будинок увінчує масивний карниз великого виносу. Під ним — орнамент з іоніків, модульйонів і тонких гуртів.
На центральній осі розташовано отвір проїзду у двір. Портал входу у проїзді фланкований колонами з іонічними капітелями, які прикрашені гірляндами. Під прямокутним сандриком розміщений десюдепорт із рельєфним фестоном із квітів та листя.
Балкони прикрашені ажурними металевими огорожами, орнамент яких утворений чергуванням вертикального стрижня й овалу[5].
Будівля, зведена у формі каре (квадрата) із внутрішнім подвір'ям, має вигляд «будинку-колодязя», подібного до прибуткового будинку Ханенків на Терещенківській вулиці, 13.
- ↑ а б Будинок Крушевської, 2011, с. 1752.
- ↑ Список власників на Фундуклеївській. Архів оригіналу за 28 вересня 2018.
- ↑ Дневник директора сахарного завода: Справ. книжка / Сост. Л. Яргоцкий, инструктор зем. оценки ф-к и з-дов. — Киев: Пол. тип., 1914. — с. 152—153.
- ↑ Меблі для багатих і не дуже. Архів оригіналу за 14 квітня 2016.
- ↑ Будинок Крушевської, 2011, с. 1753.
- Кадомська Марія, Мокроусова Олена. Житловий будинок, 1913 // Звід пам'яток історії та культури України. Київ: С — Я / П. Тронько та ін. — К., 2011. — Т. 1 ч. 3. — С. 1752-1753.