French
DeutschБріджид Брофі — Вікіпедія
| Бріджид Брофі | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Brigid Brophy | ||||
| Ім'я при народженні | англ. Brigid Antonia Brophy | |||
| Народилася | 12 червня 1929[1][2][…] Ілінг[d], Мідлсекс, Англія, Велика Британія[4] | |||
| Померла | 7 серпня 1995[1][2][…] (66 років) Лаут[d], Східний Ліндсіd, Лінкольншир[d], Лінкольншир ·розсіяний склероз | |||
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія | |||
| Діяльність | письменниця-романістка, письменниця, есеїстка, біограф, правозахисниця | |||
| Сфера роботи | есей | |||
| Alma mater | The Abbey Schoold | |||
| Конфесія | атеїзм | |||
| У шлюбі з | Michael Leveyd | |||
| | ||||
Бріджит Антонія Брофі, леді Леві (англ. Brigit Brophy; нар. 12 червня 1929, Ілінг — пом. 7 серпня 1995) — британська письменниця, критикеса та прихильниця соціальних реформ, включаючи права авторів та права тварин. Серед її романів на цю тему «Мавпа Гекенфеллера» (1953); серед її критичних досліджень були «Моцарт драматург» (1964, переглянута 1990) та «Prancing Novelist: A Defense of Fiction»… «У похвалу Рональда Фірбанку» (1973). У «Словнику літературної біографії: британські новелісти з 1960 року» С. Дж. Ньюмен назвав її «однією з найчутливіших, найяскравіших і найтриваліших симптомів 1960-х років».
Вона була феміністкою та пацифісткою, яка висловлювала суперечливі думки щодо шлюбу, війни у В'єтнамі, релігійної освіти в школах, сексу та порнографії.[5] Вона була агітаторкою за права тварин та підтримки вегетаріанства. Завдяки статті «Sunday Times» статтю Брофи приписують психолог Річард Д. Райдера з того, викликало формування руху прав тварин в Англії.[6]
Брофі вийшла заміж за історика мистецтва Майкла Леві в 1954 році. Їй діагностували розсіяний склероз у 1983 році.[5]
Життєпис[ред. | ред. код]
Бріджит Антонія Брофі народилася 12 червня 1929 року в місті Ілінг на заході Лондона. Вона була єдиною дитиною романіста Джона Брофі та Гаріс Брофі (уроджена Грунді), яка була вчителькою. Ще в дитинстві вона почала писати п'єси. Під час Другої світової війни з травня 1941 року до липня 1943 року вона відвідувала школу абатства, Редінг та інші школи. Потім вона відвідувала дівчачу школу святого Павла в Лондоні. У 1947 році Брофі отримала стипендію для навчання в Оксфордському університеті (коледж Св. Г'ю), але в 1948 році залишилася без диплома.[7]
У 1953 році, коли їй виповнилось 25 років, вийшла її книга оповідань «Коронна принцеса»; за ним у тому ж році вийшов її роман «Мавпа Гекенфеллера», що став ще більше підтриманий читачами.
У 1954 році Бріджит Брофі вийшла заміж за історика мистецтва Майкла Леві (згодом директор Британської національної галереї, 1973—1987 рр.). У пари була одна донька Катаріна Дж. Леві (нар. 1957).[8] У наступні роки вона випустила серію романів, серед яких «Плоть» (1962), «Завершальний штрих» (1963, описана як «лесбійська фантазія»), «Снігова куля» (1964) та «Палац без стільців» (1978), в якій дитина королівського походження переживає політичний занепад).
Бріджит Брофі також написала кілька науково-популярних книг та нарисів, серед яких «Чорний корабель до пекла» (1962; вдячність шавійським і фрейдистським ідеям), «Моцарта Драматик» (1964) та (разом із чоловіком та Чарльзом Осборном) «П'ятдесят творів англійської літератури, без яких ми могли б обійтися» (1967). Її детальне дослідження про Рональда Фірбанка, «Розважаючий новеліст та захист художньої літератури» у формі критичної біографії на хвалу Рональда Фірбанка, з'явилось у 1973 році.
Вона агітувала за кілька реформ. З Морін Даффі вона боролася між 1972 і 1982 роками за авторське право публічного кредитування. Вона була одним із підписників Маніфесту гуманістів.[9] Вона стала президентом Національного антивізійного товариства. У своїй книзі «Baroque 'n' Roll» (1987) вона писала про свою боротьбу з розсіяним склерозом (про перші симптоми якого вона довідалась в 1981 році), її бісексуальність та причини, які вона підтримувала.
З 1987 року її чоловік Майкл Леві доглядав за нею під час хвороби, відмовившись від посади директора Національної галереї.
Бріджит Брофі померла 7 серпня 1995 року в місті Лаут у Лінкольнширі.
Твори[ред. | ред. код]
Художня література[ред. | ред. код]
- Коронна принцеса та інші історії (1953)
- Мавпа Хакенфеллера (1953 р., перевидано 1991 р.)
- Король дощової країни (1956, перевидано 1990, 2012)
- Плоть (1962)
- Завершальний штрих (1963, переглянуто 1987)
- Снігова куля (1964)
- Грабіжник (п'єса, вперше поставлена в Лондоні в Театрі Водвіль, 22 лютого 1967 р., та опублікована 1968 р.)
- У транзиті: роман героїка (1969 р., перевиданий 2002 р.)
- Пригоди Бога в пошуках чорної дівчини: роман і деякі байки (1973)
- Pussy Owl: Superbeast (1976) для дітей, проілюстрована Хіларі Хейтон
- Палац без стільців: бароковий роман (1978)
Нехудожня література[ред. | ред. код]
- Чорний корабель до пекла (1962)
- Моцарт драматург: новий погляд на Моцарта, його опери та його вік (1964) (переглянута 1990)
- Не забувай ніколи: зібрані погляди та огляди (1966)
- (З чоловіком, Майклом Леві та Чарльзом Осборном) П'ятдесят творів англійської та американської літератури, без яких ми могли б обійтися (1967)
- Релігійна освіта в державних школах (1967)
- Чорно-біле: портрет Обрі Бердслі (1968)
- Права тварин (1969 р.) Товариство захисту та боротьби з тваринами)
- Лонгфордська загроза свободі (1972)
- Романтичний новеліст: Захист художньої літератури у формі критичної біографії на хвалу Рональда Фірбанка (1973)
- Бердслі та його світ (1976)
- Принц і дикі гуси, малюнки Грегоара Гагаріна (Гаміш Гамільтон, 1983)
- Посібник з права публічного кредитування (1983)
- Бароко-н-рол та інші нариси (1987)
- Читає: Збірник нарисів (1989)
Посібники[ред. | ред. код]
- Найкращі короткі вистави світового театру, 1958—1967, 1968
- Тварини, люди та моралі під редакцією Стенлі та Рослінд Годлович та Джона Харріса (1971)
- Геній Шоу за редакцією Майкла Холройда (1979)
- Права тварин: симпозіум, під редакцією Д. Патерсона та Р. Д. Райдера (1979)
- Історії Шекспіра за редакцією Джайлса Гордона (1982)
Колекція рукописів Брофі зберігається в Бібліотеці Ліллі в Університеті Індіани в Блумінгтоні.
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- ↑ Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 145.
- ↑ а б Martin Pope (29 грудня 2008). Sir Michael Levey. The Telegraph. London. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 4 вересня 2019.
Brigid Brophy was an outspoken campaigner on issues as diverse as humanism, animal rights, feminism, pornography, homosexual rights, the Vietnam War and religious education in schools (she disapproved of only the last two).
- ↑ Richard Ryder (2000). Animal Revolution: Changing Attitudes Towards Speciesism. Berg. с. 5. ISBN 1-85973-330-1.
The moral basis for animal liberation has been given much attention by modern philosophers since the publication of the well-known novelist Brigid Brophy's major article entitled 'The Rights of Animals' in the Sunday Times in 1965.
- ↑ Sarah Lyall (9 серпня 1995). Brigid Brophy Is Dead at 66; Novelist, Critic and Crusader. The New York Times. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 4 вересня 2019.
- ↑ FreeBMD. www.freebmd.org.uk. Архів оригіналу за 21 грудня 2018.
- ↑ Humanist Manifesto II. American Humanist Association. Архів оригіналу за 20 жовтня 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
Подальше читання[ред. | ред. код]
- The Review of Contemporary Fiction; 15:3 (1995 Fall), issue devoted to Brigid Brophy, Robert Creeley, Osman Lines
- Discovering Brigid Brophy [1] [Архівовано 4 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- The King of a Rainy Country by Brigid Brophy — published in 2012 by The Coelacanth Press [2] [Архівовано 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
