Білий Луг (струмок) — Вікіпедія
Білий Луг | |
---|---|
Витік | на південній околиці села Смолява |
• координати | 50°23′38″ пн. ш. 25°05′41″ сх. д. / 50.39389° пн. ш. 25.09472° сх. д. |
Гирло | Стир |
• координати | 50°23′53″ пн. ш. 25°10′03″ сх. д. / 50.39806° пн. ш. 25.16750° сх. д. |
Басейн | Прип'яті |
Країни: | Україна Волинська область |
Довжина | ~5,53 км |
Білий Луг (пол. Biały Łuh[1], рос. Белый Луг[2]) — струмок в Україні, у Горохівському районі Волинської області. Лівий доплив Стиру, (басейн Прип'яті).
Опис[ред. | ред. код]
Довжина струмка приблизно 5,53 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 5,18 км, коефіцієнт звивистості струмка — 1,07. Формується декількома безіменними струмками та загатами[3].
Розташування[ред. | ред. код]
Бере початок на південній околиці села Смолява. Тече переважно на північний схід через село Перемиль і на східній околиці впадає у річку Стир, праву притоку Прип'яті.
Населені пункти вздовж берегової смуги: Богунівка.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- У книзі Олександра Цинкаловського «Стара Волинь і Волинське Полісся» про цей струмок зазначено:
|
- У селі Перемиль річку перетинає автошлях Т 0310.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_XV_cz.2/598. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 2 квітня 2020.
- ↑ Берестечская волость // Дубенский уезд // Волынская губения // с. Смолява // рч. Белый Луг. Архів оригіналу за 18 квітня 2018. Процитовано 2 квітня 2020.
- ↑ google.com.ua/maps/@50.3947512,25.1140382,14.25z?hl=uk
- ↑ Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року в 2-х томах. Т. 2. — Вінніпег, 1984. — 578 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Smolawa, sioło nad dopł. Styru, ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 896. (пол.)
- Smolawa, wś nad Białym Łuhem, ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 598. (пол.)
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 54