French
DeutschВальтер Вольфрум — Вікіпедія
| Вальтер Вольфрум | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Walter Wolfrum | |||||||||
| Народився | 23 травня 1923[2] Schmölz (Küps)d, Кюпс, Кронах, Верхня Франконія, Баварія, Веймарська республіка, Німецька імперія | ||||||||
| Помер | 26 серпня 2010[1] (87 років) Швабах, Середня Франконія, Баварія, Німеччина | ||||||||
| Країна |  Німеччина | ||||||||
| Діяльність | військовослужбовець, льотчик-винищувач | ||||||||
| Знання мов | німецька | ||||||||
| Учасник | Друга світова війна | ||||||||
| Військове звання | оберлейтенант і солдат[2] | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Вальтер Вольфрум (нім. Walter Wolfrum; 23 травня 1923, Кюпс — 26 серпня 2010, Швабах) — німецький льотчик-ас винищувальної авіації, оберлейтенант люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія[ред. | ред. код]
Після закінчення авіаційного училища в січні 1943 року зарахований в 5-у ескадрилью 52-ї винищувальної ескадри. Учасник Німецько-радянської війни. Свою першу перемогу здобув 25 травня 1943 року. 6 вересня 1943 року збив свій 10-й, 11 грудня 1943 року — 20-й, 15 лютого 1944 року — 30-й літак. 26 березня 1944 року записав на свій рахунок 4 літаки, загальна кількість його перемог досягла 51. З 11 травня 1944 року — командир 1-ї ескадрильї своєї ескадри. 20 травня 1944 року збив 6, 30 травня 1944 року — 11, 31 травня 1944 року — 6 радянських літаків. 1 червня 1944 року його загальний рахунок становив 100 збитих літаків. В бою 16 липня 1944 року був атакований 10 радянськими винищувачами, його літак (Bf.109G-6) був підбитий, а сам Вольфрум важко поранений і зміг повернутися на фронт тільки в лютому 1945 року. В квітні 1945 року був важко поранений. В травні 1945 року взятий в полон радянськими військами, але як важко поранений в липні того ж року звільнений. Всього за час бойових дій здійснив 424 бойові вильоти і збив 137 радянських літаків, в тому числі 16 Іл-2. Після війни працював ювеліром. Літав на власному спортивному літаку, учасник змагань із вищого пілотажу.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Нагрудний знак пілота (25 лютого 1942)
- Нагрудний знак «За поранення»
- в чорному (25 лютого 1942)
- в сріблі (25 квітня 1944)
- Авіаційна планка винищувача в золоті (22 липня 1943)
- Залізний хрест
- 2-го класу (28 липня 1943)
- 1-го класу (22 вересня 1943)
- Почесний Кубок Люфтваффе (20 квітня 1944)
- Німецький хрест в золоті (18 травня 1944)
- Лицарський хрест Залізного хреста (27 липня 1944) — за 126 перемог.
- Друге місце в чемпіонаті Німеччини з аеробатики (1961, 1963, 1964 і 1966)
- Перше місце в чемпіонаті Німеччини з аеробатики (1962)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б http://forum.12oclockhigh.net/showthread.php?p=112661
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #140086005 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
Література[ред. | ред. код]
- Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
- Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
- Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
- OBERMAIER, E., Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe, Hoffmann, 1989.
|
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}