Вальтер Горн — Вікіпедія

Вальтер Горн
Walter Gorn
Народження	24 вересня 1898; Беґанін, Позен, Пруссія
Смерть	10 липня 1968 (69 років); Розенгайм, Верхня Баварія
Країна	Німецька імперія ; Веймарська республіка ; Третій Рейх
Приналежність	Райхсгеер ; Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	1916–1919; 1935-1945
Звання	Генерал-майор
Командування	561-ша гренадерська дивізія; 561-ша фольксгренадерська дивізія; 710-та піхотна дивізія
Війни / битви	Перша світова війна:; Друга світова війна:; Східний фронт Польська кампанія (1939); Західний фронт Французька кампанія (1940); Балканська кампанія Операція «Ауфмарш 25»; Східний фронт Операція «Барбаросса» Львівсько-Чернівецька операція; Битва під Уманню; Битва за Київ; Тирасполь-Мелітопольська операція; Оборона Дніпропетровська; ; Операція «Блау»; Операція «Фішрайер»; Операція «Цитадель» Орловська операція; ; Битва за Дніпро; Вісло-Одерська операція; Східно-Прусська операція; Віденська операція;
Інше	офіцер поліції
Бронзовий нагрудний знак ближнього бою	Нагрудний знак «За поранення» в сріблі

Вальтер Горн (нім. Walter Gorn; нар. 24 вересня 1898, Беґанін, Позен — пом. 10 липня 1968, Розенгайм, Верхня Баварія) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-майор (1944) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами (1944).

Біографія[ред. | ред. код]

14 листопада 1916 року поступив на службу добровольцем в 7-й гренадерський полк. Учасник Першої світової війни. 6 липня 1917 року переведений в запасну кулеметну роту5-го армійського корпусу, а 19 серпня — в 1-шу важку кулеметну роту 36-го ударного ландверного полку. З 18 грудня 1918 року служив у 2-й роті 18-го добровольчого полку, учасник операцій проти комуністів. 20 вересня 1919 року демобілізований.

Після кількох місяців митарств 1 червня 1920 року Горну вдалось поступити на службу в поліцію порядку Бреслау. В 1921-25 роках неодноразово підвищував кваліфікацію на спеціальних поліцейських курсах. У вересні 1925-червні 1926 року навчався на курсах кандидатів в офіцери поліції при Вищій поліцейській школі в Айху. 29 квітня 1927 року призначений командиром взводу поліції порядку Бреслау. В 1929 році відправлений на курси командирів районів, потім — на курси офіцерів рухомих частин поліції. З 1 квітня 1931 року — офіцер з регулювання руху в штабі поліції порядку Бреслау, з 8 травня 1933 року — командир 5-го загону державної поліції Бреслау, з 1 вересня 1933 року — 2-й офіцер моторизованого загону «Бреслау». 1 жовтня 1934 року переведений офіцером по автомобільному транспорту в штаб поліції порядку Ізеолора. З 20 квітня 1935 року — командир мотоциклетного охоронного загону «Бреслау». 15 жовтня 1935 року повернувся на військову службу і призначений командиром 5-ї роти 3-го мотоциклетного стрілецького батальйону. з 1 липня 1939 року — комендант штаб-квартири 19-го армійського корпусу.

Учасник Польської кампанії. З 7 січня 1940 року — командир 3-ї роти 82-го запасного піхотного полку, а з 17 березня 1940 року — командир 10-го запасного піхотного батальйону. З 14 березня 1940 року — командир 1-го батальйону 10-го піхотного полку. Учасник Французької і Балканської кампаній, а також німецько-радянської війни. З 26 січня 1942 року — командир 59-го мотоциклетного батальйону. З 5 жовтня 1942 року — командир 10-го моторизованого полку 9-ї танкової дивізії. 1 березня 1943 року поставлений на чолі тактичних курсів командного складу в 1-й школі танкових військ у Вюнсдорфі, з 1 листопада 1943 року — тактичних курс 2-ї танкової школи в Крампніці, з 15 січня 1944 року — начальник школи. 24 липня 1944 року очолив спішно сформовану гренадерську дивізію «Остпруссен 1», яка через 3 дні була перейменована на 561-шу гренадерську дивізії. 23 вересня 1944 року важко захворів і протягом трьох місяців його обов'язки виконував оберст Фелікс Беккер. 1 березня 1945 року поміщений у шпиталь, після одужання 15 квітня прийняв командування 710-ю піхотною дивізією. 8 травня здався американським військам. 16 червня 1947 року звільнений з полону.

Нагороди[ред. | ред. код]

Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни з мечами
Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами
Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) з мечами (Болгарія)
Застібка до Залізного хреста 2-го класу (16 жовтня 1939)
Залізний хрест 1-го класу (8 квітня 1941)
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
- лицарський хрест (20 квітня 1941)
- дубове листя (№ 113; 17 серпня 1942)
- мечі (№ 30; 8 червня 1943)
Орден «За хоробрість» 4-го ступеня, 1-й клас (Болгарія)
Нагрудний знак «За танкову атаку» в бронзі
Німецький хрест в золоті (8 лютого 1942)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Нагрудний знак ближнього бою в бронзі
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі

Військова кар'єра

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.570-571 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.(нім.)
Walther-Peer Fellgiebel (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
Patzwall, Klaus D. and Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall (in German). ISBN 3-931533-45-X.(нім.)
Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-20-3.(нім.)
Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3.(нім.)
Helden der Wehrmacht — Unsterbliche deutsche Soldaten. München, Germany: FZ-Verlag GmbH, 2004. ISBN 3-924309-53-1.(нім.)

Посилання[ред. | ред. код]

Walter Gorn. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 21 жовтня 2012. (нім.)
30. Schwerterträger Walter Gorn. на ritterkreuztraeger-1939-45.de. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 21 жовтня 2012. (нім.)
Generalmajor Walter Gorn. на geocities.com. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 21 жовтня 2012. (англ.)
Gorn, Walter [Архівовано 5 жовтня 2012 у Wayback Machine.] — нагороди генерал-майора Горна (англ.)

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: сформована	командир 561-ї фольксгренадерської дивізії 9 жовтня 1944 — 1 березня 1945	Наступник: оберст Беккер
Попередник: генерал-лейтенант резерву Рудольф-Едуард Ліх	командир 710-ї піхотної дивізії 15 квітня — 8 травня 1945	Наступник: капітуляція

Примітки[ред. | ред. код]

Німеччина Друга світова війна Військова справа