Василів (Білоцерківський район) — Вікіпедія

село Василів
Герб	Прапор
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Білоцерківський район
Громада	Узинська міська громада
Основні дані
Засноване	XVI
Населення	300
Поштовий індекс	09141
Телефонний код	+380 04463
Географічні дані
Географічні координати	49°57′34″ пн. ш. 30°27′44″ сх. д. / 49.95944° пн. ш. 30.46222° сх. д.Координати: 49°57′34″ пн. ш. 30°27′44″ сх. д. / 49.95944° пн. ш. 30.46222° сх. д.
Водойми	р. Красна
Місцева влада
Адреса ради	09141, Київська обл., Білоцерківський р-н., с. Василів, вул. Центральна, 8
Карта
	Василів
	Василів
Мапа
	Василів у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Василів.

Васи́лів — село в Білоцерківському районі Київської області. Входить до складу Узинської міської громади.

Історія[ред. | ред. код]

Місто Василів засноване в 16 столітті за сприяння його власника — князя Януша Острозького.^[1] Входило до складу Кухмістрівщини.

У 1598 році Януш Острозький віддає Василів у власність Трипільським, яким він був винен значну суму, присуджену з нього по процесу за грабежі в маєтках Трипільських, їм Острозьким вироблені. Але в 1600 році Павло Дорогостайський позиває до Трипільських і вимагає повернення йому Василівщини, яка йому судом і повернута. Павло Дорогостайський мав одну дочку, яка видана була за Андрія Фірлея, воєводу Белзького. Фірлей і його дружина померли, не залишивши дітей, а тому всі їхні маєтки дістались сестрі Фірлея — Анні, яка була в шлюбі з Казимиром Тарновським.

Під час Коліївщини через село проходив повстанський отаман Микита Швачка^[2].

За приєднання краю до Росії Василівщина була конфіскована в казну, так як Казимир Тарновський був ворожий російському уряду і виїхав за кордон. Але по поверненні з-за кордону Тарновського, який був хрещеним сином Імператриці, маєток йому повернуто. Потім негайно їм продано шамбеляну Проскурі, по смерті якого Василівом послідовно володіли дружина його Юзефа і молодший син Антон Васильківський суддя, який продав в 1828 році Василів Никодиму Романовичу Левандовському. Межі колишнього Василівського маєтку при графах Тарновських і при шамбеляні Проскурі були великі. У них входили такі села і селища: Василів, Макиївка, Перегонівка, а також староства Германівське і Кагарлицьке.

Поблизу села Піщаної в 10-ти верстах від Білої Церкви, лежав і в ХІХ столітті на поверхні землі білий камінь, який жителями визнався за граничний знак Василівщини від Білоцерківщини у давній час. У Васильові в якому землі числилося 1 528 десятин; осіб обох статей православних 671, римських католиків 22 і євреїв 60. У 1740 році у Васильові було тільки 28 дворів, в 1793 — 30 і 338 душ обох статей. Старожитності Васильова становлять городище, обнесене валом і замок на острові.^[3]

Похилевич Л. І. «Сказания о населённых местностях Киевской губернии» писав: «У Василеві ще в минулому столітті графами Тарновського побудований кам'яний латинський костел, в ім'я Іоанна Хрестителя, який тепер вважається парафіяльним. Спочатку в ньому відправлялося Богослужіння греко-католиками». Зараз костел зруйнований, а кладовище, на якому ховали парафіян костелу було радянською владою перетворене в колгоспне поле.

Клірові відомості та метричні книги церкви Успіння Пресвятої Богородиці м-ка Василів Василівської волості Васильківського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України. http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/vasy_002.xml [Архівовано 11 березня 2022 у Wayback Machine.]

В 1919 р. село було майже знищене бандою, що орудувала на цій території.

В 1926 році утворений колгосп.

Село постраждало внаслідок Геноциду-Голодомору українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 роках. З клірових відомостей можна встановити, що у селі Василів перед голодомором мешкало понад 2000 осіб. За свідченнями очевидців, загальна кількість померлих становить понад 600 жителів. На цвинтарі в 1996 році на місці поховання встановлений пам'ятний знак — металевий хрест.^[4]

Сучасний стан[ред. | ред. код]

Населення — близько 300 осіб. Масове безробіття. Виїжджають на заробітки до Обухова та Києва. У селі будується православна церква. Діти їздять на навчання у сусіднє село Макіївка.

Також[ред. | ред. код]

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Teresa Chynczewska-Hennel. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/3, zeszyt 102.— s. 193 — 384. (пол.) S. 485
↑ Євген Букет. Швачка — фенікс українського духу. — К.: Український пріоритет, 2016. — 360 с. + іл.
↑ Лаврентий Похилевич. Сказания о населенных местностях Киевской губернии, или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, у пределах губернии находящихся. — Киев: Типография Киевопечерской лавры, 1864. — 763 с. — c. 421—422
↑ Ульянченко В.І., Сергійчук В.І., Гай А.І., Шевченко С.В., Василинець Р.Д. Упорядкування Гая А.І. Київський обласний том Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років. — «Буква», 2008. — С. 77. — ISBN 978-966-7195-95-3. Архівовано з джерела 25 вересня 2013