Верхня Вільхова — Вікіпедія

село Верхня Вільхова
Країна	Україна
Область	Луганська область
Район	Щастинський район
Громада	Станично-Луганська селищна громада
Основні дані
Засноване	в середині XVIII століття
Населення	464
Площа	2,93 км²
Густота населення	158,36 осіб/км²
Поштовий індекс	93642
Телефонний код	+380 6472
Географічні дані
Географічні координати	48°45′01″ пн. ш. 39°32′38″ сх. д. / 48.75028° пн. ш. 39.54389° сх. д.Координати: 48°45′01″ пн. ш. 39°32′38″ сх. д. / 48.75028° пн. ш. 39.54389° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	123 м
Водойми	річка Верхньо-Ольхова
Місцева влада
Адреса ради	93641, Луганська обл., Станично-Луганський р-н, с.Нижня Вільхова, вул.Октябрьська,52
Карта
	Верхня Вільхова
	Верхня Вільхова
Мапа

Ве́рхня Вільхова́ — село в Україні, у Станично-Луганській селищній громаді Щастинського району Луганської області. Населення становить 464 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Вільхівська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Географічні координати: 48°45' пн. ш. 39°32' сх. д. Загальна площа села — 2,9 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 15 км від центру громади. Найближча залізнична станція — Вільхова, за 13 км. Селом тече річка Верхньо-Ольхова.

Історія[ред. | ред. код]

Населений пункт засновано в середині XVIII століття донськими козаками, селянами з Правобережної України та центральних губерній Російської імперії^[1]^[2].

У другій половині XIX століття у Верхній Вільховій нараховувалося 349 дворів, де проживало 397 чоловіків та 418 жінок^[2].

У 1932–1933 роках Верхньовільхівська сільська рада постраждала від Голодомору. За свідченнями очевидців кількість померлих склала щонайменше 55 осіб, імена яких встановлено^[3].

Наприкінці 1960-х років у селі діяли середня і початкова школи, 2 бібліотеки та 2 клуби^[1].

Упродовж війни на сході України село потрапило до зони бойових дій. 10 лютого 2015 року село Верхня Вільхова було тричі обстріляне з РСЗВ «Град» із боку Росії^[4].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 464 особи, з них 4,74% зазначили рідною мову українську, 94,83% — російську, а 0,43% — іншу^[5].

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область, 1968, с. 840.
↑ ^а ^б Высоцкий В. И. (2003). Исторические аспекты топононимов Луганщины. Луганск. с. 196.
↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область, 2008, с. 525-526.
↑ На Луганщині обстріляли селище з боку Росії
↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 березня 2014.

Джерела[ред. | ред. код]

Тронько П. Т. (голова головної редколегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — 939 с.
Михайличенко В.В., Борзенко М.О., Жигальцева В.Л. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область. — Луганськ : Янтар, 2008. — 918 с. — 3500 прим.