Верховний головнокомандувач — Вікіпедія

Верхо́вний головнокома́ндувач — найвища посадова особа Збройних сил держави (коаліції держав або об'єднаних збройних сил), яка затверджує воєнну доктрину країни і призначає Верховне командування.

Законодавчий статус[ред. | ред. код]

У всіх країнах, які мають Збройні Сили цю посаду обіймає, як правило, керівник країни (президент, прем'єр-міністр тощо). Це положення зазвичай закріплюється в конституціях відповідних держав або статутних документах воєнних блоків.

Конституційне визначення в Україні[ред. | ред. код]

В Україні ця посада вперше була запроваджена 1992 року. У системі Збройних Сил України Верховним головнокомандувачем є Президент України, згідно з Конституцією України.

Президент є Верховним головнокомандувачем Збройних Сил України згідно зі статтею 106 Конституції України. У разі збройної агресії проти України Президент приймає рішення щодо застосування Збройних Сил України з метою оборони держави від агресора. Президент очолює Раду національної безпеки та оборони України.

Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України[ред. | ред. код]

Відповідно до пункту 17) статті 106 Конституції України та статті 7 Закону України «Про Збройні Сили України», Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України є Президент України.[1]

Нині Верховним Головнокомандувачем збройних Сил України є Президент України Зеленський Володимир Олександрович.[2]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Закон України «Про Збройні Сили України» на сайті Верховної Ради України
  2. Сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 18 серпня 2021.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]