Габель Августина Станіславівна — Вікіпедія

Габель Августина Станіславівна
Світлина Августини Габель, виконана у фотоательє братів Блум
Народилася 30 серпня (11 вересня) 1853
Санкт-Петербург, Російська імперія
Померла 29 березня (11 квітня) 1907 (53 роки)
Харків, Російська імперія
Країна  Російська імперія
Діяльність бібліотекарка, революціонерка
Заклад Харківська громадська бібліотека
Учасник Боснійсько-герцеговинське повстання
Членство Харківське товариство грамотності
Конфесія католицтво
У шлюбі з Габель Орест Мартинович
Діти Людмила, Олена, Валерія
Марія, Юрій, Маргарита
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Габель.

Августина Станіславівна Габель (до шлюбу Сінькевич, Сінкевич або Сенкевич; 30 серпня 1853 року, Санкт-Петербург, Російська імперія — 29 березня 1907 року, Харків, Російська імперія) — революціонерка-народниця, бібліотекарка. Була учасницею революційного гуртка Ореста Габеля, за керівника якого вийшла заміж. Добровільно поїхала за чоловіком до Сибіру, куди його заслали. Брала участь у бібліотечному житті Харкова, листувалася з письменниками на тему наповнення фондів Харківської громадської бібліотеки. Знайома художника Іллі Рєпіна, який намалював її портрет. Матір хіміка Юрія Габеля та літературознавиці Маргарити Габель.

Біографія[ред. | ред. код]

Революційна діяльність і заслання[ред. | ред. код]

Августина Сінькевич[К 1] народилася 30 серпня 1853 року в Санкт-Петербурзі у сім'ї обрусілого поляка, титулярного радника Станіслава Вікентійовича Сінькевича. У ранньому віці осиротіла і виховувалася в родині старшої сестри Олени та її чоловіка стоматолога Самуїла Лінбека. Початкову освіту здобула у Василеострівській жіночій гімназії, яку закінчила 1869 року[4][5][1].

Августина Сінькевич у дитинстві

Давала приватні уроки. У середині 1870-х років разом з Софією Сміттен[К 2] організувала на артільних засадах шевську майстерню на Поштамтській вулиці[ru]. У майстерні проводилися збори, на яких вів революційну пропаганду Михайло Овчинников[ru]. Саме тут з ідеями народництва ознайомився фінський робітник Йоганн Пельконен[fi], згодом один із фігурантів «Великого процесу»[6][7].

У 1874 році перебувала під негласним наглядом, проживаючи у родичів в Харкові. У Харкові Августина познайомилася з народником Порфирієм Войнаральським, пропагувала революційні ідеї, зокрема серед студентів. Стала учасницею ходіння в народ в околицях Чугуєва. Дослідниця Софія Шоломова висловила припущення, що Августині подавав певну матеріальну допомогу уродженець Чугуєва — художник Ілля Рєпін, якого вона знала з юних років[8][2].

Повернувшись до столиці, вона познайомилася зі студентом Орестом Габелем. Він часто бував у неї вдома як репетитор племінника[ru] Самуїла Лінбека. Зблизившись на ґрунті народницького світогляду, Августина Сінькевич і Орест Габель повінчалися 1875 року. У тому самому році вони вирушили до Боснії і Герцеговини, щоб узяти участь в антитурецькому повстанні, однак пробули там недовго[9][1].

У Санкт-Петербурзі Августина Габель увійшла в організований її чоловіком народницький гурток, члени якого готували втечу народників Сергія Ковалика і Порфирія Войнаральського з Будинку попереднього ув'язнення[ru]. На пропозицію члена гуртка Григорія Мачтета, 15 серпня 1876 року вона разом з Надією Бантле та Олександром Клушиним забрала компрометувальні матеріали з квартири нещодавно заарештованої Євгенії Бартошевич. Того ж дня Августину обшукали і заарештували. З 25 вересня по 2 жовтня 1876 року вона перебувала у в'язниці Петропавлівської фортеці, а тоді в лікарні Петербурзького тюремного замку[ru]. Там у грудні народила первістка — доньку Людмилу. Притягувалася до дізнання за звинуваченням «у стосунках з утримуваними в будинку попереднього ув'язнення з метою їх звільнення». Всього під вартою провела чотири з половиною місяці. Справу Августини Габель закрито в адміністративному порядку з найвищого веління[ru] від 2 жовтня 1877 року. У терміні її ув'язнення враховано попереднє перебування під вартою. За Габель встановлено гласний нагляд[10][11][1].

У середині червня 1878 року вона добровільно поїхала за чоловіком у заслання до Східного Сибіру , попередньо отримавши дозвіл від міністра внутрішніх справ. Мешкала з чоловіком у Балаганську[ru] Іркутської губернії, провадила домашнє господарство. Під час перебування на засланні у подружжя народилися три дочки — Олена, Валерія і Марія. 3 травня 1882 Августину Габель звільнено від гласного нагляду, згідно з постановою Особливої наради[12][1].

Бібліотечна діяльність[ред. | ред. код]

Фотопортрет Августини Габель, виконаний Альфредом Федецьким у 1895 році

По завершенні терміну заслання Ореста Габеля, його родина залишила Сибір і в серпні 1887 року прибула до Харкова, де за подружжям був встановлений негласний нагляд[12]. На новому місці у родині з'явилося ще дві дитини — Юрій і Маргарита. У Харкові Августина Габель поринула в культурне життя міста. Разом з чоловіком брала участь у роботі Харківського товариства поширення у народі грамотності[13]. У 1890 році стала членом Харківської громадської бібліотеки, а в 1893—1903 роках працювала в бібліотеці[14][15]. Брала участь у зборах членів бібліотеки, чергувала на абонементі та надавала допомогу читачам у виборі книг. Коли виникло питання про створення філій бібліотеки в робочих районах, Августина входила до складу організаційної комісії та взяла активну участь у відкритті першої та другої філій, зокрема, займалася збором пожертв. Після створення Комітету філіальних відділень, який повинен був забезпечувати роботу філій бібліотеки, Августина була обрана його членом[5][1].

Одним з головних питань, яким вона займалася, було наповнення фондів бібліотеки новими книгами. Августина вела листування з багатьма авторами, просячи їх безплатно вислати книги бібліотеці. Серед її адресатів були письменники Антон Чехов і Лев Толстой. Її лист Чехову, відправлений в 1902 році, зберігся і був включений в каталог Євгена Лейтнеккера[К 3]. Дослідниця Софія Шоломова вказувала, що в каталозі першого філіального відділення було багато книг Чехова і, можливо, частина з них була надіслана автором у відповідь на лист Августини[16][9][17][1].

Померла 29 березня 1907 року в Харкові[1]. За віросповіданням була католичкою[18].

Портрет[ред. | ред. код]

Ілля Рєпін. Портрет Августини Сінькевич. 1869 рік

В юності спілкувалася з художником Іллею Рєпіним з яким вона, напевно, познайомилася на одній зі студентських сходок. Художник-початківець, тоді ще студент Імператорської академії мистецтв, намалював Августину в п'ятнадцятирічному віці на одному з літературних вечорів, який відбувся 21 квітня 1869 року. Начерк олівцем довго зберігався в родині Габель, поки Маргарита — дочка Августини, не передала його до Харківського художнього музею[19][20]. Вперше малюнок був опублікований мистецтвознавицею Мар'яною Черновою в журналі «Україна» у 1981 році[21]. В музеї він же вперше був виставлений у 2019 році в експозиції з нагоди 175-ї річниці від дня народження Іллі Рєпіна[22].

На малюнку дівчина одягнена в плаття з пелериною, яке підкреслює струнку постать, похилі плечі та гнучку шию. Пишне волосся перев'язане світлою стрічкою, воно відтіняє обличчя з правильними рисами. Мистецтвознавиця Мар'яна Чернова відмічала, що на малюнку Августина перебуває у тривозі, вона, наче тільки на мить, напружено присіла на стілець. Її схрещені руки намагаються стримати внутрішні поривання, а погляд зосереджений та задумливий. На думку дослідниці, Рєпін «зумів підкорити характер малюнка змістові, зазирнути у психологічний стан портретованої»[21]. У виданні «Ілля Рєпін і Харківщина» зазначалося, що у портреті Августини видно характерна для ранньої графіки Рєпіна боязкість і сухуватість малюнка яка ріднить його з іншою роботою художника — портретом Ольги Чаплигіної[23].

Родина[ред. | ред. код]

Августина Габель у колі рідних і друзів. Алушта, 1895 рік

Вийшла заміж за Ореста Мартиновича Габеля (1849—1915) — народника, політичного і громадського діяча, члена правління Харківської громадської бібліотеки та Харківського товариства грамотності. У подружжя народилося шестеро дітей[24][1]:

Примітки[ред. | ред. код]

Коментар[ред. | ред. код]

  1. ↑ У літературі трапляються різні варіанти написання прізвища: Сінькевич[1], Сінкевич[2] та Сенкевич[3]
  2. ↑ Дочка генерала Густава Сміттена[ru]
  3. ↑ Євген Емілійович Лейтнеккер — краєзнавець, літературознавець та музейний робітник. Йому належать описи рукописів А. П. Чехова. 1938

Література[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л Телегіна, 2020.
  2. ↑ а б Ніколаєнко, 2017, с. 230.
  3. ↑ Тунакова, 1972, с. 31.
  4. ↑ Выпускницы Василеостровской женской гимназии. petergen.com (рос.) . Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  5. ↑ а б Гофф, 2011, с. 35.
  6. ↑ Деятели революционного движения, 1932, ст. 1503, 1540.
  7. ↑ Ніколаєнко, 2017, с. 231.
  8. ↑ Шоломова, 1986, с. 188—189.
  9. ↑ а б в Шоломова, 1986, с. 189.
  10. ↑ Деятели революционного движения, 1932, ст. 1503—1504.
  11. ↑ Тунакова, 1972, с. 31—33.
  12. ↑ а б Деятели революционного движения, 1932, ст. 1504.
  13. ↑ а б Вовк, 2016, с. 134.
  14. ↑ Шалыганова, 2016, с. 302.
  15. ↑ Гарбар, 2017, с. 89.
  16. ↑ Лейтнеккер, 1939, с. 21.
  17. ↑ Никипелова, 2011, с. 19.
  18. ↑ Деятели революционного движения, 1932, ст. 1503.
  19. ↑ Свобода, 1971, с. 7.
  20. ↑ Чернова, 1980, с. 5.
  21. ↑ а б Чернова, 1981, с. 24.
  22. ↑ Графіка з запасників та інтерактивна гра: як святкуватимуть ювілей Рєпіна у Художньому музеї - UA: ХАРКІВ. kh.suspilne.media. Архів оригіналу за 14 серпня 2019. Процитовано 18 листопада 2021.
  23. ↑ Мизгіна, 2019, с. 68.
  24. ↑ а б Шалыганова, 2016, с. 84.
  25. ↑ Камчатний, 2018, с. 131.
  26. ↑ Мамон, 2020, с. 187—188.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Вовк О. І. Ілля Рєпін і Харківський університет // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки». — 2016. — № 23. — С. 132—137. — ISSN 2524-2288.
  • Гофф И. А. Подруги матери моей // 25-ый подъезд : [рос.] / сост. М. И. Каганов, В. М. Конторович, Л. Г. Фризман. — Харьков, 2011. — С. 32—39. — 66 с.
  • Камчатний В. Г. Науково-освітній доробок професора І. П. Осипова (1855–1918 рр.) в галузі хімії. — Харків : Золоті сторінки, 2018. — 232 с. — ISBN 978-966-400-465-4.
  • Мамон В. Є. Життєвий шлях бібліотекаря Валерії Гассельбрінк-Габель // Короленківські читання 2019. «Бібліотеки, архіви, музеї: конвергентна цифрова комунікація, крос-медійність, клієнтоорієнтованість» : матеріали XXII Всеукр. наук.-практ. конф. Харків, 24 – 25 жовт. 2019 р. — Харків : Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка, 2020. — С. 184—191. — 269 с.
  • В. В. Мизгіна, С. І. Бучаста, О. О. Шевченко. Ілля Рєпін і Харківщина. — Харків : Золоті сторінки, 2019. — 104 с. — ISBN 978-966-400-497-5.
  • Ніколаєнко О. О. Польські жінки Наддніпрянщини в другій половині XIX – на початку XX ст.: громадське і приватне життя / Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. — Харків, 2017. — 479 с.
  • Никипелова Н. А. «… У памяти в гостях…» или уроки Маргариты Орестовны // 25-ый подъезд : [рос.] / сост. М. И. Каганов, В. М. Конторович, Л. Г. Фризман. — Харьков, 2011. — С. 17—22. — 66 с.
  • Телегіна С. В. Габель Августина Станіславівна // Бібліотечна енциклопедія Харківщини. — Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка, 2020.
  • Тунакова К. С. Г. А. Мачтет и революционное движение 70-х годов : [рос.] // Русская литература и освободительное движение. — 1972. — С. 17—43.
  • Чернова М. В. С автографом великого мастера : [рос.] // Советская культура. — 1980. — № 88 (5408) (31 октября). — ISSN 1562-0379.
  • Чернова М. В. Дружина революціонера // Україна. — 1981. — № 30 (1278) (26 липня). — ISSN 0130-5212.
  • Шалыганова А. Л. Правление Харьковской общественной библиотеки, 1885—1918: биобиблиог. словарь : [рос.]. — Харьков : Федорко, 2016. — 328 с. — ISBN 978-617-7298-43-3.
  • Шоломова С. Б. Харківська громадська // Вітчизна. — 1986. — № 9. — С. 188—190.
  • Архив А. П. Чехова: Аннотированное описание писем к А. П. Чехову : [рос.] / Составитель Е. Э. Лейтнеккер. — Москва : Соцэкгиз, 1939. — 116 с.
  • Габель Августина Станіславівна // Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець XIX ст. — 1941 р.): матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л.В. Гарбар; ред. кол.: Г.В. Боряк, Л.А. Дубровіна (голова), В.І. Попик та ін. — Київ : Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, 2017. — С. 89. — 616 с. — ISBN 978-966-02-8536-1.
  • Малюнок Рєпіна — Ріпіна : [укр.] // Свобода. — 1971. — № 139 (24 липня). — ISSN 0274-6964.
  • Синькевич (Габель) Августина Станиславовна // Деятели революционного движения в России: био-библиографический словарь : [рос.] / Шилов А. А., Карнаухова М. Г. — Москва, 1932.
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Габель_Августина_Станіславівна&oldid=40692539