French
DeutschГазовий інфрачервоний обігрівач — Вікіпедія
Газовий інфрачервоний обігрівач — опалювальний прилад, що використовується для опалення приміщень та територій, за допомогою інфрачервоного випромінювання. Інфрачервоне випромінювання є засобом прямого нагріву поверхонь, предметів і людей, але не віддає тепло повітрю. Газовий інфрачервоний обігрівач характеризується високим рівнем енергозбереження, рівень енергозбереження газових інфрачервоних обігрівачів найвищій серед будь-яких газових обігрівачів, саме тому такі обігрівачі розглядаються як елемент енергозбереження, та ощадливого використання енергоносіїв.
Найголовнішим показником, що визначає енергоефективність газового інфрачервоного обігрівача, є ККД випромінювання в інфрачервоному світловому діапазоні. Показник ККД випромінювання відображає відсоток теплової енергії, що перетворилась на теплове випромінювання обігрівача і при цьому досягла об'єктів на які спрямоване випромвнювання. Сучасні газові інфрачервоні обігрівачі видають у роботі ККД - 80%.
Принцип дії[ред. | ред. код]
Газовий інфрачервоний обігрівач працює за таким же принципом як сонце обігріває землю. Тобто обігрівач при спалюванні газу проецює світло яке випромінюється на поверхні і предмети які знаходяться на його шляху. Інфрачервоні промені нагрівають поверхні і предмети, та не нагрівають при цьому повітря. Тому після початку нагрівання, поверхні і предмети віддають тепло повітрю. В цьому полягає принцип роботи інфрачервоних обігрівачів і сама суть інфрачервоного опалення.
Саме тому інфрачервоний газовий обігрівач з однаковою ефективністю може використовуватися і в приміщенні, і як вуличний обігрівач – у будь-якому випадку теплова енергія буде витрачатися виключно на обігрів предметів та людей, а не навколишнє повітря.[1] При цьому методі опалення поверхні і предмети набувають температури що на 7-10°С. більша за навколишнє повітря.
Конструкція[ред. | ред. код]
Головними елементами конструкції газового інфрачервоного обігрівача є:
- Корпус, в якому змішується газ і повітря, утворюючи газоповітряну суміш;
- Перфоровані жаростійкі керамічні плитки, на зовнішній поверхні яких відбувається спалювання отриманої суміші.
Одним із конструктивних різновидів газових інфрачервоних обігрівачів, що використовує той же принцип променистого нагріву, є інфрачервоні трубчасті газові обігрівачі, основними елементами конструкції якого є:
- Дутовий пальник, в якому змішується газ і повітря, утворюючи газо-повітряну суміш;
- Випромінювальні металічні труби всередині яких відбувається спалювання отриманої суміші.
Плюси і мінуси[ред. | ред. код]
До переваг газових інфрачервоних обігрівачів відноситься їх надійність і компактність. А також їх перевагою є зручність під час транспортування. Газові інфрачервоні обігрівачі мають високий ККД. Відповідні обігрівачі є досить безпечними, звичайно, при дотриманні всіх правил експлуатації. [2] МІНУСИ До недоліків можна віднести наявність відкритого вогню, згоряння кисню, виділення продуктів горіння. Саме тому до приміщення в якому буде працювати інфрачервоний газовий обігрівач висуваються значні вимоги.
Історія створення[ред. | ред. код]
Перший газовий інфрачервоний обігрівач був винайдений і запатентований в 1938 році німецьким конструктором Гюнтером Шванком[3] (сьогодні його ім'я носить найбільший світовий виробник інфрачервоного газового обладнання - компанія Schwank).
Див також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Що являє собою інфрачервоний газовий обігрівач?. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 21 грудня 2021.
- ↑ ЯК ПРАЦЮЄ ГАЗОВИЙ ІНФРАКРАСНИЙ ОБІГРІВАЧ. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 21 грудня 2021.
- ↑ Винахідник та ініціатор розвитку галузі промисловості. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 8 червня 2022.