Ганко Онкович — Вікіпедія

Ганко Онкович
Війт Києва
1498/1502 — 1514
Попередник	засновано
Наступник	Ян?
Народився	невідомо
Помер	1514
Підданство	Велике князівство Литовське
Рід Онковичі
Батько	Михайло Онкович
Діти	два сини
Звання	боярин
Релігія	православ'я

Га́нко (За́нко, За́нько) Онко́вич (Онке́вич) (пол. Hanko Michajłowicz Onkowicz^[1]; ? — 1514) — державний діяч Великого князівства Литовського, перший відомий війт Києва в 1498/1502–1514 роках.

Походження дискутується серед науковців. За різними припущеннями, він мав литвинське (білоруське) або литовське коріння. Також є версія, що належав до шляхти белзької або київської землі. Належав до боярського роду (це не викликає сумнівів у дослідників). Син Михайла Онковича. Також є деяка неузгодженість щодо імені. В окремих документах зветься Занко або Занько. Проте у королівському привілеї від 1542 року для його онука Андрія значиться як Ганко^[1].

Кар'єра його достеменно невідома. Втім, напевне, відзначився у війнах проти Великого князівства Литовського, починаючи з часів великого князя і короля Казимира IV. У 1498 або 1502 (називається також 1506) року призначається війтом Києва. Саме в цей час місту надано магдебурзьке право, але призначення війта залишено за Великим князем Литовським. Привілей Великого князя і короля Олександра Ягеллончика на ім'я Занко Онковича поки не виявлено, тому дата початку каденції невідома.

Онкович вважав себе скоріше князівським намісником у Києві, тому більш опікувався інтересами Олександра Ягеллончика та його наступника Сигізмунда I. Внаслідок цього вступив у конфлікт зі створеним магістратом, що став домагатися розширення своїх прав. Проте до самої смерті Онковича зробити не вдалося. Внаслідок цього у 1510-х роках Онкович встановив у місті міцну владу, тісно діючи з київськими намісниками (воєводами).

Помер у 1514 році. Його наступник відомий лише за ім'ям Ян.

• Богдан
• Андрій (?)

• Цітоў А. Пячаткі старажытнай Беларусі: Нарысы сфрагістыкі. — Мінск: Полымя, 1993. — С. 63, мал. 38. — ISBN 5-345-00458-7.
• Білоус Н. О. До питання запровадження маґдебурзького права в Києві [Архівовано 5 травня 2016 у Wayback Machine.] // Український історичний журнал]]. — 2008. — № 1. — С. 123—134.
• Документальна спадщина Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві XVI–XVIII ст. з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Зб. док. [Архівовано 22 грудня 2018 у Wayback Machine.] / автори-укладачі: Ю. А. Мицик, С. В. Сохань, Т. В. Міцан, І. Л. Синяк, Я. В. Затилюк; Нац. акад. наук України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. — К., 2011. — С. 172—174
• Monografia XX. Sanguszków oraz innych potomków Lubarta-Fedora Olgerdowicza X. Ratneńskiego. T. 3, Gałąź koszyrska. [Архівовано 19 червня 2018 у Wayback Machine.] — Lwów, 1906. — 328 s.

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.